Антоно́вич Миха́йло Дми́трович (20 листопада 1910, Флоренція, Італія — літо 1954; за іншими даними, 24 листопада 1955, Колима, РФ) — український історик. Онук Володимира Антоновича, син Дмитра і Катерини Антоновичів, брат Марка Антоновича.
Життєпис Народився у Флоренції. Закінчив УВУ в Празі. 1930 року захистив докторську дисертацію «Князь Репнін, генерал-губернатор Саксонії». У 1935—1941 роках — науковий співпрацівник Українського наукового інституту в Берліні. Член Українського історико-філологічного товариства в Празі. Викладав в університетах Бреслау та Відня. Доцент Віденського університету.
Займав небайдужу позицію щодо майбутньої української держави. Так, 19 липня 1940 року написав з Бреслау в листі батьку про ймовірність німецько-радянського збройного зіткнення і необхідність українцям бути готовими до перебігу подій на Сході.
.
1945 року заарештований у Парижі, за іншими даними в Берліні та депортований до СРСР. За свідченнями колишніх ув'язнених, до середини 1950-х років перебував у радянських концтаборах поблизу Норильська та Колими. Автор праць з української історії XVI—XIX століть, зокрема науково-популярних нарисів з історії України. Вважав, що колонізаційний процес освоєння українських земель є найважливішим та визначальним чинником української історії. Деякі праці Михайла Антоновича, у тому числі монографія про гетьмана Петра Сагайдачного, залишилися неопублікованими.
Загинув на Колимі влітку 1954 року, за іншими даними у концтаборі Каєркан біля Норильська, ймовірно 24 листопада 1955 року.
Посмертно реабілітований 19 жовтня 1989 прокуратурою Красноярського краю (П-20049)Антонович Михаил Дмитриевич // Книга памяти Красноярского края. Том 1 // Бессмертный барак .
Твори Friedrich Ludwig Jahn: ein Beitrag zur Geschichte der Anfänge des deutschen Nationalismus // Historische Studien. – Heft 230. – Berlin, 1933. (mit Heinz Kindermann) Handbuch der Kulturgeschichte: Abt. 2, Geschichte des Völkerlebens. – Wiesbaden: Akademische Verlagsgesellschaft Athenaion, 1935. (mit Gerhard Gesemann, Emil Schieche u. Friedrich Repp) Kultur der slawischen Völker. – Wiesbaden: Akademische Verlagsgesellschaft Athenaion, 1936. Матеріяли до вербування українців у пруську армію XVIII віку. – Прага: Видання Українського історично-філологічного товариства в Празі, 1937. – 7 с. Козацьке військо у Смоленській війні. – Варшава: накл. Українського воєнно-історичного т-ва, 1937. – 51 с. Козацький проект Василя Капніста // Сьогочасне й минуле. – 1939. – № 2. Студії з часів Наливайка. Прага, 1941 Історія України. Тт. 1-4. Прага, 1941—1942 (перевидання – Вінніпег, 1966). Geschichte der ukrainischen Staatlichkeit; Deutsch-ukrainische Beziehungen // Handbuch der Ukraine. – Leipzig, 1941. Kultur der Ostslaven. Ukrainer, Weißruthenen, Russen // Handbuch der Kulturgeschichte. Nr. 72/73 (Breslau, 1941). – S. 53–125. Ukraine im Russischen Reiche (1764—1847). – Wien, 1942. Das Schicksal der ukrainischen Gelehrten in der Sowjetukraine // Bolschewistische Wissenschaft und Kulturpolitik: Ein Sammelwerk. Königsberg: Ost-Europa Verlag, 1942. – S. 45–130. Переяславська кампанія 1630 р. Прага: Видання Українського історично-філологічного товариства в Празі, 1944. – 38 с.
Примітки
Джерела та література Ясь О. В. Антонович Михайло Дмитрович //
Література Ohloblyn O. Ukrainian Historiography 1917—1956 // The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S. — 1957. — vol. 5/6. — № 4 (18), 1/2(19/20).