Повна офіційна назва — Монастир Дзісьо́ на Східній горі, «монастир Милосердного сяйва на Східній горі».. Пам'ятка культури Хіґасіяма. Колишня резиденція сьоґуна Асікаґи Йосімаси, перетворена на монастир після його смерті. Названий на честь Срібного павільйону, найкрасивішої будівлі монастиря. 1994 року занесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО в Японії.

Короткі відомості Ґінкакудзі виник на базі резиденції Асікаґи Йосімаси, восьмого сьоґуна сьоґунату Муроматі. Її будівництво почалося 1465 року на місці колишнього монастиря Дзьододзі, «монастир Чистої землі». секти Тендай, в гірському районі Хіґасіяма на схід від середньовічного Кіото. 1485 року, після закінчення Головного палацу резиденції, цуне-но-ґосьо., сьоґун переселився до нього зі столиці. У зв'язку з цим весь комплекс новобудов отримав назву палац Хіґасіяма　—　«Східногірський палац», хіґасіяма-доно.Ґінкакудзі // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997..

1490 року Йосімаса помер і за його заповітом палац перетворили на дзенівський монастир. Засновником обителі став Мусо Сосекі, вчений-монах дзенівської секти Ріндзай. Монастир назвали Дзісьодзі на пам'ять про покійного сьоґуна, що отримав посмерте чернече ім'я Дзісьо — «Милосердне сяйво». За правління десятого сьоґуна Асікаґи Йосітане, його молодший брат Кореакі став настоятелем Ґінкакудзі. Після нього цю посаду займали вихідці з найвищих прошарків кіотської аристократії.

Наприкінці 15 століття монастир нараховував понад десяток будівель, серед яких найкрасивішою вважалася двоярусна башта — Зала бодгісаттви Каннон, каннон-ден.. Вона мала два шатрові дахи, верхній з яких увінчував мідний шпиль із зображенням китайського фенікса. Перший поверх башти називався Залою пустого серця, сінку-ден. «Пусте серце» — буддистський термін, що означає стан в якому людина досягає просвітлення.. Він був збудований на зразок звичайного самурайського помешкання тієї епохи. Другий поверх мав назву Павільйон милосердя, тьоон-каку. Дослівно: Павільйон звуків прибою. «Звуки прибою» — буддистський термін, який уподібнює милосердя будд і бодгісаттв до звуків хвиль океану. і нагадував буддистський храм. В ньому розміщувався вівтар зі статуєю бодгісаттви Каннон. Починаючи з 17 століття башту стали називати Ґінкаку — «Срібний павільйон», а монастир — Ґінкакудзі, за аналогією із Золотим павільйоном монастиря КінкакудзіОфіційна сторінка монастиря Ґінкакудзі .Походження назви «Срібний павільйон» достеменно не відоме. У 18 столітті з'явилися оригінальні міські легенди, які намагалися пояснити його. Найпопулярніша легенда стверджувала, що сьоґун-засновник Асікаґа Йосімаса хотів покрити будівлю сріблом, на зразок Золотого павільйону, збудованого його дідом Асікаґою Йосіміцу. Проте через нестачу фінансів срібла не вистачило, тому Срібний павільйон залишився срібним лише на папері. Висувалися також припущення, що будівля була срібною, але в часи міжусобиць срібло вкрали..

Асікаґа ЙосімасаСхідний храмЗагальний виглядМоре, гірка і павільйон

Станом на початок 21 століття на території монастиря збереглися лише частина автентичних споруд. Окрім Срібного павільйону до їхнього числа входять Східний храм, тоґу-до., Головний храм, хон-до. і Альтанка радісної чистоти, росей-тей.. Східний храм — це колишня кумирня сьоґуна Йосімаси, в якій вшановувався образ будди Аміда. У східному крилі цього храму розташована сьоґунська кімната, додзінсай., збудована у ранньому кабінетному стилі. Вона вважається однією з найстаріших в Японії кімнат, призначених для проведення чайної церемонії. Срібний павільйон і Східний храм занесені до Національних скарбів Японії.

Між храмом і Срібним павільйоном пролягає піщаний сад. Він був створений у 16 столітті художником Соамі на зразок саду в монастирі Сайходзі. Сад уособлює маленький всесвіт, в якому кожен об'єкт має свою назву. Так, поруч із Дзеркальним ставком, кінкьо-іке. розміщено Море срібного піску, ґінся-дан. — невелику піщану ділянку, стилізовану під море з хвилями. Біля неї знаходиться ще одна піщана композиція — Місячна гірка, коґецу-дай.. Усі камінці, кущики і місточки також мають власні імена. Сад вважається унікальним зразком піщаного садового мистецтва 16 століття і має статус цінної культурної пам'ятки Японії.

Див. також Пам'ятки культури стародавнього Кіото Культура Хіґасіяма Кінкакудзі

Примітки

Джерела та література

井上靖、塚本善隆監修、竹中郁、村上慈海著『古寺巡礼京都20　金閣寺・銀閣寺』、淡交社、1977

Посилання

Офіційна сторінка монастиря Ґінкакудзі Ґінкакудз сьогодні (Вебкамера)