Даніель Канеман (5 березня 1934, Тель-Авів — 27 березня 2024) — американський та ізраїльський психолог. Лауреат Нобелівської премії з економіки 2002 року разом з Верноном Смітом за дослідження теорії перспективи.

Відомий своїми працями з когнітивної психології, теорії прийняття рішень та поведінкової економіки. Його емпіричні дослідження спростовують ті припущення про людську раціональність, які довгий час лежали в основі соціологічної теорії Чиказької школи та вільних, ринково орієнтованих економік. Разом з Амосом Тверські заклав основи для розуміння загальнолюдських помилок, які виникають через стереотипи та упередження, і розвинув теорію перспектив.

У 2011 році увійшов до списку провідних світових мислителів за версією журналу «Foreign Policy». У тому ж році була опублікована і стала світовим бестселером його книга Мислення швидке й повільне, у якій він коротко виклав суть свого дослідження.

Був почесним професором психології та зв'язків з громадськістю Принстонського університету школи Вудро Вільсона, а також партнером-засновником TGG групи — консалтингової компанії з бізнесу та доброчинності.

У 2015 році журнал Економіст назвав його одним з семи найвпливовіших економістів світу.

Біографія Даніель Канеман народився в Тель-Авіві в 1934 році, де його мати Рахель перебувала певний час. Він провів свої дитячі роки в Парижі, Франція, куди батьки емігрували з Литви на початку 1920-х років. Канеман і його родина жили в Парижі на момент його окупації нацистською Німеччиною в 1940 році. Його батька заарештували під час першої великої облави на євреїв Франції, але він був звільнений через шість тижнів на вимогу свого роботодавця. Сім'я переховувалась до самого кінця війни, змогли вижити всі, окрім батька Канемана, який загинув через цукровий діабет у 1944 році. Даніель Канеман разом з сім'єю переїхав до Палестини, підмандатної на той час Британії, у 1948 році, прямо перед становленням держави Ізраїль.

Канеман згадує момент зі свого життя в окупованій нацистами Франції, яким часто пояснює, чому він вирішив працювати у сфері психології: Це було десь наприкінці 1941, чи на початку 1942. Євреї були зобов'язані носити Зірку Давида і для них була введена комендантська година після 6-ї вечора. Загравшись з другом, я повертався занадто пізно. Коли я йшов порожньою вулицею, одягнувши светр навиворіт, то побачив німецького солдата, що йшов мені назустріч. На ньому була одна з тих чорних військових форм, яку мені заповідали боятися понад усе — форма «есесівця». Коли ми порівнялись, я пришвидшив свій крок і помітив, що він на мене пильно дивиться. Потім він підкликав мене до себе, взяв на руки і обійняв. Я боявся, що він помітить зірку на моєму светрі. Він говорив мені щось схвильовано по-німецьки. Опустивши мене на землю, він відкрив свій гаманець, показав мені фото хлопчика, і дав трохи грошей. Я пішов додому з повною впевненістю в тому, що моя мати була права: людська сутність є невимовно складним і цікавим явищем. (Канеман, 2003) Канеман отримав ступінь бакалавра наук в області психології і математики в Єврейському університеті в Єрусалимі у 1954 році. Після цього він служив, як військовий психолог Армії оборони Ізраїлю. Одним з його обов'язків було оцінювання кандидатів на професійну здатність для навчання в школі офіцерів, а також розробка тестів і вимірів для цієї мети. У 1958 році Деніел переїхав до Сполучених Штатів для здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук у Каліфорнійському університеті, Берклі.

В його дисертації (1961 р.) розглядались відносини між залежними в семантичному диференціалі та «дозволила мені займатися двома моїми улюбленими заняттями: аналізом складних кореляційних структур і програмуванням на ФОРТРАНі», як він потім згадував.

