Культурний імперіалізм — практика просунення, виділення та штучного привнесення культури одного суспільства в інше. Зазвичай свою культуру привносить та просуває велика, економічно або військово потужна нація. Культурний імперіалізм може бути як активною, формальною політикою, так і загальним ставленням. Дослідженнями культурного імперіалізму як форми не військової гегемонії займаються теоретики постколоніалізму, зокрема його засновник Едвард Саїд. Поняття культурного імперіалізму було введено у вжиток Францем Фаноном в 1950-х роках, зокрема у його роботі «Гнані і голодні» (1961).
Див. також Мовний імперіалізм
Література Едвард Саїд. Культура й імперіялізм. – Київ: «Критика», 2007. – 608 с. Tomlinson, John, Cultural Imperialism: A Critical Introduction, Baltimore, The Johns Hopkins University Press, 1991. "In Praise of Cultural Imperialism?", by David Rothkopf, Foreign Policy no. 107, Summer 1997, pp. 38-53 Bernd Hamm und Russell Smandych (Hrsg.): Cultural Imperialism. Essays on the Political Economy of Cultural Domination. Broadview, Peterborough u.a. 2005, ISBN 1-55111-707-X.
Посилання Едвард Саїд. Колаборація, незалежність і визволення (глава з книги «Культура й імперіялізм», 1993)