Севастополь

Севасто́поль (, від  — «імператорське/величне/шановане місто»; ; у 1783—1784 та 1797—1826 роках — АхтіарСевастополь // Етимологічний словник топонімів України / В. В. Лучик; відп. ред. В. Г. Скляренко. — : ВЦ «Академія», 2014. — С. 420. — ISBN 978-966-580-454-3., або АхтіярРадіо Свобода) — портове місто на території Кримського півострова. Не входить до складу Автономної Республіки Крим, є одним із 27-ми адміністративних регіонів України.

Місто зі спеціальним статусом, що лежить на південному заході Кримського півострова, на узбережжі численних (понад 30) бухт Чорного моря, найголовніша й найбільша з яких — Севастопольська, де містяться головна база для військово-морських флотів та великі порти. Із заходу й півдня омивають води Чорного моря. На території регіону беруть початок усі три пасма Кримських гір: Зовнішнє, Внутрішнє та Головне.

З березня 2014 року місто тимчасово перебуває під російською незаконною військовою окупацією, що повністю підтверджує Резолюція Генеральної Асамблеї ООН про підтримку територіальної цілісності України.

Назва Заснований після анексії Кримського ханства в 1783 році під назвою Ахтіар на березі Ахтіарської бухти. Назва бухти та міста походить від поселення Ак'яр (від кримськотатарського ак — «білий», яр — «крутий берег, обрив біля моря»).

В 1784 році місто в рамках «Грецького проєкту» російської імператриці Катерини IIОлексій Мустафін. Вигадані міста Причорномор'я. Краплені карти Російської імперії отримало назву на грецький манір — Севастополь. У перекладі з грецької себастос — «священний», «величний», «шанований», також «Себастос» це візантийський імператорський титул, аналог латинського «Август», поліс — «місто»

У 1797 році імператор Павло I повернув місту назву Ахтіар, хоча у ті часи паралельно використовувалася назва Севастополь, про що свідчать карти того часу. 1826 року місто знову перейменоване на Севастополь.

На картах початку XX століття українською мовою зустрічався варіант написання СевастопільРудницький С. Л. «Карта України». — Відень : Фрейтаг і Берндт, 1918.Адміністративна карта Української Соціялістичної Радянської Республіки. Територіяльний поділ за обласною системою врядування. Адміністративні межі на 20 березня 1932 р. [Варіянт 1]. ‒ Х., 1932..

Географія

Розташування та ландшафт

Загальна площа території міста становить 1079 км², при цьому акваторії внутрішніх морських бухт, та інших акваторій займають 216 км².

Місто розташоване в південно-західній частині Криму, основна частина на Гераклейському півострові. Територія Севастопольської міськради межує з адміністративними одиницями Автономної Республіки Крим — на північному сході з Бахчисарайським районом, а на південному сході — з територією Ялтинської міської ради; загальна довжина сухопутних кордонів становить 106 км. На заході і півдні територія, підпорядкована Севастопольській міськраді, обмежена береговою лінією Чорного моря, загальна протяжність якої становить 152 км. Крайніми точками є: на півночі — мис Лукул, на півдні — мис Сарич, на заході — мис Херсонес, на сході — гора Тез-Баір на Ай-Петринській яйлі.

На території Севастопольського регіону беруть початок усі три основні пасма Кримських гір: Південне пасмо — Балаклавськими висотами, Внутрішнє пасмо гряда — Мекензієвими горами, Зовнішнє пасмо — височина Кара-Тау. Помилково, найвищою точкою Севастополя, вважають гору Тарпан-Баїр (Тарапан-Баїр, Трапан-Баїр) 1094.4 метри над рівнем моря, але вершина гори знаходиться на території Бахчисарайського району. Тарпан-Баїр — це гора з куполоподібною оголеною вершиною; її південна частина переходить в схил долини Карадазький Ліс. На південно-західній околиці центрального карстового плато Ай-Петринської яйли, в 4 кілометрах на південний схід від села Родниківське. Найвищою точкою Севастопольської міської ради є гора Чуваш-Кой 1051,9 метри над рівнем моря, яка знаходиться за 1,3 км на північний схід від гори Тарпан-Баїр.

