Ві́ктор Григо́рович Пузирко́в (4 жовтня 1918, Катеринослав — 30 жовтня 1999, Київ) — український художник-мариніст, представник соцреалізму. Народний художник СРСР (1979), лауреат Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка (1976), двічі лауреат Державної премії СРСР (1948, 1950).

Біографія Народився 4 жовтня 1918 року в Катеринославі (тепер Дніпро) в сім'ї робітника. Початкову образотворчу освіту здобував у дитячому позашкільному комбінаті, яким опікувався М. М. Панін.

У 1936 закінчив середню загальноосвітню школу № 36 і того ж року вступив на 3-ій курс Дніпропетровського художнього училища. Навчався живопису в М. М. Паніна та П. Я. Альохіна.

У 1938 році став студентом Київського художнього інституту (педагоги Олександр Фомін, Сергій Єржиковський, Костянтин Єлєва, Володимир Костецький, Федор Кричевський).

26 червня 1941 року пішов на фронт рядовим 34-го полку 3-ї Бесарабської кавалерійської дивізії ім. Г. Котовського. У серпні 1941 року був важко поранений. Врятував митця бойовий побратим Слободенко, який на собі виніс його з поля бою. Майже рік Пузирков пролежав у госпіталі, а згодом, комісований за станом здоров'я, опинився в Алма-Аті. Там дізнався, що Київський художній інститут евакуйовано до Самарканда. Невдовзі Віктор Пузирков відновлюється як студент інституту, який було об'єднано з Московським художнім закладом, і впродовж двох років навчається в майстерні російського художника Сергія Герасимова.

Наприкінці квітня 1944 року Віктор Пузирков повернувся до Києва, де продовжив навчання у художньому інституті. Перед виходом на диплом провідав матір у Дніпропетровську. Під враженнями від її розповідей про часи німецької окупації, уже в Києві, за керівництва свого вчителя професора Олексія Шовкуненка створює картину «Нескорені», яка стає його дипломною роботою і початком серії відомих робіт про війну.

1946 року стає членом Спілки художників України.

У 1947 році на Всесоюзній виставці в Москві представив полотно «Чорноморці», яким заявив про себе як зрілий майстер української реалістичної школи. У тому ж році був відзначений Державною премією СРСР. Дізнавшись із газет про нагородження Віктора Пузиркова, фронтовий побратим і рятівник Олексій Слободенко розшукує товариша. В результаті зустрічі друзів народилася відома картина про солдатську дружбу і взаємодопомогу «Солдати. Побратими».

Від 1948 року — викладач та очільник кафедри живопису у Київському художньому інституті. Нині — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури.

У 1950 році отримав другу Державну премію СРСР за досягнення в галузі образотворчого мистецтва. Того ж року був відряджений на Чорноморський військовий флот у м. Севастополь. Протягом наступних чотирьої років працює над картинами морської тематики «Прибій», «Біля кримських берегів», «Тиша», «У горах Криму», «Прибережні скелі».

У 1957 році — затверджений у званні професора кафедри «Живопис і композиція», нагороджений почесним дипломом Міністерства культури і СХ УРСР за картину «Після шторму».

За картини «В землянці» і «Солдати. Побратими» в 1976 році було присуджено Державну премію УРСР імені Тараса Шевченка.

Помер на 82-му році життя 30 жовтня 1999 року у власній квартирі в Києві. Похований разом з дружиною на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, ).

Викладацька діяльність Починаючи з 1948 року й до кінця життя Віктор Пузирков викладав у Київському художньому  інституті (нині — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури).

У 1950—1956 роках на посаді доцента викладав рисунок, живопис і композицію на ІІІ–V курсах в навчальних майстернях Олексія Шовкуненка та Карпа Трохименка. З 1956 року керував навчально-творчою майстернею станкового живопису Академії образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА).

Учні

Акбар Могаммед Хурасані Баликов Юрій Євдокимович Баринова-Кулеба Віра Іванівна Басанець Олександр Дмитрович Виродова-Готьє Валентина Гаврилівна Вітковський Лев Іванович Ємець Володимир Володимирович Жабинський Леонід Андрійович Ковтонюк Іван Ананійович Коденко Олександр Іванович Кот Петро Олексійович Криволап Анатолій Дмитрович Литовченко Паула Борисівна Лопухов Олександр Михайлович Пламеницький Анатолій Олександрович Ятченко Юлій Миколайович </div>

Творчість

Головною темою творчого доробку Віктора Пузиркова була Друга світова війна.

