Хатхо́р або Хатор (, , , Мероїт. ) — одна з головних богинь давньоєгипетської релігії, яка поставала в найрізноманітніших ролях. Як вона була матір'ю або дружиною бога неба Гора та бога сонця Ра, обох пов'язаних із царською владою, а отже була символічною матір'ю їхніх земних втілень — фараонів. Вона належала до кількох богинь, які виступали як Око Ра — жіночий відповідник Ра, і в цьому втіленні мала грізний , який захищав його від ворогів. Її доброзичливий прояв уособлював красу, музику, танець, радість, кохання, сексуальність та материнську турботу. Вона була дружиною кількох чоловічих божеств і матір'ю їхніх синів. Обидва ці прояви богині уособлювали уявлення давніх єгиптян про жіночність. Хатхор перетинала межі між світами, допомагаючи душам небіжчиків потрапити в .
Хатхор часто зображували у вигляді корови, що символізувало її материнський та небесний прояви, хоча найпоширенішим її образом була жінка з головним убором, що складався з коров'ячих рогів і сонячного диска. Крім того, її могли зображати у подобі левиці, кобри або сикомора.
Богинь великої рогатої худоби, подібних до Хатхор, зображували в єгипетському мистецтві ще в IV тисячолітті до н. е., проте сама вона, ймовірно, з'явилася лише за часів Стародавнього царства (). За сприяння правителів Стародавнього царства вона стала одним із найважливіших божеств Єгипту. Їй було присвячено більше храмів, ніж будь-якій іншій богині; найвідомішим із них є храм Дендера у Верхньому Єгипті. Їй також поклонялися в храмах, присвячених її чоловікам. Єгиптяни пов'язували Хатхор з чужинними землями, як-от Нубією та Ханааном, та їхніми цінними товарами — ладаном, напівкоштовним камінням та іншими багатствами. Деякі народи на цих землях перейняли її культ. У самому стародавньому Єгипті до Хатхор зверталися з приватними молитвами та вотивними дарами, особливо жінки, які прагнули народити дитину.
За часів Нового царства () такі богині, як Мут та Ісіда, витіснили Хатхор з її центрального місця в царській ідеології, проте вона залишалася одним із найпопулярніших серед людей божеств. Після завершення доби Нового царства культ Хатхор дедалі більше затьмарювався культом Ісіди, однак її шанування тривало аж до в перші століття нашої ери.
Походження
Зображення худоби часто трапляються в мистецтві додинастичного Єгипту (до ), як і зображення жінок з піднятими, вигнутими руками, що нагадують форму бичачих рогів. Обидва типи зображень, можливо, позначають богинь, пов'язаних з худобою. Корови шанувалися в багатьох культурах, зокрема й у Стародавньому Єгипті, як символи материнства й годування, позаяк вони дбають про своїх телят і дають людям молоко. На (кам'яна палета періоду Накада II, ), зображено силует голови корови із загнутими всередину рогами, оточеними зорями. Ця палета свідчить, що ця корова також була пов'язана з небом, як і кілька богинь пізніших часів, яких зображували в такій самій формі: Хатхор, Мехет-Верет і Нут.
Попри ці ранні приклади, Хатхор однозначно не згадується й не зображується аж до IV династії () Стародавнього царства, хоча кілька артефактів, що вказують на неї, можливо, походять ще з ранньодинастичного періоду (). Коли Хатхор уже виразно з'являється, її роги вигинаються назовні, на відміну від загнутих усередину в додинастичному мистецтві.
Божество у вигляді корови із загнутими всередину рогами зображене на палеті Нармера, що походить приблизно з початку єгипетської історії — і у верхній частині палети, і на поясі або фартусі царя Нармера. Єгиптолог Генрі Джордж Фішер припустив, що цим божеством може бути Бат — богиня, яку згодом зображували з жіночим обличчям та загнутими всередину рогами, що, ймовірно, відображає вигин коров'ячих рогів. Однак єгиптологиня Лана Трой ідентифікує уривок у текстах пірамід пізнього Стародавнього царства, який пов'язує Хатхор з «фартухом» царя — а це нагадує богиню на одежі Нармера, — і припускає, що богиня на палеті Нармера — це саме Хатхор, а не Бат.