Академічна кар'єра

Когнітивна психологія Канеман почав свою академічну кар'єру як викладач психології в Єврейському університеті в Єрусалимі в 1961 році, де він згодом був призначений на посаду старшого викладача в 1966 році. Його ранні роботи пов'язані з проблематикою візуального сприйняття і увагою. Наприклад, його перша публікація в престижному журналі Science мала назву ​​"Залежність між діаметром зіниці ока і обсягом пам'яті" (Канеман, Бітті, 1966). Протягом цього періоду, Канеман був запрошеним вченим в Університеті штату Мічиган (1965—1966) і прикладної психології науково-дослідного відділу в Кембриджі(1968/1969, літо). Він був науковим співробітником Центру когнітивних досліджень і викладачем з психології в Гарвардському університеті в 1966—1967 роках.

Судження і прийняття рішень Цей період знаменує початок тривалої співпраці Канемана з Амосом Тверські. Разом Канеман і Тверські опублікували серію основних статей, переважно в галузі обмірковування і прийняття рішень, що привело до публікації їх теорії перспективи в 1979 році. Канеман був нагороджений премією імені Нобеля з економіки в 2002 році за роботи з теорії перспектив.

У своїй нобелівській біографії, Канеман стверджує, що його співпраця з Тверські почалася після того, як Канеман запросив того прочитати лекцію на одному з семінарів в Єврейському університеті в 1968 або 1969 році. Свою першу спільно написану працю, «Віра в закон малих чисел», науковці опублікували в 1971 році. Вони опублікували також сім статей у наукових журналах в період 1971—1979 років. Крім «теорії перспектив», найвагомішою з-поміж цих статей стала робота «Судження в умовах невизначеності: евристика й упередження», яка була опублікована в престижному журналі Science і вводила у науковий дискурс поняття якорування.

Канеман залишив Єврейський університет в 1978 році, щоб зайняти посаду професора в Університеті Британської Колумбії. Цей крок практично ніяк не позначився на його співпраці з Тверські, Тверські перейшов до Стенфордського університету в тому ж році.

Поведінкова економіка Канеман і Тверські обидва працювали науковими співробітниками Центру перспективних досліджень в галузі поведінкових наук в Стенфордському університеті в 1977—1978 академічному році. Молодий економіст Річард Талер був запрошеним професором в Стенфордській філії Національного бюро економічних досліджень в цьому ж році. За Канеманом, «[Талер і я] скоро потоваришували, і відтоді значно вплинули на спосіб думок один одного». Спираючись на дослідження Канемана і Тверські, Талер опублікував роботу «До позитивної теорії споживчого вибору» в 1980 році, яку Канеман згодом назвав «основоположною працею з поведінкової економіки».

Канеман і Тверські і взяли активну участь у розробці нового підходу до економічної теорії, однак з цього часу науковці все менше працюють над спільними проектами. Вони будуть продовжувати публікувати певні праці разом до кінця життя, але період, коли Канеман працював майже винятково з Тверські закінчився в 1983 році — тоді він опублікував дві статті з Енн Трейсмен, яка стала його дружиною у 1978 році.

Гедоністична психологія У 1990-х роках фокус дослідження Канемана почав поступово переходити до сфери «гедоністичної психології». Згідно з Канеманом і його колегами, «гедоністична психологія — це вивчення того, що робить досвід і життя взагалі приємними чи неприємними. Це пов'язано з відчуттям задоволення і болю, інтересу й нудьги, радості й печалі, і задоволеності і незадоволеності. Вона також стосується цілої низки обставин, від біологічних до соціальних, від окремих моментів страждання і насолоди».

Важко точно визначити, коли дослідження Канемана почали зосереджуватися на гедонізмі, хоча, швидше за все, такий інтерес був зумовлений його роботою у сфері економічного поняття корисності. Продовжуючи вивчати теорію прийняття рішень, Канеман все ж більше уваги приділяє гедоністичній психології, що призвело до його спільної праці з Едом Дінером і Норбертом Шварцем.

Разом з Девідом Шкедом Канеман розробив поняття якорування, щоб пояснити, зокрема помилки людей при оцінці впливу різних сценаріїв розвитку на добробут у майбутньому (також відомі як афективне прогнозування, дослідженням якого згодом займався Деніел Гілберт). Певна «ілюзія» створюється тоді, коли люди переоцінюють значення впливу одного конкретного фактора на їх добробут, в той же час відкидаючи можливість існування численних інших факторів, які в більшості випадків мають значно більший вплив. Хорошим прикладом можуть служити написана Канеманом і Шкедом в 1998 році робота «Чи життя в Каліфорнії зробить людей щасливими? Якорування при оцінці рівня задоволеності життям». Згідно з цим дослідженням студенти на Середньому Заході США і в Каліфорнії мають однакові показники рівня задоволеності життям, але жителі Середнього Заходу думали, що їх каліфорнійські колеги є щасливішими.

