Олександр Анатолійович Гнилицький (17 липня 1961, Харків — 1 листопада 2009, Київ) — український художник. В українському мистецтві Гнилицький в кінці 1980-х став піонером інсталяції і відеоарту у 1990-х, яскравий представник Нової хвилі. Разом із своєю дружиною, художницею Лесею Заяць, представляв Україну на Венеціанському бієннале в 2007 р.
Біографія
Олександр Гнилицький народився в Харкові в 1961 р. В 1980 р. закінчив Харківське державне художнє училище, факультет театрально-декораційного живопису. В 1981—1987 рр. навчався в Українській державній академії мистецтва в Києві на відділі монументального живопису у студії Чеканюка та Стороженка. Він став одним з активних учасників Київського мистецького угруповання «Паризька комуна». У 1996 р. разом з Лесею Заяць заснував громадську організацію «Інституція нестабільних думок». Дочка Ксенія Гнилицька — художниця, член групи Р. Е. П. (Революційний Експериментальний Простір) Останні роки життя проживав в Мюнхені, де працював дизайнером продукції для телебачення та кіно, а також митцем-коцептуалістом для анімації. Помер 1 листопада 2009 р. в Києві від раку шкіри.
Творчість Протягом свого творчого шляху, окрім головної ідеї — живопису, автор звертався до найрізноманітніших видів, жанрів і технік. Гнилицький опинився в числі перших українських художників, які звернулися до відео. На початку 90-х він екранізував власну поему-акцію «Спляча красуня в скляній труні». В 2000-х роках художник віддає перевагу сюжетному живопису, постмодерново перекодовуючи міфологеми персонажів культових мультфільмів, телесеріалів, казок і легенд (Чебурашка і Крокодил Гена, Штірліц і Мюллер, Фантомас, Кощій, Русалка), увіковічує дрібні побутові предмети — склянки, унітази, тенісні м'ячі, платівки — збільшуючи їх на картинах та вириваючи з оточуючого світу.
Виставки 1991 — «Сергей Ануфриев — Александр Гнилицкий». Галерея 1.0, Москва. 2005 — «Дача». Галерея «Цех», Київ. 2005 — «II Pause». RSVP Kulturverein, Мюнхен, Німеччина. 2005 — «b-painting». Галерея Л-Арт, Київ. 2005 — «Александр Гнилицкий. Живопись». Галерея Марата Гельмана, Москва. 2017 — «Олександр Гнилицький. Реальність ілюзії». Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал», Київ.
Примітки
Джерела
Вишеславський Г. Термінологія сучасного мистецтва / Гліб Вишеславський, Олег Сидор-Гібелинда. — Paris; Kyiv: Terra Incognita, 2010. — С. 322. — ISBN 978-966-96839-2-2
Смирна Л. Століття нонконформізму в українському візуальному мистецтві / Леся Смирна. — Київ: Фенікс, 2017. — С. 291. — ISBN 978-966-131-499-2 Сидор-Гібелинда О. Олександр Гнилицький (1961—2009), Київ: «Постійно втікаючи, знайти собі тихий притулок» / Олег Сидор-Гібелинда // Музейний провулок. — 2010. — № 3 (17). — С.68—73 : іл.
Література Реальність ілюзії Олександра Гнилицького: [виставка: альбом] / [куратори О. Соловйов [та ін.] ; авт. тексту О. Островська-Люта [та ін.] ; пер. англ. О. Щур, Я. Стріхи]. — Київ: Митецький арсенал, 2018. — 208 с. : іл. Соловйов О. Від Харкова до Венеції: (бесіда про Гнилицького) / Олександр Соловйов // Образотворче мистецтво. — 2009—2010. — № 4—1. — С. 110—112 : іл.
Посилання Інтерв'ю Гнилицького українському журналу «Наш» , 2003 Гнилицький в Галереї Березницький Небо над Гнилицьким. Учора в PinchukArtCentre попрощалися з одним із найвідоміших українських художників Олександром Гнилицьким ТОП -10: Найуспішніші митці України