Альпіні́зм — вид спорту, який основною метою ставить сходження на природні та штучні скелі та стіни, зокрема на гірські вершини.
Як правило, технічна частина маршруту — від сотень метрів до декількох кілометрів, при цьому протягом всьому маршруту, як правило, не існує стаціонарних точок страховки. Сходження в залежності від складності та протяжності маршруту може тривати від декількох годин, до декількох днів, тижнів і навіть місяців.
Виділяють альпійський і гімалайський стилі сходжень.
Альпійський стиль — це послідовний підйом на вершину разом зі всім спорядженням.
Гімалайський стиль відрізняється попередньою підготовкою маршруту сходження, провішуванням страхувальних мотузок (перил), встановленням проміжних таборів, доставкою спорядження і кисню в ці табори, що передбачає багаторазові підйоми і спуски з табору в табір. Гімалайський стиль — це своєрідна облога гори, яка займає іноді 2-3 місяці, але саме така тактика дозволила досягнути вершин Евереста та інших восьмитисячників.
Розрізняють одинадцять категорій складності маршрутів: 1Б, 2А, 2Б, 3А, 3Б, 4А, 4Б, 5А, 5Б, 6А, 6Б.
Пам'ятні історичні дати
Виникнення альпінізму найчастіше пов'язують зі сходженням 8 серпня 1786 лікаря Мішеля-Габріеля Паккарда і гірського провідника Жака Бальма на найвищу точку Альп — Монблан. Пам'ятник першим сходжувачам на гору Монблан встановлено у світовому центрі альпінізму й гірських лиж — Шамоні. 1788 — Данило Гаусс, російський морський офіцер, з двома своїми товаришами піднявся на найвищу точку Камчатки, вулкан Ключевська Сопка (4835 м). 1799—1804 Александр Гумбольдт досяг висоти 5800 метрів при сходженні на вулкан Чимборасо в Південній Америці. 1800 — Перше сходження на Великий Ґлокнер, найвищу вершину Австрійських Альп. 1809 — Перша жінка (Марія Параді) піднялася на Монблан. 1811 — Перше сходження на вершину Юнгфрау в Бернських Альпах. 1829 — Перше сходження на Східну вершину Ельбруса учасників Ельбруської наукової експедиції РАН під керівництвом генерала Емануеля. Вершини досяг місцевий провідник Кілару, який супроводжував експедицію. Перше сходження на Арарат вірменського письменника Хачатура Абовяна, російського натураліста і лікаря Йогана Фрідріха Паррота та їх супутників. 1851 — Перше сходження на семитисячник Шилла () (7025 м) у штаті Хімачал-Прадеш, Індія. 1865 — Перше сходження на вершину Альп Маттергорн (Едвард Вімпер). 1889 — Перше сходження на Кіліманджаро, найвищу гору Африки. 1907 — Успішна англо-французька експедиція на семитисячник Трісул (7120 м) у Гімалаях. 1913 — Перше сходження на найвищу вершину Північноамериканського континенту Мак-Кінлі, Аляска. 1924 — Учасники британської експедиції досягли висоти 8530 м при спробі сходження на Еверест. Лідер експедиції Джордж Меллорі та його напарник Ендрю Ірвін зникли безвісти під час штурму вершини. Попри те, що тіло Меллорі знайшли на схилі гори у 1999 році, немає достеменних даних, що альпіністи досягли вершини. 1927 — У рамках радянсько-німецької експедиції на Памір відбулося першосходження на Пік Абу Алі ібн Сіни (Леніна) (7104 м). 1933 — Найвищої точки Радянського Союзу, Піку Ісмаїла Самані (Комунізму) (7495 м), досяг Євген Абалаков. 1938 — Сходження на північну стіну Айгера в Альпах. 1950 — Перше в історії сходження на восьмитисячник, гімалайську вершину Аннапурна, здійснили учасники французької експедиції Моріс Ерцог і Луї Лашеналь. 1953 — Успішна експедиція на найвищу вершину планети, гору Еверест. Першосходжувачі — Едмунд Гілларі й Тенцинг Норгей. Цього ж року німецький альпініст Герман Буль вперше зійшов на Нанга-Парбат. 1954 — На другу за висотою вершину світу K2 зійшли італійські альпіністи Ліно Лачеделлі та Акіла Компаньоні. 1959 — Перше сходження на важкодоступну вершину Серро-Торре в Патагонії. 1964 — Альпіністи зійшли на Шишапангму — останню з 14 світових восьмитисячників. 1970 — Сходження братів Райнгольда і Ґюнтера Месснерів по Рупальській стіні на Нанга-Парбат. Гюнтер Месснер зник безвісти після досягнення вершини, під час спуску в бік долини Діамір. 1978 — Перше сходження на Еверест без кисневих приладів, яке здійснили Пітер Габелер і Райнгольд Месснер. 1985 — Річард Басс став першим альпіністом, який зійшов на сім найвищих вершин семи частин світуРичард Басс на сайте 7summits.com. 1986 — Райнгольд Месснер став першим альпіністом, який побував на всіх 14 восьмитисячниках. 1987 — Поляк Єжи Кукучка став другим, хто зійшов на всі 14 найвищих світових вершин.