У період IV династії культ Хатхор швидко вийшов на чільне місце. Вона витіснила раннього бога-крокодила, якому поклонялися в Дендері у Верхньому Єгипті, й стала заступницею цього міста, поступово поглинаючи культ богині Бат із сусіднього регіону Ху, тож у період Середнього царства () ці два божества остаточно злилися в одне. Теологія, пов'язана з фараоном у Стародавньому царстві, на відміну від теології попередніх часів, зосереджувалася переважно навколо сонячного бога Ра як царя богів, батька та заступника земного царя. Хатхор піднеслася разом з піднесенням культу Ра й стала його міфологічною дружиною, а отже, божественною матір'ю фараона.
Ролі Хатхор втілювалась у багатьох образах і виконувала безліч ролей. Єгиптолог Робін Ґіллам припускає, що це розмаїття образів виникло тоді, коли царський двір Стародавнього царства утверджував культ своєї богині, що поглинув місцеві культи численних богинь, яким поклонявся широкий загал. Цих місцевих богинь потім почали вважати лише проявами Хатхор. В єгипетських текстах прояви богині часто згадано як «Сім Хатхор», або, рідше, як набагато більшу кількість — аж до 362 Хатхор. Через це Ґіллам називає її «радше типом божества, ніж окремою сутністю». Розмаїття образів Хатхор віддзеркалює широкий спектр рис, які єгиптяни пов'язували з богинями. Більшою мірою, ніж будь-яке інше божество, Хатхор уособлювала уявлення давніх єгипетян про жіночність.
Богиня неба Хатхор наділяли епітетами «володарка неба» та «володарка зір», і вважали її мешканкою неба поруч із Ра та іншими сонячними божествами. Єгиптяни уявляли небо водною поверхнею, якою пливе човен бога Сонця, і пов'язували його з первісними водами, з яких, за їхніми , Сонце з'явилося на початку часів. Цю космічну богиню-матір часто зображували у вигляді корови. Хатхор та Мехет-Верет обидві вважалися коровами, які народили бога сонця і тримали його між своїми рогами. За переказами, подібно до богині Нут, Хатхор щосвітанку народжувала бога сонця.
Єгипетське ім'я Хатхор — ḥwt-ḥrw або ḥwt-ḥr. Зазвичай його перекладають як «дім Гора», хоча можлива й інтерпретація «мій дім — це небо». Бог-сокіл Гор уособлював, серед іншого, сонце й небо. «Дім», про який ідеться в імені, може означати або небо, на якому живе Гор, або лоно богині, з якого він, як бог сонця, народжується щодня.
Сонячна богиня
Хатхор була сонячним божеством — жіночим відповідником сонячних богів, таких як Гор і Ра, — і була присутня в божественному почті, який супроводжував Ра під час його подорожі небом у своєму барку. Її зазвичай називали «Золотою», маючи на увазі сяйво сонця, і в написах у її храмі в Дендері сказано: «її промені освітлюють всю землю». Іноді Хатхор сполучали з іншою богинею — , чиє ім'я може означати «Володарка підношень», «Володарка задоволення» або «Володарка вульви». У культовому центрі Ра в Геліополі Хатхор-Небетхетепет шанували як його дружину, тож єгиптолог Рудольф Антес припустив, що ім'я Хатхор вказувало на міфічний «Дім Гора» в Геліополі, пов'язаний з ідеологією царської влади.
Вона була однією з багатьох богинь, які виконували роль Ока Ра — жіночого уособлення сонячного диска та продовження власної сили Ра. Іноді Ра зображували всередині цього диска, що, на думку Лани Трой є свідченням того, що богиню-око розглядали як лоно, з якого народжується бог сонця. Здавалося б суперечливі ролі Хатхор — матері, дружини та дочки Ра — відповідали добовому циклу сонця. На заході сонця бог входив у тіло богині неба, запліднюючи її та зачинаючи божеств, що народжувалися з її лона на світанку: себе самого і богиню-око, яка згодом знову народжувала його. Отож Ра породжував свою дочку — богиню-око, яка, своєю чергою, породжувала його, свого сина, у вічному колі відродження.
