Рада народних міністрів УНР — виконавчий орган влади в УНР, попередня назва Генеральний Секретаріат Української Центральної Ради.
Існувала від 22 січня 1918 року (запроваджена IV Універсалом) до гетьманського перевороту (29 квітня 1918 року, див. Гетьманський уряд) та під час Директорії Української Народної Республіки.
Рада Народних Міністрів творилася на основі домовленностей головних партій про склад кабінету й затверджувалася Українською Центральною Радою. Склад Ради Народних Міністрів пропонував голова УЦР, забезпечивши для неї підтримку більшости членів УЦР.
Перший склад Ради Народних Міністрів у січні 1918 року
ПосадаЧас повноваженьПартіяПортретІм'яголова і міністр внутрішніх справУСДРПВолодимир Винниченкотовариш міністраУПСФІ. Красковськийтовариш міністраО. Карпинськийтовариш міністраЛ. Абрамовичміністр закордонних справУПСФШульгин Олександр Яковичміністр війська і праціУСДРППорш Микола Володимировичтовариш міністра війська і праціУПСРЖуківський Олександр Тимофійовичміністр судових справУСДРПТкаченко Михайло Степановичміністр продовольчих справУПСРКовалевський Микола Миколайовичміністр шляхівЄщенко Володимир Дмитровичміністр пошти і телеграфуУПСРШаповал Микита Юхимовичміністр морських справУСДРПАнтонович Дмитро Володимировичзаступник міністра фінансівУСДРПВ. Мазуренкоміністр освіти(незалежний соціал-демократ)Стешенко Іван Матвійовичтовариш міністра освітиУПСФП. Холоднийміністр торгу і промисловостіУПСРГолубович Всеволод Олександровичміністр великоруських справ(рос. народно-соц. партія)Д. Одинецьміністр жидівських справСоломон Ґольдельман. Т. 182 : Жидівська національна автономія в Україні. 1917—1920 = Die jüdische nationale Autonomie in der Ukraine. 1917—1920 / С. І. Ґольдельман. — Мюнхен; Париж;Єрусалим: Дніпрова хвиля. — 1967. — 138, c. (єврейське об'єднання соц. партій)Моше Зільберфарбміністр польських справ(поль. дем. центр.)Міцкевич Мечислав Казимировичдержавний контролер(єврейський «Бунд»)Золотарьов Олександр Йосиповичдержавний писарМірний Іван Іванович
Цей кабінет був коаліцією УСДРП, УПСР, УПСФ і національних меншостей.
Унаслідок внутрішньої кризи в УСДРП і УПСР щодо довір'я до кабінету Винниченка, останній 30 січня 1918 подався на димісію, і була утворена нова Рада Народних Міністрів у поміркованому складі з опозиційних елементів тих же партій.
Уряд Голубовича від 18 січня 1918
ПосадаЧас повноваженьПартіяПортретІм'яголова і міністр закордонних справУПСРГолубович Всеволод Олександровичміністр військових справУПСРІван Немоловськийміністр внутрішніх справУПСРХристюк Павло Оникійовичміністр фінансів(близький до УПСР)С. Перепелицяміністр шляхів(близький до УПСР)Сокович Євген Олександровичміністр продовольчих справ(близький до УПСР)Ковалевський Микола Миколайовичміністр освіти(близький до УПСР)Григоріїв Никифір Яковичміністр хліборобства(близький до УПСР)Терниченко Аристарх Григоровичміністр судових справУСДРП(н)Ткаченко Михайло Степановичміністр морських справАнтонович Дмитро Володимировичміністр пошти і телеграфу(позапартійний)Сидоренко Григорій Микитович
8 лютого (26 січня) 1918, у зв'язку із стрімким розгортанням збройного конфлікту між УНР та Радянською Росією, Рада Народних Міністрів разом із Центральною Радою була змушена евакуюватись із Києва. При цьому частина міністрів відмовилась покидати столицю. В евакуації було організовано новий склад РНМ, до якого увійшли:
ПосадаПартіяПортретІм'яГолова РНМУПСРВ. О. ГолубовичМіністр закордонних справУПСРМ. М. ЛюбинськийМіністр військових справО. Т. ЖуківськийМіністр внутрішніх справУСДРП(н)М. С. ТкаченкоМіністр земельних справУПСРМ. М. КовалевськийМіністр судових справУПСФС. П. ШелухінМіністр фінансівКлимович Петро ТитовичМіністр пошт і телеграфуГ. М. СидоренкоМіністр народної освітиУПСФВ. К. ПрокоповичМіністр шляхів сполученняЄ. О. СоковичМіністр праціУСДРПМихайлів Леонід ДмитровичМіністр торгівлі і промислуУПСФІ. А. Фещенко-ЧопівськийМіністр харчових справКоліух Д. В.Державний контролерУПСФО. Г. ЛотоцькийДержавний секретарУПСРП. О. Христюк
Безпосередньо перед гетьманським переворотом члени УПСФ вийшли з Ради Народних Міністрів.
