Сан-Томе́ () — вулканічний острів у Гвінейській затоці, біля західних берегів Африки, основна частина держави Сан-Томе і Принсіпі. На острові розташована столиця держави — місто Сан-Томе.

Відкриття та історія освоєння острова

До кінця XV століття острів був абсолютно безлюдним. Усе змінилося у 1470 році, коли португальські мореплавці Жуан де Сантарен та Перу Ешкобар висадилися на його берегах у день святого Фоми (Сан-Томе), що й дало назву острову. Португальці швидко зрозуміли, що вулканічний ґрунт і вологий екваторіальний клімат ідеально підходять для сільського господарства. Спочатку острів став великим виробником цукру, а згодом — кави. Проте справжній золотий вік настав у XIX столітті, коли сюди завезли какао. На початку XX століття Сан-Томе навіть став провідним світовим виробником какао-бобів, за що отримав статус «Шоколадного острова».

Нині плантації, які тут називають росас (roças), є головними історичними пам'ятками. Деякі з них, як-от Roça Agostinho Neto, являють собою величезні занедбані палацово-промислові комплекси, що нагадують про колоніальне минуле. Інші ж були відновлені й зараз функціонують як готелі чи екоферми, де можна на власні очі побачити процес створення шоколаду від боба до плитки.

Природа Природа острова Сан-Томе — це розкішна, майже первісна мозаїка, сформована ізоляцією, тропічним кліматом та бурхливим вулканічним минулим. Його площа острова становить 854,8 км²; висота до 2024 м (вулкан Сан-Томе), за висотою острів займає 75-те місце в світі. Густі екваторіальні ліси, мангри.

Геологія

Острів Сан-Томе є класичним прикладом щитового вулканізму океанічного типу. Він сформувався вздовж так званої Камерунської лінії — тектонічного розлому земної кори, який тягнеться від чаду через Камерун углиб Атлантичного океану. Вік найдавніших базальтових порід острова оцінюють приблизно у 13 млн років (епоха міоцену). Геологічна будова Сан-Томе представлена переважно базальтами, фонолітами та трахітами — магматичними породами, що виливалися під час серій потужних підводних та наземних вивержень.

Головною геологічною особливістю острова є численні вулканічні неки — застиглі у жерлах прадавніх вулканів магматичні ядра, які залишилися стояти після того, як м'якші зовнішні туфові породи були зруйновані ерозією. Найяскравішим прикладом такого утворення є знаменитий пік Кан-Гранде. Острів вважається сейсмічно спокійним, а його вулкани — згаслими, адже останні прояви активності відбувалися тут тисячі років тому. Тим не менш, багаті на залізо та магній базальтові породи вивітрилися, утворивши надзвичайно родючі, темні вулканічні ґрунти, які згодом стали основою для бурхливого розвитку місцевої унікальної флори та плантаційного господарства.

Рельєф

Рельєф Сан-Томе вирізняється своєю асиметричністю, крутизною та глибоким розчленуванням. Центральну та західну частини острова займає масивний гірський хребет, над яким домінує найвища точка країни — гора Піку-де-Сан-Томе (2024 м). Схили цього хребта падають до океану під екстремальними кутами, утворюючи стрімкі скелі, глибокі урвища та вузькі каньйони. Рельєф південної частини острова буквально всіяний вертикальними вулканічними піками-шпилями, які різко вириваються з джунглів на сотні метрів угору.

На противагу дикому та гострому центру, північні та північно-східні райони острова є більш пологими. Тут гори поступово переходять у горбисті передгір'я, а потім у прибережні рівнини, де й зосереджена більша частина населення та сільськогосподарських угідь. Через високу інтенсивність опадів рельєф острова невпинно трансформується під дією водної ерозії. Численні короткі, але повноводні річки (такі як Іо-Гранде та Мануель Хорхе) прорізають у базальтових плато глибокі долини, формуючи численні пороги та мальовничі каскадні водоспади на своєму шляху до Атлантики.

Клімат

Сан-Томе розташований практично на екваторі, що визначає його клімат як класичний екваторіальний — спекотний і постійно вологий. Проте через складний гірський рельєф на острові чітко виражена висотна поясність і велика кількість мікрокліматів. Середньорічна температура на узбережжі є стабільною і коливається в межах від +26 до +28 °C, тоді як у високогір'ях температура може опускатися від +10 до +14 °C, а вершини часто оповиті прохолодними туманами.

На острові виділяють два основні сезони, які залежать від руху повітряних мас: Гравіана (Gravana): сухий і відносно прохолодний сезон, який триває з червня по вересень. У цей час опадів мало, а небо часто затягнуте легкою димкою. Сезон дощів: триває з жовтня по травень, з піком опадів у квітні—травні.

Розподіл опадів на острові є вкрай нерівномірним через бар'єрний ефект гір. Південно-західні схили, які першими зустрічають вологі мусони з Атлантики, отримують колосальну кількість води — до 5000 мм опадів на рік. Водночас північні та північно-східні підвітряні рівнини залишаються відносно посушливими, отримуючи лише близько 1000 мм опадів щорічно, що суттєво впливає на місцевий пейзаж.

Культура та сучасне життя

Сучасне населення Сан-Томе — це дивовижний етнічний мікс, нащадки португальських колоністів та робочої сили, яку століттями привозили з різних куточків Африки (Анголи, Мозамбіку, Кабо-Верде). Офіційною мовою є португальська, але в побуті часто звучить форро — місцева креольська мова.

Головна філософія життя на острові описується виразом «леве-леве» (leve-leve), що перекладається як «повільно-повільно» або «без стресу». Тут ніхто нікуди не поспішає. Життя тече в ритмі океанських хвиль, що створює неймовірну атмосферу спокою для мандрівників, втомлених від шаленого темпу мегаполісів. Окрім культурного релаксу, острів пропонує дикі пляжі з чорним вулканічним або золотавим піском (наприклад, Прая-Іньє), дайвінг серед коралових рифів та спостереження за китами, які мігрують повз острови з липня по жовтень.

Катастрофи

29 липня 2017 року на острові сталася авіаційна катастрофа літака Ан-74 української авіакомпанії CAVOK Air. Члени екіпажу отримали травми.

Див. також Список островів за висотою

Галерея

Примітки

Посилання

BirdLife International - São Tomé e Príncipe Encyclopedia Britannica - São Tomé and Príncipe Lonely Planet - São Tomé & Príncipe Visit São Tomé and Príncipe

Література

Атлас вчителя: Географічний атлас для вчителя / В. В. Молочко, Ж. Є. Бонк, І. Л. Дрогушевська та ін. / відп. ред. В. В. Молочко. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 328 с. — ISBN 978-966-475-506-8 Африка : Энциклопедический справочник. В 2-х т. Т. 2. / Гл. ред. А. Г. Громыко. Ред. коллегия: М. В. Васев, А. М. Васильев, Н. И. Гаврилов и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1987. — 671 с. Географічний атлас світу / гол. ред. І. Л. Дрогушевська; відп. ред. В. В. Радченко; худож.-оформ. М. Гутман. — К. : ДНВП «Картографія», 2018. — 184 с. — ISBN 978-966-946-053-0 Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 413 Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6 Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с.  — ISBN 978-966-346-330-8 Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003. — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / Ред. П. Г. Шищенко. — К. : Київський університет, 2020. — Т. 2. Африка, Америка, Австралія, Антарктида, Океани. — 470 с. — ISBN 978-966-439-989-8 Энциклопедия стран мира : Справочник / Гл. ред. Н. А. Симония. — М. : Экономика, 2004. — 1238 с. — ISBN 5-282-02318-0 </div>