Альфонсо XIII (; повне ім'я: Alfonso León Fernando María Jaime Isidro Pascual Antonio de Borbón y Habsburgo-Lorena; , також відомий як El Africano або Африканець через свої ; 17 травня 1886, Мадрид, Іспанія — 28 лютого 1941, Рим, Італія) — король Іспанії в 1886—1931 роках з династії Бурбонів. До 1902 року замість нього правила його матір Марія Крістіна як регент.
Виховання та імідж Альфонса XIII були тісно пов'язані з військовим станом; він часто уявляв себе солдатом-королем. Його ефективне правління почалося через чотири роки після іспано-американської війни, коли різні соціальні фракції спроектували на нього свої сподівання національного відродження. Як і інші європейські монархи свого часу, він відігравав політичну роль, спричиняючи суперечливе використання своїх конституційних виконавчих повноважень. з принцесою Вікторією Євгенією Баттенбергською в 1906 було затьмарене внаслідок якої він не постраждав.
Оскільки громадська думка розділилася з приводу Першої світової війни та, крім того, розкол між прихильниками Німеччини та Антанти, Альфонс XIII використовував свої стосунки з іншими європейськими королівськими сім'ями, щоб допомогти зберегти позицію нейтралітету, яку підтримував його уряд.
Однак кілька факторів послабили конституційну легітимність монарха: розрив системи , поглиблення кризи системи Реставрації в 1910-х, , спіраль насильства в Марокко і, особливо, підготовка до прихіду в 1923, подія, яка завершилася як військовим переворотом, так і мовчазною згодою короля. Протягом свого правління монарх зрештою віддав перевагу авторитарним рішенням, а не конституційному лібералізму.
Після політичної невдачі диктатури Альфонсо XIII позбавив підтримки Прімо де Рівера (який був змушений піти у відставку в 1930) і схвалив (під час так званої ) спробу повернення до стану справ до 1923. Тим не менш, на цьому шляху він втратив більшу частину свого політичного капіталу. Він добровільно покинув Іспанію після , які розуміли як плебісцит щодо збереження монархії або проголошення республіки, результат яких призвів до проголошення Другої Іспанської Республіки 14 квітня 1931.
Його зусилля з під час Першої світової війни принесли йому номінацію на Нобелівську премію миру в 1917, яку зрештою виграв Червоний Хрест. На сьогоднішній день він залишається єдиним монархом, який був номінований на Нобелівську премію.
Життєпис
На відміну від більшості монархів світу Альфонсо правив від самого народження (він народився після смерті свого батька Альфонса XII 17 травня 1886 і був негайно проголошений королем), але не до самої смерті (був вигнаний з країни революцією 1931 року).
Юнацькі й молоді роки короля припали на іспансько-американську війну, втрату Куби і Філіппін, початок політичної кризи в країні — за роки його царювання анархісти вбили чотирьох прем'єр-міністрів Іспанії.
У 1902 році 16-річний монарх проголошений повнолітнім. Під час пандемії іспанського грипу, яка спалахнула в останні місяці Першої світової війни в 1918 році, король також захворів, але видужав.
3 червня 1928 року йому було присвоєно звання британського фельдмаршала.
Прийшов до повнолітньої влади в 1906 році й тоді ж одружився з принцесою Вікторією Євгенією Баттенберзькою, онучкою англійської королеви Вікторії I.
Позбавлений трону в 1931 році після падіння диктатури Прімо де Рівери, якого він підтримував, після чого Іспанія стала республікою.
На його життя кілька разів відбувалися замахи.
Смерть
15 січня 1941 Альфонсо XIII відмовився від своїх прав на неіснуючий іспанський престол на користь Хуана. Він помер у Римі 28 лютого того ж року після кількох тижнів агонії після першого важкого нападу стенокардії.