Око Ра оберігало бога сонця від його ворогів. Його часто зображали у вигляді урея — кобри з піднятою головою,— або ж у вигляді левиці. Одну з форм Ока Ра, знану як «Хатхор Чотирьох Облич», зображали у вигляді чотирьох кобр, які, за переказами, дивляться в усі чотири сторони світу, охороняючи бога сонця від загроз. В цілій групі міфів, відомих від часів Нового царства (близько 1550—1070 рр. до н. е.), йдеться про наслідки виходу Богині-ока з-під контролю. У заупокійному тексті, знаному як «Книга Небесної Корови», Ра посилає Хатхор у вигляді Ока Ра, щоб покарати людей за змову проти його влади. Вона обертається богинею-левицею Сехмет і починає вбивати бунтівних людей, але Ра, бачачи, що так вона може знищити взагалі все людство, вирішує її зупинити. Він велить пофарбувати пиво в червоний колір і полити ним землю. Богиня-око випиває пиво, сплутавши його з кров'ю, і, сп'янівши, повертається до свого доброзичливого й прекрасного прояву — Хатхор. З цим міфом пов'язаний інший — про Богиню, що віддалилася, — знаний з пізнього та птолемеївського періодів. В ньому Богиня-око, іноді в образі Хатхор, повстає проти влади Ра й самовільно вирушає у далеку країну — Лівію, що на заході від Єгипту, або Нубію, що на півдні. Ослаблений втратою свого Ока, Ра посилає іншого бога, зазвичай Тота, щоб той повернув її. Утихомирившись, богиня повертається і стає дружиною бога Сонця або того, хто її повернув. Два прояви богині Ока — лютий і небезпечний супроти прекрасного й грайливого — віддзеркалювали єгипетське уявлення про те, що жінки, зі слів єгиптологині Керолін Ґрейвз-Браун, «ховають у собі обидва крайні почуття: гніву та кохання».
Музика, танці та веселощі
Єгипетська релігія оспівувала чуттєві радощі життя, вважаючи їх дарами богів людству. Єгиптяни їли, пили, танцювали та музикували під час релігійних свят. Вони наповнювали повітря ароматами квітів і ладану. Багато епітетів Хатхор пов'язують її саме зі святкуванням; її називали володаркою музики, танцю, вінків, мирри та сп'яніння. У гімнах і храмових рельєфах музиканти на честь Хатхор грають на бубнах, арфах, лірах та систрі. Систр — інструмент, схожий на брязкальце, — мав особливе значення в культі Хатхор. З систром були пов'язані якісь додаткові еротичні уявлення, ба більше, відсилання до народження нового життя.
Ці прояви Хатхор були пов'язані з міфом про Око Ра. У переказі про Знищення людства Око втихомирювали пивом. У деяких версіях міфу про Богиню, що віддалилась, дика вдача Богині-ока пом'якшується, коли її задобрюють плодами цивілізації — музикою, танцями й вином. Воду щорічного розливу Нілу, забарвлену осадом у червоний колір, порівнювали з вином і з червоним пивом із міфу про Знищення людства. Тож свята, що припадали на час розливу річки, супроводжувалися питтям, музикою й танцями — як способом задобрити богиню, що повертається. У написі з храму Едфу про Хатхор сказано: «Боги грають їй на систрах, богині танцюють перед нею, щоб розвіяти її поганий настрій». У гімні на стінах храму , присвяченому богині Рат-Тауї як прояву Хатхор, описано Свято сп'яніння (Свято Тех) як частину її міфічного повернення до Єгипту. Жінки несуть букети квітів, хмільні гультяї б'ють у барабани, а люди й тварини з чужинних країв танцюють перед нею, коли вона входить до святкового намету храму. Галас святкування відганяє ворожі сили й гарантує, що богиня залишатиметься у своєму радісному прояві, чекаючи на чоловіче божество храму — свого міфологічного чоловіка Монту, від якого вона народить сина.
Сексуальність, краса та кохання Радісний, екстатичний прояв Хатхор вказує на її жіночу, врожаїсту силу. У деяких міфах про створення світу саме вона допомагала у його творенні. Бог-творець Атум, який містив у собі все суще, за переказом, шляхом мастурбації породив своїх дітей Шу та Тефнут, тим самим розпочавши процес творення. Рука, якою він це зробив, — Рука Атума — втілювала жіночий прояв його власної сутности й могла уособлюватися Хатхор, Небетхетепет або іншою богинею — Іусат. У пізньому міфі про створення світу, що походить із доби Птолемеїв (332–30 рр. до н. е.), центральну роль відведено богові Хонсу, а Хатхор виступає як богиня, з якою Хонсу спаровується, щоб уможливити акт творення.