Джозеф Стівен Сакік ( Emrick, Mike (2002). NHL pronunciation guide . Процитовано 7 січня 2010 ; народився 7 липня 1969; Бернабі, Британська Колумбія, Канада) — канадський професіональний хокеїст, центральний нападник. Провів кар'єру в Національній хокейній лізі у клубі «Квебек Нордікс»/«Колорадо Аваланш». Дворазовий володар Кубка Стенлі, 13 разів обирався для участі в матчі усіх зірок НХЛ.
Впродовж своєї кар'єри Сакік був одним із найрезультативніших форвардів, двічі закидав 50 шайб і набрирав щонайменш 100 очок в шести різних сезонах. Його кистьовий кидок вважається одним із найкращих в НХЛ . По завершенні сезону 2008—09, він посідав 8-е місце за кількістю набраних очок за всю історію ліги, 14-е за кількістю голів і 11-е за кількістю передач. На Зимових Олімпійських іграх 2002, Сакік допоміг збірній Канади виграти перші золоті нагороди за останні 50 років, і був обраний найціннішим гравцем турніру. Він виступав за збірну на шести міжнародних турнірах, включаючи Зимові Олімпійські ігри 1998 і 2006. По завершенні сезону 2000—01 Сакік був названий найціннішим гравцем НХЛ хокейними журналістами і своїми колегами-гравцями. 9 липня 2009 року він завершив свою кар'єру в НХЛ, а 1 жовтня 2009 року в Пепсі-центрі був закріплений його ігровий номер перед прем'єрним матчем «Авеланш» в сезоні 2009—10
Ранні роки Сакік народився в Бернабі в сім'ї Міріяна та Славіци Сакік (за походженням Шакіч, , хорватська вимова ), емігрантів з Хорватії. Зростаючи в Бернабі, він розмовляв хорватською мовою як рідною, а англійською почав говорити, коли пішов до дитячого садка. Цей мовний бар'єр зробив хлопчика скромним, пізніше — досить індивідуальним в житті . Зростаючи в родині емігрантів, Сакік був дуже працьовитим і наполегливим; ці характерні риси позитивно позначились на його хокейній кар'єрі. У віці чотирьох років Сакік відвідав свою першу гру НХЛ, матч між командами «Ванкувер Канакс» і «Атланта Флеймс»; після матчу Сакік вирішив, що хоче стати хокеїстом . Граючи в хокей в юнацькі роки він був змушений сконцентруватися на своїй майстерності, ніж на зрості, наслідуючи свого кумира Вейна Ґрецкі. Проявивши себе як перспективний молодий хокеїст в Бернабі, про Сакіка заговорили як про нового зростаючого Вейна Ґрецкі. Він закинув 83 шайби і набрав 156 очок лише в 80 матчах за Бернабі, Сакік приєднався до юнацької команди «Летбридж Бронкос» із Західної хокейної ліги в другій частині сезону 1985—86.
Під час сезону ЗХЛ 1986—97 «Бронкос» переїхали до Свіфт-Каррента (Саскачеван) і стали «Свіфт-Каррент Бронкос». Сакік, який проводив свій перший повний сезон, зрештою був названий новачком року ЗХЛ . Він закинув 60 шайб, зробив 73 передачі і набрав 133 очки. 30 грудня 1986 року для Сакіка і його команди сталася трагедія; «Бронкос» їхали на гру проти «Ріджайна Петс», і через погані погодні умови, автобус розбився, коли водій не впорався з керуванням неподалік Свіфт-Каррента. Сакік лишився неушкодженим, а чотири його одноклубники (Трент Кресс, Скотт Крюгер, Кріс Мантика і Брент Рафф) загинули. Цей випадок особливо позначився на юному Сакіку , який потім відмовлявся говорити про цю катастрофу продовж своєї кар'єри . Наступного року, в сезоні 1986—87, Сакік був названий найціннішим гравцем ЗХЛ і гравцем року КХЛ. Він набрав 160 очок (78 голів, 82 передачі) і був нагороджений Трофеєм Боба Кларка, розділивши титул найкращого бомбардира ЗХЛ з Теораном Флері з «Мус-Джо Ворріорс» .
