Луцій Емілій Павло () — давньоримський політик та воєначальник. Двічі був консулом: у 219 та 216 рр. до н. е.
Біографія Вперше обрано консулом у 219 р. до н. е., разом з Марком Лівієм Салінатором. Того ж року брав участь у другій Ілірійській війні, переміг Деметрія Фарського, який був змушений тікати до македонського царя Філіппа V. Після повернення до Риму нагороджено тріумфом. Згодом його, разом з другим консулом, звинуватили у несправедливому розподілі трофеїв, але потім виправдали.
За часів Другої Пунічної війни вдруге обрано консулом разом з Гаєм Терренцієм Варроном. Вони обидва командували римською армією у битві при Каннах 216 р. до н. е. Всупереч порадам Павла Варрон вирішив залучивши всі наявні сили дати бій, в якому римляни зазнали нищівної поразки. У цій битві Луцій Емілій Павел загинув, у той час як Варрон врятувався.
Луцій Емілій Павло був батьком Луція Емілія Павла Македонського та Емілії Терції, майбутньої дружини Сципіона Африканського.
Див. також
Битва при Каннах 216 р. до н. е.
Примітки
Джерела
Тит Лівій. Історія від заснування міста Полібій. Історія Аппіан. Іллірика William Smith, Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology, v. 3, p. 152