Згідно з конституцією УНР, ухваленою 29 квітня 1918, Рада Народних Міністрів була «вищою виконавчою владою» в УНР; її мав творити голова Всенародних Зборів у порозумінні з Радою Старшин, а затверджувати Збори. Рада Народних Міністрів була індивідуально і колективно відповідальна перед Зборами, які могли висловити Раді Народних Міністрів і окремим членам вотум недовір'я. Члени Всенародних Зборів під час перебування в Раді Народних Міністрів мали тільки дорадчий голос на сесіях Зборів.
Утворений виконавчий орган влади за гетьмана П. Скоропадського мав назву Ради Міністрів.
За Директорії УНР була відновлена Рада Народних Міністрів, яка в принципі мала творитися і діяти у дусі конституційних засад Української Центральної Ради.
Трудовий Конгрес оформив тимчасовий конституційний статус Ради Народних Міністрів, визначаючи її як «виконавчу владу УНР», яка запрошується Директорією і в час між сесіями Конгресу є відповідальна перед нею. Директорія була наглядовим і вищим законодавчим органом щодо Ради Народних Міністрів; остання мала завдання опрацьовувати законопроєкти. Але в практиці були часті розходження щодо компетенцій між Директорією і Радою Народних Міністрів, бо перша втручалася у практичну політику і навіть в адміністрацію.
Уряд Чехівського від 26 грудня 1918 26 грудня 1918 р. було утворено перший уряд Директорії, який очолив соціал-демократ В. Чехівський. В уряді було 6 соціал-демократів, по 4 соціал-революціонери і соціал-самостійники, 3 соціал-федералісти, один єврейський соціал-демократ і один безпартійний.
За цього уряду було проведено Конгрес Трудового Народу України, проголошено Акт Злуки УНР і ЗУНР.
Перші тижні діяльності уряду були періодом найвищого тріумфу Директорії, а далі її сили невпинно занепадали. Розпочалася інтервенція більшовицьких військ в Україну (17 листопада 1918 р. в Курську було створено Українську революційну військову раду, а 20 листопада — Тимчасовий робітничо-селянський уряд України). 3 січня 1919 р. червоні війська зайняли Харків, більшовицька республіка отримала офіційну назву — Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР).
Голова українського уряду В. Чехівський надіслав три ноти (31 грудня, 3 і 4 січня) до Ради Народних Комісарів Росії із запитанням: «З яких причин російське совітське військо робить наступ на територію УНР?». У відповідь 6 січня 1919 р. до Києва надійшла радіотелеграма, підписана народним комісаром закордонних справ Г. Чичеріним, в якій демагогічно заявлялось: «Ніякого війська Радянської Росії на Україні немає. Військова акція на українській території проводиться між військами Директорії і військами Українського Совітського Уряду, який є цілком незалежним». До Москви виїхала для ведення переговорів українська делегація на чолі С. Мазуренком. Доки велись переговори, тривав наступ більшовицьких військ. І лише на сорок другий день неоголошеної агресії — 16 січня уряд та Директорія офіційно оголосили стан війни з РСФРР. Але сили були нерівними, і 2 лютого уряд переїхав до Вінниці.