Кар'єра в НХЛ «Квебек Нордікс»
Сакік був задрафтований під загальним 15-им номером клубом «Квебек Нордікс» на драфті НХЛ 1987 року. Замість того, щоб спробувати пограти на вищому рівні, Сакік сказав керівництву «Нордікс» про те, що хоче провести сезон 1987—88 в Свіфт-Карренті, щоб краще підготуватися до НХЛ . Свою дебютну гру в НХЛ Сакік провів 6 жовтня 1988 року проти «Гартфорд Вейлерс» і зробив одну передачу. Свою першу шайбу в НХЛ Сакік закинув два дні по тому у ворота Шона Берка з «Нью-Джерсі Девілс». Впродовж сезону Сакік грав під 88 номером на светрі, оскільки його улюблений номер 19 був зайнятий одноклубником Аленом Коте . У своєму дебютному сезоні Сакік був перший у списку потенційних переможців Пам'ятного трофея Колдера завдяки своїй результативності, однак через травму гомілки, він був змушений пропустити 10 ігор у грудні, а його результативність потім погіршала, і у підсумку нагорода дісталась Браєну Лічу . Сакік завершив свій дебютний сезон з 62 очками в 70 матчах.
В 1989—90, в своєму другому сезоні в НХЛ, Сакік мав можливість змінити номер 88 на свій улюблений 19-ий (Ален Коте завершив кар'єру влітку) і набрав 102 очки, з якими він посів 9-е місце в лізі. На початку сезону 1990—91 він був названий помічником капітана команди разом зі Стівеном Фінном (Сакік був капітаном на домашніх матчах, Фінн — на виїзних) , знову здолав рубіж в 100 очок, набравши 106 і посів 6 місце в лізі; втім набрав лише 96 очок в 1991—92, переважно через пропущені 11 ігор. На початку сезону Сакік продемонстрував свої лідерські якості, попри те, що Майк Гок був капітаном, він посприяв тому, щоб Ерік Ліндрос залишив команду, яка була однією з найгірших в лізі. Сакік прокоментував: «Нам потрібні лише ті гравці, що мають бажання та натхнення грати». Ліндрос був обміняний через рік, що дозволило прийти до команди низці сильних гравців, які значною мірою допомогли «Нордікс» . Впродовж своїх перших чотирьох сезонів із Сакіком, «Нордікс» посідали останнє місце в Дивізіоні Адамса і останнє в усій лізі 3 роки поспіль, з 1989 по 1991.
Починаючи з сезону 1992—93, Сакік став єдиним капітаном клубу. Під його керівництвом «Нордікс» вийшли до плей-оф вперше за шість років, і встановили клубний рекорд за кількістю перемог і очок (який був побитий «Колорадо Аваланш» 2001 року). Сакік втретє за 5 років досяг позначки в 100 очок, закинувши 48 шайб і набравши загалом 105 очок в регулярному чемпіонаті, і заробив ще 6 очок в плей-оф. Його результативність зменшилась до 96 очок в сезоні 1993—94, а «Нордікс» знову не змогли вийти до плей-оф. Пропустивши частину сезону 1994—95 через локаут, Сакік поступився лише 8 очками Яроміру Ягру за титул найкращого бомбардира та допоміг «Нордікс» виграти свій дивізіон, вперше з сезону 1985—86.
«Колорадо Аваланш» 1995—1999
В травні 1995 року, керівництво «Квебек Нордікс» оголосило про те, що команда продана і залишає Квебек. Перед початком сезону 1995—96, команда переїхала до Денвера, Колорадо і отримала нову назву «Колорадо Аваланш». Сакік допоміг команді виграти свій перший в історії Кубок Стенлі, набравши 120 очок в 82 мачтах регулярного чемпіонату і 34 очки в 22 матчах серії плей-оф. За підсумками сезону він був нагороджений Трофеєм Конна Сміта як найцінніший гравець матчів плей-оф 1996 року. На шляху до чемпіонства, Сакік знову проявив себе як справжній лідер команди. Попри те, що він не потрапляв до серії плей-оф в 5-и зі своїх 7-и проведених сезонів в НХЛ, при цьому не маючи належного досвіду гри в постсезоні, він закинув 18 шайб, включаючи 6 переможних, і загалом набрав 34 очки. Попри те, що йому не вистачило однієї шайби, щоб встановити рекорд закинутих шайб в одному розіграші плей-оф, його шість переможних шайб стали новим рекордом ліги .
В сезоні 1996—97, Сакік провів лише 65 ігор через розірваний м'яз литки, і зумів набрати 74 очка, а «Аваланш» здобули свій перший Президентський трофей і третє поспіль чемпіонство дивізіону . Сакік провів ще один вдалий сезон в плей-оф, закинувши 8 шайб і зробивши 17 передач, вивів «Аваланш» до фіналу конференції, в якому вони зрештою поступилися «Детройт Ред-Вінгс» в шостій зустрічі. Влітку 1997 року як вільний агент Сакік підписав трирічний контракт на суму $21 мільйон доларів з клубом «Нью-Йорк Рейнджерс» на правах обмеженого вільного агента. Зрештою Сакік залишився в Колорадо.