В Іспанії диктатор Франциско Франко оголосив триденну національну жалобу«Mourning in Spain», The Times (3 March 1941): 3.. Похорони екс-короля пройшли в Римі в церкві Санта-Марія-дельї-Анджелі-е-дей-Мартірі. Він був похований у церкві Санта-Марія в Монсеррато-дельї-Спаньолі, іспанській національній церкві в Римі, безпосередньо під могилами пап Каллікста III і Олександра VI«Italians to Mourn Death of Alfonso,» The New York Times. 2 March 1931.. У січні 1980 його останки були перевезені до Ескоріалу в Іспанії«21 Guns for Dead King's Homecoming», The Times (21 January 1980): 4..
Спадщина Альфонсо був популяризатором туризму в Іспанії. Потреба в розміщенні гостей його весілля спонукала до будівництва розкішного в Мадриді. Він також підтримував створення мережі державних лож, , в історичних будівлях Іспанії. Його прихильність до футболу призвела до заступництва кількох «королівських» («real» іспанською) футбольних клубів, першим був Real Club Deportivo de La Coruña в 1907. Вибрані інші включають Реал Мадрид, Реал Сосьєдад, Реал Бетіс, Реал Уніон, Еспаньйол, Реал Сарагоса та Реал Расінг.
На його честь названо проспект у північному мадридському районі Чамартін, Авеніда де Альфонсо XIII (Avenida de Alfonso XIII). Площа або центр міста в Ілоїло, Філіппіни (тепер Пласа Лібертад) була названа на його честь під назвою Пласа Альфонсо XIII (Plaza Alfonso XIII). Вулиця в Мертір-Тідфілі в Уельсі була побудована спеціально для розміщення іспанських іммігрантів у гірничодобувній промисловості та названа Альфонсо-стріт (Alphonso Street) на честь Альфонса XIII.
вперше з'явився як іспанський еквівалент Зубної Феї в казці 1894, написаній для короля Альфонсо XIII, який щойно втратив молочний зуб у віці восьми років, причому Король з'являється в казці як «Король Бубі». Відтоді ця казка була адаптована до інших літературних творів і фільмів, у деяких з яких з'являється персонаж короля Бубі. Традиція Маленької миши Переса замінювати втрачені молочні зуби невеликою оплатою або подарунком, поки дитина спить, сьогодні майже повсюдно дотримується в Іспанії та Латиноамериканському регіоні. Альфонсо XIII також згадується на меморіальній дошці, яку присвятила в 2003 Маленької миші Пересу на другому поверсі номеру 8 на , де, як кажуть, жила миша.
Особисте життя
Законнонароджені та позашлюбні діти
Альфонсо та його дружина принцеса Вікторія Євгенія Баттенберг (Ена) мали семеро дітей: Альфонсо, принц Астурійський (1907—1938); Інфант Хайме, герцог Сеговії (1908—1975); (1909—2002); Інфант Фернандо (мертвонароджений 1910); (1911—1996); Інфант Хуан, граф Барселонський (1913—1993); інфант Гонсало (1914—1934).
У Альфонсо також було кілька відомих позашлюбних дітей, зокрема: (1905—1980; від французької аристократки Мелані де Гофріді де Дортан, одружена з ) XII. Roger de Vilmorin, sur Dynastie capétienne, consulté le 09/09/2013 Jean-Fred Tourtchine (préf. Juan Balansó), Les manuscrits du C.E.D.R.E. — dictionnaire historique et généalogique, numéro 6: Le royaume d'Espagne, vol. 3, Cercle d'Études des Dynasties Royales Européennes, Paris, 1996, 213 p. ; Хуана Альфонса Мілан-і-Кіньонес де Леон (1916—2005; від гувернантки Альфонсо Беатріс Нун); Анна Марія Тереза Руїс-і-Морагас (1925—1965; від іспанської актриси (1929—2016; від іспанської актриси ); Кармен Гравіна (1926—2006; від Кармен де Наваскуес).