Продовжуються безуспішні пошуки надійної зовнішньополітичної підтримки. Державна нарада у Вінниці ухвалила рішення про переговори з Антантою. На вимогу Антанти про виведення із Директорії В. Винниченка, С. Петлюри як головних провідників більшовицького курсу 9 лютого В. Винниченко виходить із Директорії, С. Петлюра — із соціал-демократичної партії, а уряд В. Чехівського подає у відставку. ПосадаЧас повноваженьПартіяПортретІм'яголова і міністр закордонних справУСДРПЧехівський Володимир Мусійовичміністр військових справОсецький Олександр Вікторович, згодом Греків Олександр Петровичміністр внутрішніх справУПСРМицюк Олександр Корнійовичміністр фінансівМазуренко Василь Петровичміністр шляхівУНРППилипчук Пилип Калениковичміністр продовольчих справУСДРПМартос Борис Миколайовичміністр освітиХолодний Петро Іванович, невдовзі — Огієнко Іван Івановичміністр земельних справШаповал Микита Юхимовичміністр юстиціїШелухін Сергій Павловичміністр морських справБілинський Михайло Івановичміністр пошти і телеграфуУПСРШтефан Іван Дем'яновичміністр торгівлі й промисловостіУПСРОстапенко Сергій Степановичміністр мистецтваАнтонович Дмитроміністр народного здоров'яУСДРПМатюшенко Борис Павловичміністр праціМихайлів Леонід Дмитровичміністр преси і пропагандиУСРПНазарук Осипміністр жидівських справПоалей-ЦіонРевуцький Аврамкеруючий управлінням культівУПССЛипа Іван Львовичвиконувач обов'язків державного секретаряСніжко Ілля Михайлович, згодом Корчинський Михайло Агафоновичдержавний контролерУПСССимонів Дмитро Львович
Це була широка коаліція нац. партій, які згуртувалися за гетьманату в Укр. Нац. Союзі і підтримали повстання. В уряді переважали соц. партії.
Уряд Остапенка від 13 лютого 1919 Щоб створити можливість для переговорів між Директорією і Антантою про допомогу у війні проти більшовиків, 13 лютого 1919 у Вінниці сформовано Раду Народних Міністрів без чл. УСДРП та УПСР у складі: ПосадаЧас повноваженьПартіяПортретІм'яголова(вийшов із УПСР)Остапенко Сергій Степановичміністр закордонних справ(УПСФ)Мацієвич Костянтин Андріановичміністр внутрішніх справ(УНРП)Чижевський Григорій Павловичміністр військових справ(соціал-самостійник)Шаповал Олександр Андрійовичміністр морських справБілинський Михайло Івановичміністр господарстваФещенко-Чопівський Іван Адріяновичміністр фінансів(соціал-самостійник)Кривецький Михайло Єремійовичміністр земельних справ(УНРП)Архипенко Євген Порфировичміністр освітиОгієнко Іванміністр віровизнанняЛипа Іван Львовичміністр юстиціїМаркович Дмитро Васильовичміністр народного здоров'яКорчак-Чепурківський Овксентій Васильовичміністр шляхівПилипчук Пилип Калениковичміністр преси та інформаціїУСРПНазарук Осип Тадейовичдержавний секретарКорчинський Михайло Агафоновичдержавний контролерУПСССимонів Дмитро Львович
Це був уряд з правіших та позапартійних елементів — фахівців. Одночасно з Директорії вийшов Володимир Винниченко, а її головою став Симон Петлюра, який залишив УСДРП.
Уряд Мартоса від 9 квітня 1919 Після невдалих переговорів з Антантою, які викликали недовір'я серед ліво настроєної більшості до уряду Остапенка, 9 квітня 1919 у Рівному була сформована нова Рада Народних Міністрів із чл. УСДРП, УПСР та зах.-укр. соціалістів у складі: гол. і мін. фінансів — Мартос Борис Миколайович заступник гол. і юстиції — А. Лівицький (УСДРП) міністри: закордонні справи — В. Темницький (гал. УСДП) внутр. — І. Мазепа (УСДРП) військ. — Г. Сиротенко (УПСР) з липня — В. Петрів морськ. — М. Злобін шляхи — М. Шадлун (УСДРП) праці — О. Безпалко (бук. УСДП) народного здоров'я — М. Білоус (УСДРП і гал. УСДП), пізніше Дмитро Одрина (УПСР) зем. оправи — М. Ковалевський, згодом мін. нар. господарства став Т. Черкаський (УПСР) пошта і телеграф — І. Паливода (УПСР) освіта — А. Крушельницький (гал. радикал), пізніше Н. Григоріїв віровизнання — Мирович Костянтин Костянтинович жидівських справ — П. Красний (Поалей-Ціон) держ. секретар — І. Лизанівський (УПСР).
Уряд Мазепи від 29 серпня 1919 року У кін. серпня 1919 Рада Народних Міністрів була переформована під головуванням Ісаака Мазепи; ін. зміни в складі уряду: закордонних справ — А. Лівицький (УСДРП) нар. господарство — Шадлун Микола Якимович преса і пропаганда — Черкаський Теофан шляхи — С. Тимошенко (УСДРП) віровизнання — Огієнко Іван військ. — з листопада 1919 — В. Сальський. Після укладення Варшавського договору з Польщею уряд Ісаака Мазепи димісіонував.
Уряд Прокоповича від 26 травня 1920 Сформований 26 травня 1920 р. після димісії (відставки) уряду І.Мазепи.