Ушкодження і травми знову зменшили кількість ігрового часу Сакіка в сезоні 1997—98. Граючи на своїх перших Олімпійських іграх у складі збірною Канади, Сакік пошкодив коліно і був змушений пропустити 18 ігор за участю «Аваланш». Він провів лише 63 зустрічі і набрав в них 63 очки, і всьоме взяв участь в Матчі всіх зірок. Сакік остаточно вилікувався від травми в сезоні 1998—99, закинувши 41 шайбу та набравши 96 очок лише в 73 іграх. Він допоміг команді вийти до фіналу Західної конференції, де у підсумку «Аваланш» поступиль в серії «Даллас Старс» із рахунком 3–4. По завершенні сезону Сакік посів 94 місце у списку 100 найкращих хокеїстів за версією журналу The Hockey News .
2000—2004 У сезоні 1999—00 Сакіку вдалося доясягти деяких кар'єрних віх. Травми дозволи йому зіграти лише в 60 зустрічах, але з 81 очком він став найрезультативнішим гравцем своєї команди. 27 грудня 1999 року в матчі проти «Сент-Луїс Блюз», Сакік зробив передачу і став 56-м гравцем в історії НХЛ, що досягли позначки в 1,000 передач. Пізніше в сезоні, 23 березня 2000 року він зробив хет-трик проти «Фінікс Койотс» і став 59-м гравцем в історіх ліги, що закинули за кар'єру 400 шайб. В результаті хет-трика на рахунку Сакіка стало 1,049 очок за «Нордікс»/«Аваланш», і він обійшов лідера за кількістю набраних очок за всю історію команди Петера Штястни. В сезоні 2000—01 знову досяг позначки в 100 очок, в результаті фінішувавши з 118 очками і 54 шайбами (власний рекорд). Він допоміг «Аваланш» виграти другий Кубок Стенлі, а сам здобув Пам'ятний трофей Гарта, Пам'ятний трофей Леді Бінг і Нагороду Лестера Б. Пірсона. Після перемоги «Аваланш» над «Нью-Джерсі Девілс» в семи матчах фіналу Кубка Стенлі 2001 року, Сакік уперше здобув трофей як капітан. В сезоні 2001—02 Сакік став найкращим бомбардиром своєї команди, фінішувавши в лізі 6-им з 79 очками. 9 березня 2002 року він провів свою 1,000 гру в кар'єрі. «Аваланш» знову вийшли до фіналу Західної конференції, проте програли майбутнім володарям Кубка Стенлі «Детройт Ред-Вінгс». Наступного року Сакік вийшов на лід в 58 матчах, і завершив сезон лише з 58 очками, найменшою кількістю очок за кар'єру. Наступного сезону, 2003—04 результати Сакіка покращилися, він фінішував третім у лізі з 87 очками. В цьому сезоні «Аваланш» починаючи з сезону 1993—94 вперше не змогли виграти Північно-західний дивізіон, поступившись «Ванкувер Канакс».
2005—2009
Через локаут 2004—05 «Аваланш» втратили багатьох ключових гравців для того щоб не перевищити обмещень на загальну суму зарплат . Навіть з втратою таких одноклубників як Петер Форсберг і Адам Фут, Сакіку вдалося допомогти команді вийти до плей-оф, де вона зрештою поступилася «Анагайм Дакс» у півфіналі конференції. В червні 2006 року Сакік підписав контракт на суму 5.75 мільйонів доларів терміном на 1 рік, щоб залишитися в «Аваланш» на сезон 2006—07 . Після завершення кар'єри Стіва Айзермана, 3 липня 2006 року Сакік став лідером НХЛ за кількістю очок серед діючих хокеїстів.
Сакік провів ще сильний сезон в 2006—07 роках. 15 лютого 2007 року він закинув свою 600 шайбу в кар'єрі проти «Калгарі Флеймс» і став 17-м хокеїстом в історії, що досягли цієї позначки і третім за той рік . В той самий час він став другим найстарішим гравцем НХЛ, якому вдалося набрати 100 очок за сезон у віці 37 років, разом з легендою хокею Горді Хоу . Незважаючи на зусилля Сакіка і партнерів «Аваланш» по зваершенні сезону вперше за 11 років не змогли вийти до плей-оф, фінішувавши на одне очко позаду «Калгарі Флеймс».