Ставлення до євреїв Альфонсо був відомий своїм доброзичливим ставленням до євреїв і публічно вихваляв їх. У 1932 він прийняв іудео-масонсько-комуністичну теорію змови. Він зробив кілька дій, щоб запропонувати їм захист. У 1917 Альфонсо доручив іспанському консулу в Єрусалимі, Антоніо де ла Сьерва-і-Левіта, графу де Баллобар, допомогти захистити . Іншого разу, після того як високопоставлений чиновник у Тетуані вчинив напади на євреїв, делегація, що складалася з католиків, євреїв і мусульман, звернулася до Альфонсо. Потім король усунув від влади тетуанського чиновника, незважаючи на те, що чиновник мав підтримку іспанського міністра закордонних справ. За словами єврейського професора Авраама С. Е. Ягуда, Альфонсо сказав Ягуді в приватних розмовах, що він не буде проводити політику дискримінації щодо євреїв, вважаючи, що всі його іспанські піддані мають право на рівні права та захист.
Порнографічне кіно Альфонсо іноді називають «королем плейбоєм», частково через його рекламу та колекцію іспанських порнографічних фільмів, а також його позашлюбні стосунки. Будучи королем, Альфонсо замовляв порнографічні фільми через барселонську виробничу компанію Royal Films, а граф де Романонес виступав як посередник між ним і компанією. Вважається, що загалом було знято від сорока до сімдесяти порнографічних фільмів (три з яких збереглися) і демонструвалися в китайському кварталі Барселони, а також під час приватних показів Альфонсо. Незважаючи на те, що фільми були німі та чорно-білі, вони, тим не менш, були дуже відвертими для того часу, показуючи повну наготу та сцени сексу. Ці фільми демонстрували вміст, який вважався аморальним і дегенеративним, включаючи сексуальні стосунки за участю католицьких священиків, лесбійство та «жінок із величезними грудьми» (останнє з яких, як кажуть, було пристрастю Альфонсо) . Більшість із цих фільмів пізніше було знищено під час режиму Франко.
Це змусило деяких припустити, що Альфонсо міг мати .
Цікаві факти Дону Альфонсо присвячена книжка його кузини Пілар БаварськоїPilar of Bavaria & Desmond Chapman-Huston: Don Alfonso XIII. A Study of Monarchy. Londen, Murray, 1931..
Примітки
Література Альфонсо ХІІІ — король парадоксів / О. П. Іваницька. — Чернівці: Книги-ХХІ, 2006. — 232 c.: іл. — (Новітня історія Іспанії в життєписах королів). — ISBN 966-8653-70-Х
Javier Moreno Luzón (ed.) (2003): Alfonso XIII, un político en el trono, Madrid, Marcial Pons, pp. 373—403, ISBN 84-95379-59-7 Morgan C. Hall (2005): Alfonso XIII y el ocaso de la monarquía liberal, 1902—1923, Madrid, Alianza Editorial, ISBN 84-206-4790-X
Barry, John M. (2004). The Great Influenza: The Epic Story of the Greatest Plague in History. Viking Penguin. ISBN 0-670-89473-7. Churchill, Winston. Great Contemporaries. London: T. Butterworth, 1937. Collier, William Miller. At the Court of His Catholic Majesty. Chicago: McClurg, 1912. Noel, Gerard. Ena: Spain's English Queen. London: Constable, 1985. Nutall, Zelia. (1906). The Earliest Historical Relations Between Mexico and Japan. Berkeley: University of California Press. Petrie, Charles. King Alfonso XIII and His Age. London: Chapman & Hall, 1963. Pilapil, Vicente R. Alfonso XIII. Twayne's rulers and statesmen of the world series 12. New York: Twayne, 1969. Sencourt, Robert. King Alfonso: A Biography. London: Faber, 1942.
Noel, Gerard. Ena: Spain's English Queen. London: Constable, 1984. Considerably more candid than Petrie about Alfonso, the private man, and about the miseries the royal family experienced because of their haemophiliac children.
Посилання Профіль на Geneall.net Профіль на Thepeerage.com Генеалогія Альфонса XIII Відомості з життя Альфонса XIII Андріївський кавалер — король Іспанії Альфонс XIII
ПопередникАльфонс XII Король Іспанії1886-1931 НаступникХуан Карлос I ПопередникАльфонс XII Король Єрусалиму1886-1941титулярний НаступникХуан Карлос I