Розвиток В історії розвитку альпінізму можна умовно виділити кілька етапів: Сходження на нові вершини найпростішим шляхом. Підвищення складності маршрутів на пройдені раніше вершини в Альпах та інших гірських системах. Системні сходження на найвищі вершини світу. Проходження найскладніших маршрутів у різних гірських системах земної кулі.
Технічно складні сходження в Альпах Зародившись в Альпах, альпінізм саме тут вперше став розвиватися як вид спорту. Суто спортивні сходження на вершини здійснювали в Альпах ще на початку XIX століття. Бурхливий розвиток спортивного альпінізму розпочинається у XX столітті.
До початку XX століття всіх альпійських вершин було досягнуто, багато з них під час так званої «Золотої доби альпінізму», тож альпіністи почали шукати нові, складніші маршрути сходжень. Чим складніший був маршрут, тим більш спортивним вважалося сходження. Так поступово з'явився «стінний» альпінізм, тобто проходження маршрутів по стрімких гірських стінахГарф Б., Кропф Ф. Альпинизм за рубежом М: Государственное издательство «Физкультура и спорт», 1957.
Найсильнішими альпіністами в цій галузі були представники альпійських держав: італійці, німці, австрійці, французи, а також англійці. У другій половині XX століття було пройдено такі стіни в Альпах, які до цього довгий час вважалися нездоланними. Це свідчило про те, що рівень альпіністів виріс. Велике значення для спортивної майстерності відіграв розвиток спорядження і техніки подолання скельних та льодових ділянок. Поява легших та міцніших мотузок із синтетичних волокон, полегшених кішок, льодорубів, шлямбурів і закладок, дюралеві драбинки, вдосконалені кухні, нові продукти, легкий, теплий одяг і взуття — все це істотно вплинуло на якісний розвиток альпінізму.
Складні стінні маршрути в Альпах
Північна стіна Айгера. Протягом десяти років з 1928 по 1938, альпіністи різних країн безуспішно намагалися пройти цю найтяжчу стіну в Альпах. Після першопроходження північної стіни Ейгера в 1938 році до теперішнього часу по цій стіні прокладено велику кількість маршрутів, пройдених неодноразово. Про одну із спроб сходження по північній стіні Ейгера в 1936 році, що закінчилася трагічно, німецькими кінематографістами в 2008 році був знятий художній фільм «Північна стіна», заснований на реальних подіях. По північній стіні Ейгера прокладено багато важких маршрутів. Однією з найпопулярніших альпійських вершин серед альпіністів є Гран-Жорас, розташована в районі Монблану, у верхів'ях ущелини Лешо. Північна стіна Гран-Жорас протягом тривалого періоду представляла одну з проблем в Альпах. Лише в 1938 році італійські альпіністи Кассін, Еспозіто і Тіцціоні пройшли важкий маршрут по монолітній стіні, вкритій натічним льодом. Північно-західна стіна Пті-Дрю в районі Монблану протягом тривалого часу вважалась непрохідною. Вважається, що ця стіна перевершує за складністю всі інші відомі маршрути в Альпах. Перше проходження північної стіни Пті-Дрю здійснили 1 серпня 1935 року П'єр-Ален (Pierre Allain) і Раймон Лейнінже (Raymond Leininger). Широко відоме серед альпіністів сольне сходження італійського альпініста Вальтера Бонатті (Walter Bonatti) південно-західним ребром, що отримало назву «ребро Бонатті». Італієць здійснював сходження з 17 по 22 серпня 1955 р. Сім років потому, 24-26 липня 1962 р., Гері Хеммінг (Gary Hemming) і Роєл Роббінс (Royal Robbins) пройшли «American Direct» -найпряміший із пройдених раніше маршрутів по стіні Пті-Дрю. Пізніше 10-13 серпня 1965 р. Роєлом Роббінсом і Джоном Харліном (John Harlin) була пройдена «Американська диретиссіма». Цікавий маршрут по Північно-західній стіні Пті-Дрю «Up to Madonna» пройдений російськими альпіністами А. Кленовим і М. Деві в 2000 р. У 1995 р. ним же в двійці з М. Бруком пройдена стіна на Пті-Дрю. У 1998 р. російська двійка М.Деві і М. Першин пройшла «American Direct».. До теперішнього часу сходження по північно-західній стіні Пті-Дрю є еталоном високої спортивної майстерності в альпінізмі.