Викладання Канеман був старшим науковим співробітником і заслуженим викладачем Принстонського університету та Школи громадських та міжнародних відносин імені Вудро Вільсона. Окрім того, був співробітником Єврейського університету та старшим науковим співробітником Інституту Ґеллапа.

Особисте життя Канеман був одружений зі знаменитою психологинею з 1978 року до її смерті у 2018. З 2014 року вони жили у Берклі, штат Каліфорнія. Канеман був описаний як єврейський атеїст.

Нагороди та визнання У 2002 році Канеман отримав Нобелівську премію з економіки. Канеман разом із Тверські отримали у 2003 році премію з психології Університету Луїсвілля Грашмена. У 2007 році Даніель був номінований Американською психологічною асоціацією на премію «За видатні внески до психології». 6 листопада 2009 року Канеман отримав звання почесного доктора факультету економіки в Університеті Еразма в Роттердамі, Нідерланди. У своїй інавгураційній промові Канеман сказав: «Проживши довгий час, помічаєш, що неможливе таки може стати реальністю». Він мав на увазі те, що, коли починав свої дослідження, навіть не сподівався, що стане видатним економістом. У 2011 і 2012 роках Канемана ввійшов до списку Bloomberg «50 найвпливовіших людей у сфері світових фінансів». 9 листопада 2011 року науковець був нагороджений премією імені Т. Парсонса в Американській академії мистецтв і наук. Книга «Мислення швидке й повільне» стала переможцем книжкової премії за версією Los Angeles Times. У 2012 році книга «Мислення швидке й повільне» була нагороджена премією Communication Award Національної академії наук за найкращу книгу, що була опублікована в 2011 році. У 2012 році Канеман був прийнятий до Королівської академії іспанської мови (Економічні та фінансові науки). 8 серпня 2013 року, президент США Барак Обама оголосив, що Деніел Канеман нагороджується Президентською медаллю Свободи. 1 червня 2015 він став почесним доктором факультету мистецтв університету Макгілла у Монреалі.

Винайдені Канеманом поняття та феномени Якорування Заміна атрибуту Евристика доступності Омана базового відсотку

Когнітивне упередження Омана поєднання Гра "диктатор" Помилка "Обдурені випадковістю" Фреймінг Неприйняття втрат Упередження через надмірний оптимізм Правило піку та кінця Омана планування Теорія перспектив Кумулятивна теорія перспектив Прогнозування на основі порівняння Евристика репрезентативності Евристика симуляції Упередження статусу-кво

Опубліковані роботи Нижче наводиться частковий список публікацій.

Документи Канеман, D.; Бітті, J. (1966). «Діаметр зіниці і навантаження на пам'ять». Наука 154 (3 756): 1583—1585 DOI: 10.1126 / science.154.3756.1583. PMID 5924930 . Тверскі,.; Канеман, Д. (1971). «Віра в закон малих чисел». Psychological Bulletin 76 (2) :. 105—110 DOI: 10,1037 / h0031322 . Канеман, D.; Тверскі А. (1972). «Суб'єктивна ймовірність: суд репрезентативності». Когнітивна психологія 3 (3): 430—454 DOI: 10,1016 / 0010-0285 (72) 90016-3 . Канеман, Д. (1973). Увага і зусилля. Englewood Cliffs, NJ: Prentice-Hall. Канеман, D.; Тверскі А. (1973). «На психології прогнозування». Psychological Review 80 (4): 237—251 DOI: 10,1037

/ h0034747 . Тверскі,.; Канеман, Д. (1973). «Наявність: евристичний для оцінки частоти та ймовірності». Когнітивна психологія 5 (2): 207—232 DOI: 10,1016 / 0010-0285 (73) 90033-9 .