Основні типи ландшафтів: Сасик-Альмінський ковильно-степовий, рівнинно-балковий ландшафт (північна частина міста); Гераклейський зовнішньокуестовий, ксерофітно-фріганний (займає найбільшу площу); Балаклавський низькогірний, окраїно-грядовий, лісочагарниковий (район Балаклави); Байдарський підгірний, гірськоулоговинний, лісостеповій (найменший за площею, на крайньому південному сході Балаклавського району).

По території Севастополя протікають річки Бельбек, Чорна та Кача, що займають в Криму відповідно перше, друге і четверте місце за повноводності.

Узбережжя в районі Севастополя є унікальним для Криму завдяки великій кількості (понад 30) зручних, добре захищених незамерзаючих бухт. Звивисті береги найдовшої Севастопольської бухти більш ніж на вісім кілометрів йдуть углиб півострова. Скелясті миси є природними цитаделями. Севастопольська бухта вважається однією з декількох найзручніших бухт у світі.

Заповідні території Севастополя: Козача бухта — загальнозоологічний, гідрологічний заказник всеукраїнського значення. Мис Айя — ландшафтний заказник загальнодержавного значення. Мис Фіолент — ландшафтний заказник загальнодержавного значення. Прибережний аквальний комплекс мису Фіолент. Прибережний аквальний комплекс біля Херсонеського заповідника — гідрологічний пам'ятник місцевого значення. Сарич-Ласпінський прибережно-аквальний комплекс — гідрологічний пам'ятник природи. Скелі Ласпі — заповідне урочище. Ушакова балка — ботанічний пам'ятник природи місцевого значення.

Клімат

Клімат відносно м'який, морський, помірно континентальний у передгір'ях, помірно континентальний із «відтінками» субтропічного середземноморського типу на південно-східному узбережжі. Середньомісячна температура повітря протягом року завжди вища 0 °C. Найхолоднішим буває лютий +2,6 °C, найтеплішим — липень +22 °C — +24 °C.

Теплий клімат зумовив багату різноманітність міської фауни. Цвітіння при теплій зимі може розпочинається в лютому (першим цвіте мигдаль), при холодній зимі — в березні. В квітні цвітуть плодові (алича, вишня, яблуня), в травні — кущі бузка та спіреї, червоним квітками церціс європейський (або іудине дерево). Влітку найбільш яскраво цвітуть скумпія, гібіскус. Пізніше за всіх квітне ленкоранська акація: її квітки доживають до вересня.

Історія

Передісторія

На березі Стрілецької бухти у 7—3 тисячоліттях до н. е. існувало неолітичне портове місто, яке належить до кемі-обинської культуриВ Севастополе на берегу бухты Стрелецкой обнаружены руины древнего города неолитической цивилизации. Южные вести. 16.08.2012.

В античну добу територію, на якій розташована частина сучасного Севастополя, займали місто та грецька колонія Херсонес, заснована вихідцями з Гераклеї Понтійської в V столітті до н. е. Пізніше вона входила до складу Римської та Візантійської імперій.

Під час своєї подорожі Херсонес відвідував святий апостол Андрій Первозваний. У Херсонесі прийняв мученицьку смерть апостольський святий Климент, папа Римський. Тут помер від голоду на засланні святий Мартин Сповідник, також папа Римський VII століття. 861 року в Херсонесі на шляху до Хазарії святий рівноапостольний Кирило (тоді ще Костянтин в миру), знайшов мощі святого Климента. Тут він також знайшов абетку (кирилиця)Рустам Рахматуллін. Обіцянка Севастополя.

988 року містом Херсоном (як стало іменуватися місто у візантійський час)Скорочена форма «Херсон» утвердилася в документах Візантії до кінця VI століття (Херсонська єпархія та т. п.). Під цією назвою місто фігурує до XV століття. оволодів київський князь Володимир Святославич. За легендою, тут він разом із своєю дружиною прийняв християнство (щоправда, не існує ніяких історичних свідчень про місце хрещення Володимира). У 1399 році Херсон був знищений військами Золотої Орди, і його територія спочатку контролювалася князівством Феодоро, а в 1475—1781 роки Османською імперією.

У XVII столітті на березі Севастопольської бухти неподалік Інкермана виникає кримськотатарське селище Ак'яр — тобто «біла скеля», або «білий берег». Перша згадка про нього зафіксована у «Османському реєстрі земельних володінь Південного Криму 1680х років», згідно з яким у 1686 році населення Ак'яра нараховувало 23 мусульманські родини, які володіли 827,5 дьонюмами ґрунтів. Фактично Ак'яр був передмістям більшого за розмірами Інкермана і разом з ним підпорядковувався Мангупському кадилику османського Кафінського еялету.

У 1774 році, з приєднанням османських володінь на півострові Кримському ханству Ак'яр також опинився під владою хана, і за його розпорядженням у 1775 році був переданий до Бахчисарайського каймаканства.

Заснування

За результатом Російсько-турецької війни 1768—1774 років Росія встановила фактичний контроль над Кримом. У 1778 році на вході в Ахтіарську бухту під керівництвом Олександра Суворова зводиться земляна фортецяАлександр Широкорад ТРАГЕДИИ СЕВАСТОПОЛЬСКОЙ КРЕПОСТИ .

У 1783 році Крим був анексований Російською імперією. За розпорядженням Катерини II до західних берегів півострова був направлений фрегат «Обережний» під командуванням капітана II рангу Івана Берсенєва для вибору гавані для військового порту. Оглянувши в квітні 1783 року бухту біля Ак'яра, Берсенєв рекомендував перетворити її на базу для російських кораблівИстория основания крепости Севастополь. Справка. 3 (14 червня) 1783 року під керівництвом прапор-офіцера, лейтенанта Дмитра Сенявіна на західному березі Південної бухти біля її витоку у Севастопольську бухту були закладені чотири кам'яні споруди: будинок командувача ескадри Томаса Мекензі (Фоми Фомича), каплиця, кузня в Адміралтействі і пристань, названа згодом ГрафськоюШавшин В. Г.. Каменная летопись Севастополя, Севастополь-Киев: «ДС-Стрим», 2003 с. 103.

Первісно місто перейняло назву від селища Ак'яр, яке в русифікованому варіанті стало Ахтіаром. Проте це ім'я не влаштовувало імператрицю, що надавала перевагу грецьким назвам. Логічне з огляду на близькість до руїн Херсонеса пере'менування селища на честь античного попередника було вже неможливим з огляду на те, що на той час Херсоном вже було назване місто у нижній течії Дніпра. Тож місто отримало назву Севастополь (аналогічну назву мало римське місто на Кавказі, теперішнє Сухумі). Нова назва Ак'яру була присвоєна указом від 10 (21) лютого 1784 року. За цим же документом Катерина II наказала Г. О. Потьомкіну перетворити його на військову фортецю.

Російська назва складалася з двох грецьких слів Σεβαστος (Севастос) — «вельмишановний, священний» та πολις (поліс) — «місто»Е. М. Поспелов, Географический названия мира, Москва, 2001. Себастос — еквівалент латинського титулу «Август», тому Севастополь означає і «найясніше місто», «імператорське місто». У літературі наводилися й інші переклади, наприклад, у Великій радянській енциклопедії назву переклали як «величне місто», «місто слави».

Місто розбудовувалося на кошти, отримані Потьомкіним з новоросійських земель. Адміністративно поселення увійшло до складу Таврійської області, утвореної в складі Катеринославського намісництва. Реалізацію первісної схеми будівництва міста взяв на себе Федір Ушаков, призначений у 1788 році командувачем порту і ескадри. Він побудував багато будинків, казарми, госпіталь, дороги, ринки, колодязі.

1797 року імператор Павло повернув місту назву Ахтіар, яка зберігалася і за правління його сина Олександра I (попри шанобливе ставлення останнього до «бабусиної спадщини»)Верменич Я. В., Вортман Д. Я. СЕВАСТОПОЛЬ, місто АРК. Енциклопедія історії України, електронний ресурс НАН України. 1802 року Севастополь увійшов до складу новоствореної Таврійської губернії, а двома роками пізніше оголошений головним військовим портом Чорного моря Російської імперії. Того самого 1804 року закритий комерційний порт, щоправда, його пізніше відкрили 1808 року, але 1809 року знову закрили до 1820, коли у місті відкрився порт для внутрішньої російської торгівлі. Міжнародного торгового порту в Севастополі не було до 1867 року . Місто було військовим, працюючим на флот. 1822 року з 25-тисячного населення Севастополя менше 500 осіб були цивільними .