Сходження на найвищі вершини світу Після того як були підкорені всі альпійські вершини, погляди людей все частіше стали звертатися на інші гірські райони Америки, Африки, Нової Зеландії. Дійшла черга і до Гімалаїв.
Перші спроби підкорити вершини у Гімалаях відносяться до початку XIX століття. Однак після перших спроб стало ясно, що експедиція на вершину вище 6000-7000 м ставить перед альпіністами безліч нових проблем, пов'язаних перш за все з висотою, малої освоєністю гірських районів, великими масштабами підходів до підніжжя вершин.
Протягом багатьох років в Гімалаї і Каракорум виїжджали різні експедиції. Англійці, починаючи з 1922 року, рік за роком наполегливо штурмували Еверест (Джомолунгму), німці — Нанга-Парбат і Канченджангу, італійці та американці — пік К-2 (Чогорі) у Каракорумі.
Перший восьмитисячник — Аннапурна, був підкорений лише в 1950 році учасниками французької експедиції Морісом Эрцогом і Луї Лашеналем. Після цього протягом п'яти років були підкорені ще шість найвищих вершин Гімалаїв і Каракоруму, у тому числі найвища вершина Землі — Джомолунгма, яку понад 30 років перед тим намагались підкорити британські експедиції. Успіху підкорень, поряд з накопиченим досвідом, сприяло вдосконалення спорядження, насамперед, створення відносно легкої та надійної кисневої апаратури.
По мірі розвитку висотного альпінізму поступово були підкорені всі восьмитисячники. Останньою підкореною вершиною заввишки понад вісім тисяч метрів була вершина Лхоцзе Середня в масиві Лхоцзе, на яку вперше зійшли російські альпіністи в 2001 році. Історія підкорення найвищих вершин представлена в таблиці: ВершинаВисотаРозташуванняПерше сходженняІмена першопрохідцівПерше сходження взимкуІмена першопрохідців взимкуКількість сходженьДжомолунгма (Еверест)8848 мНепал/Китай29 травня 1953 Нова Зеландія: Едмунд Гілларі Непал: Норгей Тенцінг17 лютого 1980 Польща: Кшиштоф Велицький, Лешек Ціхий4109K2 (Чоґорі)8611 мКаракорумВершини К2, Гашербрум I, Гашербрум II і Броуд-пік де-факто знаходяться на кордоні між Пакистаном і Китаєм в Каракорумі, хоча на цю територію претендує Індія. На більшість з них шляхи сходження ведуть через Пакистан. Деякі сходження були здійснені з Китаю.31 липня 1954 Італія: Акилле Компаньоні, Ліно Лачеделлі284Канченджанґа8586 мНепал/Індія25 травня 1955 Велика Британія: , 11 січня 1986 Польща: Кшиштоф Велицький, Єжи Кукучка209Лхоцзе8516 мНепал/Китай18 травня 1956 Швейцарія: , 31 грудня 1988 Польща: Кшиштоф Велицький221Макалу8485 мНепал/Китай15 травня 1955 Франція: , Ліонель Террай9 лютого 2009 Італія: Казахстан: Денис Урубко299Чо-Ойю8188 мНепал/Китай19 жовтня 1954 Австрія: , Непал: 12 лютого 1985 Польща: , , Єжи Кукучка2668Дхаулагірі I8167 мНепал13 травня 1960 Австрія: Курт Дімбергер, Альбін Шельберт (Albin Schelbert) Німеччина: Швейцарія: Ернст Форрер Непал: , Німа Дорчже21 січня 1985 Польща: , Єжи Кукучка382Манаслу8163 мНепал9 травня 1956 Японія: Тосіо Іманісі Непал: Гьялцен Норбу (Gyalzen Norbu)14 січня 1984 Польща: , Ришард Гаевський (Ryszard Gajewski)297Нанга-Парбат8126 мПакистан3 липня 1953 Австрія: Герман Буль в одиночку304Аннапурна I8091 мНепал3 червня 1950 Франція: Моріс Ерцог, Луї Лашеналь3 лютого 1987 Польща: Єжи Кукучка, 154Гашербрум I (Хідден-пік)8080 мКаракорум5 липня 1958 США: Ендрю Кауфман, Піт Шенінг9 березня 2012 Польща: Адам Бєлєцький і Януш Голаб265Броуд-пік8051 мКаракорум9 червня 1957 Австрія: , , Курт Дімбергер, Герман Буль5 березня 2013 Польща: Мацей Бербека, Адам Белецький, Томаш Ковальський і Артур Малек385Гашербрум II8034 мКаракорум8 липня 1956 Австрія: , , 2 лютого 2011 рік Італія: