Алое

Ало́е (Aloe) — рід сукулентних рослин підродини асфоделевих (Asphodelaceae), що походить із сухих районів Африки. Представники — багаторічні трав'янисті рослини з довгими гладкими м'ясистими листками, вкритими по краю шипами. Квітки червоні або жовті, зібрані у верхівкову китицю.

Етимологія Назва роду походить з арабської мови, в перекладі з якої воно означає «гіркий».

Види

Це один з найбільших родів родини. Відомо понад 500 видів алое. Найвідоміші серед них — алое деревоподібне, відоме у побуті як «столітник», та алое вера, що входить до складу багатьох лікарських та косметичних засобів. Зовнішній вигляд алое дуже різноманітний: серед них є і розеткові, і деревоподібні форми, і навіть ліани (Aloe ciliaris); зустрічаються як гігантські, так і мініатюрні рослини.

Поширення

Історична «батьківщина» алое — посушливі області Африки, Мадагаскару, острови Сокотри, Макаронезії та південь Аравійського півострова. Але завдяки декоративним та цілющими властивостями, а також порівняно легкому і швидкому розмноженню багато видів алое були натуралізовані в країни Середземномор'я, Індії, на острів Цейлон, в Мексику, на Кубу. Одним із стародавніх лікарських рослин є алое справжнє, або Барбадоське (A. vera = A. barbadensis). Воно було завезено іспанцями до Європи, звідки поширилося на острів Барбадос і в багато країн Південно-Східної Азії. Деякі види культивували на Закавказзі як лікарські рослини.

Охоронний статус 22 види алое входять до списку Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES):Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення

43 види Алое входять до Червоного Списку Міжнародного Союзу Охорони Природи. Список Алое, які входять Червоного Списку Міжнародного Союзу Охорони Природи

Історія

Лікувальні властивості алое були відомі ще в Стародавньому Єгипті та Китаї. Перше письмове свідоцтво про лікарські властивості алое було виявлено в «Ebers Papyrus» — давньоєгипетському документі, котрий датується 1500 р. до н. е. алое справжньому, як втім пізніше й іншим видам, приписувалися магічні властивості. Звичай народів Близького Сходу вішати гілки алое над входом у будинок нібито сприяє довгому життю і процвітанню мешканців будинку. Це, очевидно, пов'язано з тим, що алое без води та ґрунту може жити протягом декількох років. Цей звичай був відомий у древніх Ассирії та Вавилонії ще 2000 років тому. У Єгипті він зберігся досі.

Застосування

З соку листків алое добувають препарат сабур, або алое, який вживається як проносне та жовчогінне. Препарати алое мають протизапальну та знеболювальну властивості. В народній медицині сік листків алое деревоподібного (Aloe arborescens), що вирощують у кімнатах під назвою столітника, використовують для лікування опіків, гнійних ран, при туберкульозі легень і шкіри. Лікарський препарат, який часто називають «гірке алое» — сильний проносний засіб. Український вчений В. П. Філатов отримав з листків цієї рослини, після витримування їх у темряві, при зниженій температурі, препарат, який містить біогенні стимулятори. Він підвищує активність організму. Вживається при різних, зокрема очних, захворюваннях (блефариті, кон'юнктивіті, кератиті). Вводиться підшкірно.

Розведення

Лікарські властивості, екзотичний вигляд та невибагливість у догляді зробили алое надзвичайно популярним в кімнатному квітникарстві. А ще у алое прекрасні квіти. Щоправда, в кімнатних умовах алое зацвітає досить рідко (тому його і називають «столітником» — «цвіте раз на сто років») і в солідному віці (15-20 років). Головна умова при культивуванні, як і для всіх сукулентів — не залити рослину, особливо восени та взимку. Ґрунт — суміш глинисто-дернової і листової землі (3:2) з додаванням невеликої кількості піску, дрібних черепків, торфу. Всі види алое потребують гарного дренажу. Взимку рослини утримують при +10 … +12 ° С, влітку захищають від спекотних променів сонця (на південному вікні), інакше листя червоніють і зморщуються. Улітку полив рясний, взимку — помірний. Підживлюють весною та влітку в період зростання комплексним добривом для кактусів. Пересаджують щорічно, або через рік по мірі зростання. Розмножують алое насінням, живцями, бічними пагонами.

Міжродові гібриди

Утворює міжродові гібриди шляхом схрещування з ґастерією (Ґастролея).

Алое в мистецтві

У вересні 2010 року в Хмельницькому був створений поп-рок-гурт під назвою «Грань Алое»

Світлини

Див. також Культ алое (Арденство)

Примітки

Література

Рой Маккалистер. Все о суккулентах. — Санкт-Петербург: ООО «СЗКЭО „Кристалл“», 2007. — 208с., ил. — ISBN 978-5-9603-0061-2 Андреева Н. Г. Суккуленты и их секреты: справочная литература — Киев: Софія-А, 2007. — 96 с. — ISBN 978-966-8684-35-7

Гайдаржи М. М., Нікітіна В. В., Баглай К. М. Сукулентні рослини. — К. — 2002. — 46 с. Гайдаржи М. Н. Формы роста суккулентных растений при интродукции. Род Алое // Интродукция и акклиматизация растений. 1994. Вып. 21. С. 68-74.

Посилання Алое (Aloe) // ВУЕ Все про квіти, вазони та рослини. Алое Український сайт про кактуси та кактусистів

Про алое Страница о кактусах и суккулентах The Genus Aloe // University of California Davis Botanical Conservatory. Botanical notes. Volume 1, Issue 1.0. July, 2009 An Update and Supplement to the CITES Aloe & Pachypodium Checklist. Jonas M. Lüthy (2007). CITES Management Authority of Switzerland, Bern, Switzerland. Список видів роду Алое на сайті Germplasm Resources Information Network (GRIN) Міністерства сільського господарства США CITES Aloe and Pachypodium Checklist The Aloe Page // The Succulent Plant Page List of Aloes from South Africa and Madagascar