Жовтяни́цяЖовтяница // Ганна Дидик-Меуш. Українська медицина. Історія назв. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2008. — С. 169—172. ISBN 978-966-02-5048-2. (, , розм. — жовтуха) — поняття, що має два значення:

1. Жовте забарвлення склер, слизових оболонок, шкіри, яке виникає внаслідок збільшення рівня білірубіну в крові. Воно найбільш характерне для ураження печінки і жовчних шляхів, а також для захворювань, які перебігають із масивним гемолізом.

2. Весь комплекс уражень органів і систем, які відбуваються при жовтяниці, у широкому сенсі слова називають синдромом жовтяниці.

Жовтяниця зумовлена надлишковим вмістом білірубіну (який складається з прямої та непрямої фракції) у сироватці крові. Звідти він дифундує насамперед в склери і слизові оболонки, а потім у шкіру, тканини, які забарвлюються, таким чином, у жовтий колір.

Класифікація жовтяниць Жовтяниці поділяють за рівнем виникнення патологічного процесу.

Розрізняють такі види жовтяниці згідно з механізмом і місця виникнення: надпечінкова (найчастіше вона має гемолітичний характер — у крові зростає рівень непрямого білірубіну) печінкова (паренхіматозна — в крові зростає рівень обох фракцій білірубіну, однак рівень прямої фракції значно перевищує рівень непрямої) холестатична (підпечінкова, обтураційна, застаріле — механічна; підвищується, зазвичай, рівень прямої фракції білірубіну)

Розрізняють: Спадкові жовтяниці: (синдром Криглера-Найяра, хвороба Жильбера, синдром Дабіна-Джонсона, сімейна гіпербілірубінемія новонароджених); Набуті жовтяниці.

Види набутої жовтяниці

Надпечінкова жовтяниця Найчастіше вона є гемолітичною — не пов'язана із ураженням печінки та виникає при значному гемолізі внаслідок посиленого руйнування еритроцитів та підвищеного утворення білірубіну. Діагностичне значення має визначення рівня у крові непрямого білірубіну, кількості еритроцитів, гемоглобіну, кольорового показника, ретикулоцитів тощо. Забарвлення шкіри має лимонно-жовтий відтінок. Через наявність анемії хворі скаржаться на сильну слабкість, запаморочення, шум у вухах, швидке серцебиття тощо.

Печінкова Розвивається при пошкодженні печінкових клітин, що спричиняється вірусами гепатитів, деякими іншими інфекційними збудниками, різноманітними токсичними факторами тощо. Розвивається гепатит, а надалі, при продовженні дії пошкоджуючих факторів, можливий й цироз печінки. При цьому порушення виділення білірубіну у жовчні шляхи супроводжується викидом його у кровоносні капіляри, що призводить до підвищення його вмісту у сироватці крові. Жовтяниця нерідко яскрава, часто на початку її знебарвлюється кал (не потрапляють жовчні пігменти до тих відділів кишок, де формується кал) і темніє, піниться сеча (через пряме потрапляння туди прямого білірубіну).

Холестатична Ця жовтяниця розвивається при порушенні відтоку жовчі по жовчовивідних шляхах. Жовчний протік може бути закритий каменем, а також стиснутий пухлиною голівки підшлункової залози. Печінкова обтурація дрібних жовчних шляхів може бути при холангіті, первинному біліарному цирозі печінки. У всіх випадках жовтяниця буває вираженою, супроводжується свербежем, брадикардією, що пов'язано з підвищенням вмісту жовчних кислот у крові. У сироватці крові значно підвищений вміст прямої фракції білірубіну, а також холестерину. Кал безбарвний. Сеча темна. Своєчасне встановлення генезу холестатичної жовтяниці та місця можливої перешкоди відтоку жовчі має велике значення для подальшого оперативного втручання.

Диференціальна діагностика жовтяниць«Biochemistry» by Pankaja Naik 2016, ISBN 978-93-5152-989-7 (С.319-320,399,498)Журнал «Медицина невідкладних станів» 5(52) 2013: Дифференциальная диагностика желтух СередовищеПоказникЗдоровалюдинаНадпечінкова(найчастіше — має гемолітичну причину)жовтяниця Печінкова(паренхіматозна)жовтяницяХолестатична(застаріле — механічна)жовтяницяСироваткакровіНепрямий(некон'югований) білірубін0,2-0,7 мг/длпідвищенняпідвищеннянормаПрямий(кон'югований) білірубін0,1-0,4 мг/длнормапідвищенняпідвищенняСечаУробіліноген0,4 мг/добупідвищенийзниженийвідсутнійБілірубінвідсутнійвідсутнійнаявнийнаявнийКалУробіліноген40-280 мг/добупідвищенийзнижениймайже відсутній

Лікування Залежить від виду жовтяниці та пов'язане з її генезом.

Невідкладна допомога

Насамперед необхідна хворим з токсичним ураженням печінки. Вона полягає в негайному припиненні надходження токсичної речовини в організм, швидкому знешкодженні та видаленні його (антидоти, внутрішньовенна дезінтоксикаційна терапія, екстракорпоральна детоксикація). Хворим з обтураційною хірургічною жовтяницею при вираженому болю вводять підшкірно розчин атропіну сульфату і розчин папаверину. Від введення препаратів групи морфіну краще утриматися, щоб не підсилити спазм сфінктера Одді. При появі жовтяниці пацієнт повинен бути однозначно госпіталізований.

Консервативне лікування Жовтяниця завжди є показником для госпіталізації в стаціонар. Лікування хворого на жовтяницю внаслідок вірусних гепатитів або інших інфекційних захворювань, що перебігають з жовтяницею, повинне здійснюватися в інфекційному відділенні. Лікування хворих з токсичними гепатитами здійснюють в терапевтичних або токсикологічних стаціонарах. Хворого на обтураційну жовтяницю часто направляють в хірургічний стаціонар для обстеження і розв'язання питання про оперативне лікування. Хворих на гемолітичну жовтяницю зі спленомегалією направляють на лікування у терапевтичний стаціонар (гематологічний).

При хронічних захворюваннях печінки стабільна жовтяниця прогностично несприятлива, оскільки є ознакою функціональної недостатності печінки. Усім хворим на хронічні захворювання печінки зі стійкою паренхіматозною або холестатичною жовтяницею рекомендовано планову госпіталізацію в терапевтичне відділення.

Див. також Жовтяниця новонароджених Вірусний гепатит Гепатит

Примітки

Джерела Москаленко В. Ф., Сахарчук І. І., Дудка П. Ф., Тарченко І. П., Бодарецька О. І., Ільницький Р. І., Бондаренко Ю. М. Пропедевтика внутрішніх хвороб / Книга плюс. — 2007. — 632 с. ISBN 978-966-7619-94-7. Джон Мерта Справочник врача общей практики. (пер. з англійської John Murtagh General Practice. McGraw-Hill Book Company, Sydney, 1998) «Практика» М., McGraw-Hill Libri Italis srl. — 1230 стор., 540 іл. ISBN 0-07452807-6, ISBN 5-88001-030-9