Марія Якимівна Ковач, у шлюбі Вербовенко (, м. Гнівань — , Вінниця) — українська циркова артистка й важкоатлетка. Перша українська чемпіонка світу з жіночої класичної боротьби (1915).
Життєпис Марія Ковач народилася в 1898 році м. Гнівань на Вінниччині у багатодітній сім'ї робітника-цукровара Якима Ковача. Після травми батька у 1913 році залишилася без годувальника і змушена була з юності заробляти на життя.
Цьгого ж року поїхала до Одеси, де потрапила до спортивного товариства «Уніон стар» і познайомилася з атлеткою Л. Кривошеєвою. За її порадою вирушила до Петербурга, де уклала контракт із організатором спортивних вистав А. Мюллером. Виступала під псевдонімом Лілі, швидко здобувши популярність у цирках імперії. Марія перемагала зірку манежів Кельт з Шотландії, болгарку Гловчеву, Василеско з Румунії.
У 1915 році в Києві здобула перемогу над чемпіонкою світу з Ревеля Кармен Гіральді й у 17 років стала новою чемпіонкою світу з жіночої класичної боротьби.
Під час виступів демонструвала силові трюки: гнула метал зубами, витримувала вагу автомобіля, боролася одночасно з кількома суперницями.
З початком Першої світової війни залишила спорт і повернулася на Поділля. Закінчила курси сестер-жалібниць. Впродовж 1916—1920 років Марія Ковач працювала в лазаретах Жмеринки, в санітарному поїзді № 2 Південно-Західного фронту, пізніше в Гніванському шпиталі. У 1922 році М. Я. Ковач — сестра-жалібниця польового пересувного шпиталю 1-го кінного корпусу Червоного козацтва під командуванням Віталія Примакова.
Після війни до спорту Марія Ковач вже не повернулася. У 1923 році одружилася з Олександром Вербовенком, поштовим службовцем. Чоловік загинув у роки сталінських репресій, після чого Марія самостійно виховувала дітей. Жила у Гнівані, Дашеві, Вінниці. У 1922—1923 роках працювала друкаркою Гніванського міськвиконкому, а у 1937—1959 рр. — Вінницького обласного цукротресту.
У часи Голодомору була змушена продати більшість своїх нагород, залишивши лише пам'ятний годинник.
Померла 12 квітня 1979 року у Вінниці.
Матеріали про Марію Ковач Чимало документальних матеріалів про життя Марії Ковач зберігається у Вінницькому краєзнавчому музеї та державному архіві Вінницької області.
Інформація про неї публікувалася у періодиці: «Спортивна газета» (1971 р., 20 лютого), «Молодь України» (1991 р., 14 травня), журнал «Україна» (1976 р., № 28).
Популяризації імені спортсменки сприяли Л. Анохіна, В. Буданов, І. Конончук, Л. Лиса, К. Новофастівська, П. Суківський, Л. Шаміс та інші.
Згадки про неї наявні також у художньо-документальній повісті Вадима Вітковського «Ранок повсталого Поділля» (Одеса, 1988); монографії «Історія виникнення й розвитку фізичної культури та спорту на Україні» (Вінниця, 1997); колективній праці під ред. І. Федоренка «Золоті сторінки олімпійського спорту України» (Київ, 2000).
Примітки
Джерела
Золоті сторінки олімпійського спорту України: ред. І. Федоренко. 1894—2000 : научно-популярна література: — Київ: Олімпійська література, 2000. — 191 с. : іл. ; 30 см. — ISBN 966-7133-32-Х (в тв. обкл.) Вітковський В. М. Ранок повсталого Поділля. — Одеса, 1988. — С. 112. 27