Найвідоміші роботи Пузиркова-баталіста: «Чорноморці», «Розгром», «Побратими», «Вистояли», «Солдати», «Безсмертя» «Вони воювали за Батьківщину», «Глуха ніч», «Біля рідного порогу» та ін.

Проте темою війни творчість Віктора Пузиркова не обмежувалась. Стримані у кольорах натюрморти та етюди, що викликають у пам'яті живописні пошуки художників початку ХХ століття, морські краєвиди, в яких автор звертається до романтичної традиції Івана Айвазовського. Навіть досвідчених майстрів, що працювали поряд з художником, вражала «пластика хвиль», яка дозволяла досягти на полотні драматичного ефекту.

Це можна оцінити, знайомлячись з морськими пейзажами: «Біля кримських берегів» (1952), «Відважні» (1960), «Тиша» (1953), «Море штормить» (1978) «Регата» (1980) «Під вітрилами» (1983) «Яхти в морі» (1985) «Сонячний прибій» (1988) «Сонце зайшло» (1999).

Віктор Пузирков був захоплений не лише морем, а й природою взагалі, особливо України, середньої полоси Росії та навіть крайньої Півночі.

«Вуличка в Гурзуфі» (1978) «Вид на кримські гори» (1955) «Спогади про Гурзуф» (1955) «У горах Кріму» (1955) «Мокрий луг» (1984) «Осінні далі» (1981).

У його доробку також багато інших пейзажів, а натюрмортів з квітами тільки сім.

«Троянди» (1948).

Краєвиди написані в стриманій кольоровій гамі. Осінній пейзажний цикл картин: «Останні промені», «Після дощу» «Вечір на озері», «Осіння дорога», «Іде сніг».

Особливої уваги заслуговує серія італійських етюдів:

«Вуличка у Флоренції», «Пізанська башта», «Руїни стародавнього Риму», «Канал у Венеції».

Віктор Пузирков до останніх років життя активно працював, а коли вже вік і час не дозволяли йому творити великі полотна, він звертався до невеликих за розміром, але сповнених просторової глибини й колористичної енергетики пейзажів — це краєвиди Київщини, перспективи Дніпра та його берегів.

Роботи Віктора Пузиркова входять до експозицій провідних художніх музеїв України, Канади, Росії, США, а також знаходяться в приватних колекціях.

Персональні виставки 1989 (Київ) 1999 (Київ) 2000 — до річниці від дня смерті, Київ, НХМУ 2003 — виставка «Віктор Пузирков та його учні». Київська міська галерея «Лавра» 2004 — виставка творів Віктора Пузиркова, Київ, НАОМА 2013 — виставка етюдів Віктора Пузиркова, до 95-річчя від дня народження, Київ, НАОМА 2018 — виставка творів Віктора Пузиркова, до 100-річчя від дня народження, Київ, НАОМА 2021 — виставка творів Віктора Пузиркова, до 100-річчя від дня народження, Київ, Національний музей «Київська картинна галерея»

Звання та нагороди

Державна премія СРСР (1948) — за картину «Чорноморці» (1947) Державна премія СРСР (1950) — за картину "І. В. Сталін на крейсері «Молотов» " Державна премія УРСР імені Т. Г. Шевченка (1976) — за картини «Солдати» та «В землянці» Заслужений діяч мистецтв УРСР Народний художник УРСР (з 1963 року) Народний художник СРСР (з 1979 року) Орден Трудового Червоного Прапора (1960); Орден Слави III ступеня (1968); Орден Великої Вітчизняної війни І ступеня (1965); Орден «За мужність» III ступеня (1999); Медаль «За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років» (1967); чотирнадцять ювілейних медалей.

Джерела

Віктор Пузирков / Автор та упорядник М.Шалімова-Пузиркова. — К.: Мистецтво, 2019. — 280с.|Віктор Пузирков / Автор та упорядник М.Шалімова-Пузиркова. — К.: Мистецтво, 2019. — 280с.

 — С. 193.

Примітки