Мла́ден Барту́лович (; 5 жовтня 1986, Какань, СФРЮ) — хорватський футболіст і футбольний тренер.

Більшу частину кар'єри провів в Україні. Став першим легіонером, який зіграв за 7 різних українських клубів. Забивши загалом 37 голів у 252 матчах в Українській прем'єр-лізі, гравець увійшов до списків легіонерів, які провели найбільше ігор і забили найбільше м'ячів в УПЛ. Також провів два поєдинки в складі збірної Хорватії.

З 20 червня 2025 року — головний тренер харківського «Металіста 1925».

Клубна кар'єра Професіональні виступи розпочав у сезоні 2004/05 за команду «Хайдук» (Спліт), у складі якої того ж сезону виборов золоті нагороди чемпіонату Хорватії. Уже наприкінці наступного сезону влітку 2006 року перейшов до дніпропетровського «Дніпра».

У сезоні 2006/07 відіграв у чемпіонаті України за «Дніпро» 20 матчів, у 12 з них виходив у стартовому складі команди. Протягом першої половини сезону 2007/08 фактично втратив місце в основі команди й під час зимової перерви був відданий в оренду до криворізького «Кривбаса». У криворізькому клубі відіграв увесь 2008 рік, ставши одним з основних гравців команди.

Після завершення терміну оренди на початку 2009 повернувся до «Дніпра», пройшов із клубом тренувальний збір в Ізраїлі, однак знову не зміг закріпитися в основі дніпропетровської команди. З початку чемпіонату України 2009/10 був знову орендований «Кривбасом», регулярно виходив в основному складі та став одним із найкращих бомбардирів клубу за результатами сезону (здебільшого реалізовував пенальті).

Перед початком сезону 2010/11 повернувся з оренди до «Дніпра», провів із командою тренувальні збори, однак учергове не зацікавив тренерський штаб свого клубу та був відданий в оренду, цього разу до київського «Арсенала». Орендний договір був укладений на пів року з наступним правом викупу прав на гравцяБартулович одягає кольори «канонірів».  — новини на офіційному сайті «Ареснала». . Дебютував у новій команді в першому ж матчі нового сезону — грі 9 липня 2010 року проти запорізького «Металурга», відзначив вихід на поле забитим голом, який виявився єдиним у грі та переможним для «Арсенала».

Після завершення строку оренди в січні 2011 року повернувся до «Дніпра»Юрій Бакалов: «А від нас ніхто не йде» . На початку 2011 року він приєднався на орендних умовах до вже добре знайомого собі «Кривбаса». У криворізькому клубі провів два з половиною роки, будучи весь час основним півзахисником команди. Влітку 2013 року «Кривбас» знявся зі змагань, і Младен повернувся до «Дніпра».

12 липня 2013 року разом з одноклубниками Євгеном Бохашвілі та Валерієм Федорчуком на правах оренди до кінця року перейшов у львівські «Карпати»Бартулович, Бохашвілі та Федорчук — у «Карпатах» .

У липні 2015 року було оголошено, що після закінчення контракту з «Дніпром», Младен стане офіційно гравцем «Ворскли»Официально: Бартулович — гравець «Ворскли» . Узимку 2016/17 залишив полтавську команду.

28 лютого 2017 року Бартуловіч підписав контракт з польським клубом «Медзь». Восени 2018 року Бартулович покинув польський клуб, а вже 5 жовтня 2018 року він підписав контракт із українським клубом першої ліги «Волинь» з ЛуцькаБартулович — гравець «Волині» . Дебютував у новій команді хорватський півзахисник уже наступного дня, вийшовши на заміну в матчі чемпіонату України проти «Колоса» з Ковалівки.

У стані лучан Младен пробув трохи більше року, 22 січня 2020 року підписавши контракт з «Інгульцем» і тим самим встановивши своєрідний рекорд ― він став першим легіонером, який зіграв за 7 різних українських клубів. 7 листопада 2021 року Бартулович, вийшовши на заміну у матчі з «Дніпром-1» (0:1), провів свій 250-й матч у Прем'єр-лізі України і став 5-м легіонером з дальнього зарубіжжя, який досяг цього рубежу. Більшу кількість матчів в УПЛ з легіонерів провели лише Даріо Срна (339), Желько Любенович (303), Папа Гує (298) та Арменд Далку (292). До кінця року він зіграв ще у двох матчах чемпіонату, після чого завершив ігрову кар'єру. Всього хорват у матчах УПЛ забив 37 голів і за кількістю голів увійшов до двадцятки найкращих легіонерів-бомбардирів в українських чемпіонатах.

