Гіксоси — група кочових племен з Малої Азії, які завоювали Нижній Єгипет в середині XVIII століття до н. е за часів XIII–XVII династій. Згодом, близько 1650 року до н. е. вони, подібно до єгипетських фараонів утворили тут свою династію правителів — XV династію єгипетських фараонів. Час правління гіксосів в історії Стародавнього Єгипту заведено називати Другим перехідним періодом. Вигнані з Нижнього Єгипту фараоном Яхмосом I близько 1550 року до н. е. Деякі дослідники вважають, що саме ці історичні події описані в Біблії (книга Вихід), правда, в дещо інакшій інтерпретації.
Назва
Об'єднання гіксосів утворилося на території Сирії. Вони перейняли передові військові технології від індоєвропейських народівWinlock H. E. The Rise and Fall of the Middle Kingdom in Thebes. New York, 1947. P. 150—170 і здійснили експансію в бік Єгипту. Основу гіксосів становили амореї, до яких також приєдналися хурити і хети. За іншою версією цей союз складався з амалекітян, шасу і хуритів.
Свою назву ці племена отримали від єгипетського словосполучення 𓋾𓈎𓈉 ( або , «Хек-Хасут»), що означало «правитель чужоземних країн». Сучасна грецька назва, «гіксоси» ( або ), скоріше за все є спотворенням (). МанефонИосиф Флавий. О древности еврейского народа. Против Апиона. М.: Иерусалим, 1994 перекладає слово гіксоси в одному місці, як царі-пастухи, а в іншому — полонені пастухи, позаяк гортанне г в єгипетському слові «Хек» — здобич, полонений.
Історичні події Заперечуючи свідчення Манефона про несподіване вторгнення гіксосів в Єгипет, Дональд РедфордRedford, Donald B. History and Chronology of the 18th Dynasty of Egypt: Seven Studies, pp.46–49. University of Toronto Press, 1967 припускає, що у XVIII—XVII століттях до н. е., коли Єгиптом правили слабкі XIII і XIV династії, різні семітські племена поступово переходили через Суецький перешийок і розселялись в дельті Нілу. Можливо, що в цей час Єгипет знаходився в стані громадянської війни, яку вели між собою окремі номархи, чи придворні партії. В такому випадку, гіксоси могли бути запрошені в дельту як найманці, для ведення війни з Фівами. З часом кількість гіксосів в Нижньому Єгипті збільшилась настільки, що вони становили більшість місцевого населення. Їх вожді відкрито захопили владу в місті Аваріс, де стали правити їх царські династії (на кшталт єгипетських), за Манефоном XV і можливо XVI династія. Найбільшої могутності гіксоси досягли за часів правління царів Апопе і Йанна, війська яких змогли просунутися далеко на південь уздовж Нілу, сягнувши і зруйнувавши місто Кус (табличка Карнарвона І). Однак загарбати весь Верхній Єгипет гіксосам так і не вдалося. У Фівах в цей час правила XVII династія, фараони якої розпочали національно-визвольну боротьбу проти чужоземних загарбників. За легендою, боротьбу за визволення Єгипту розпочав фараон Таа II Секененра, який, судячи з його мумії, ймовірно загинув у битві. Його син і наступник, Камос — останній фараон XVII династії воював більш успішно. Його війська вирушили на північ, перехопили гіксоських гінців до володаря країни Куш, і з боями дійшли майже під самі стіни Аваріса, проте захопити добре укріплене місто не змогли (стела фараона Камоса).
Наслідки гіксоського панування Після гіксоського періоду в Єгипті з'явилась нова зброя і військове оснащення. Лук став складнішим і загнутим назад, з'явились нові різновиди мечів і кинджалів, новий тип щита, кольчуга і металевий шолом. Найважливішим нововведенням була двоколісна бойова колісниця, у яку запрягали двох коней. Її використання суттєво змінило тактику ведення військових дій. У релігійній сфері також були зміни: виник культ західно семітських божеств — Баала, Анат і Астарти. З Баалом ототожнювався єгипетський Сет. У єгипетській мові з'явилось багато запозичених слів семітського походження.
Примітки