Андрі́й Іва́нович Тара́н (, Нікополь — 5 березня 1967, Ленінград) — російський, український та радянський художник-монументаліст.
Біографічні відомості Навчався у Пензі, у 1906—1909 роках — у Петербурзі, у 1909—1912 роках — у Парижі.
Від 1923 року — в Україні. Викладав у Київському художньому інституту), де 1923 року організував мозаїчну майстерню. Учасник виставки Бієнале 1928 року.
Наприкінці 1930-х років виїхав до Ленінграда. Член АРМУ і ОСМУ.
Твори
Головні твори — індустріальні мотиви пейзажно-етюдного характеру і натюрморти в постімпресіоністичному дусі.
«Задиміла домна» (1927). «На Дніпрельстані» (1929). «Гурток винахідників» (1933). «Криворізькі етюди» (1937). «На кар'єрі» (1938).
Примітки
Література . Словникова частина. — Т. 8. — С. 567. — С. 574. Ковальчук О. Теоретичні та практичні методи викладання декоративно-монументального живопису у педагогічній діяльності Л. Ю. Крамаренка та А. І. Тарана (З історії Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури) Культура і мистецтво у сучасному світі: Зб. наук. пр. Вип. 4. Київський національний університет культури і мистецтв. — К. — 2003. — С. 133—139. Олена КАШУБА-ВОЛЬВАЧ, Марина ДРОБОТЮК. Українське мистецтво на XVI Венеційській бієнале: історія формування експозиції, рецензії та атрибуції. Інститут проблем сучасного мистецтва НАМ України. DOI: https://doi.org/10.31500/2309-7752.17.2021.280927