Виступи за збірну Викликався до збірних команд Хорватії з п'ятнадцятирічного віку, дебют у формі збірної — 5 березня 2002 року у грі збірної Хорватії U-16 проти словенських однолітків (перемога 7:1). Загалом у юнацьких збірних відіграв 29 матчів, відзначився одним забитим голом. Протягом 2005—2006 років виступах у складі молодіжної збірної Хорватії: 10 матчів, 1 гол.

У складі основної збірної Хорватії дебютував 1 квітня 2006 року в товариській зустрічі зі збірною Гонконгу (перемога 4:0), після чого довгий час до збірної не викликався. Наступного разу з'явився на полі у футболці хорватської збірної 14 листопада 2009 року в товариській грі зі збірною Ліхтенштейну, яка фактично ознаменувала для хорватів початок нового відбірного циклу після того, як збірна не змогла пройти кваліфікацію до чемпіонату світу 2010 року. В офіційному матчі за збірну Бартулович так жодного разу і не зіграв.

Тренерська кар'єра У січні 2022 року увійшов до тренерського штабу Сергія Лавриненка в «Інгульці» та став його асистентом. Після звільнення головного тренера, 15 листопада 2022 року Бартулович став виконувачем обов'язків головного тренера команди. У дебютному матчі на чолі клубу Бартулович поступився київському «Динамо» (1:2), після чого його команда двічі по 1:0 виграла у «Львова» і «Вереса». У грудні він увійшов до штабу нового тренера Сергія Ковальця, де працював до червня 2023 року.

У червні 2023 року увійшов до тренерського штабу нового головного тренера «Зорі» Ненада Лалатовича. Вже у серпні Лалатович покинув команду, і Бартулович став виконувачем обов'язків головного тренера луганців. Під його керівництвом команда провела один матч, у рамках раунду плей-оф кваліфікації Ліги Європи проти чеської «Славії», вигравши 2:1, проте луганчани вибули до групового етапу Ліги конференцій. Після цього працював у тренерському штабі Валерія Кривенцова та Юрія Коваля, а у серпні 2024 року знову став в.о. головного тренера. У першому ж матчі під його керівництвом команда здобула перемогу над «Оболонню» (2:0).

20 червня 2025 року був призначений головним тренером харківського «Металіста 1925». Термін контракту — три роки.

Статистика клубних виступів СезонКлубКількість матчівГолиГольові пасиЖовті карткиЧервоні карткиХвилини на полі2004/05«Хайдук»251????2005/06«Хайдук»192????2006/07«Дніпро»22016012962007/08«Кривбас»1010206772007/08«Дніпро»1201103282008/09«Дніпро»400001822008/09«Кривбас»16416012722009/10«Кривбас»291463021242010/11«Кривбас»710202412011/12«Кривбас»273410022532012/13«Кривбас»25444120672013/14«Карпати»2410510119562014/15«Дніпро»800212532015/16«Ворскла»26252115582016/17«Ворскла»2002809432016/17«Медзь»1000202552017/18«Медзь»2111307872017/18«Медзь-2»300001902018/19«Медзь-2»200101802018/19«Волинь»19710014192019/20«Волинь»18445013282019/20«Інгулець»1100307922020/21«Інгулець»21706013932021/22«Інгулець»131040476

Особисте життя Його дружина Наталія є донькою українського футбольного тренера Сергія Башкирова.

Досягнення Як гравця Чемпіон Хорватії: 2004/05 Володар Суперкубка Хорватії: 2005 Бронзовий призер Чемпіонату України: 2014/15 Фіналіст Ліги Європи УЄФА: 2014/15 Переможець Першої ліги чемпіонату Польщі: 2017/18 Бронзовий призер Першої ліги чемпіонату України (2): 2018/19, 2019/20

Примітки

Посилання

Історія виступів гравця у складі збірних на сайті Федерації футболу Хорватії.