Віта́лій Бори́сович Ліне́цький (22 жовтня 1971, Івано-Франківськ, УРСР — 16 липня 2014, Київ, Україна) — український актор театру і кіно, Заслужений артист України, двічі лауреат професійної театральної премії «Київська пектораль»: у номінації «Найкраще виконання чоловічої ролі» за роль у виставі «Трохи вина…або 70 обертів» і у тій ж номінації за роль Єгора Петровича Войницького у виставі «26 кімнат» (2006).

Життєпис Віталій Лінецький народився 22 жовтня 1971 року в Івано-Франківську. Закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Працював актором в Івано-Франківському музично-драматичному театрі імені Івана Франка та в Київському театрі юного глядача.

З 1995 року — актор Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.

З 2000 року часто знімався в кіно.

Трагічно помер на 43-му році життя. Директор «Театру на лівому березі» Олександр Ганноченко розповів, що актор впав і розбив голову, цю ж версію підтвердив журналіст Максим Равреба. 21 липня 2014 року в останню путь актора провели у Києві в Театрі драми і комедії на Лівому березі, якому Віталій Лінецький присвятив 20 років свого життя. Віддати останню шану митцеві прийшли колеги, знайомі та глядачі. Похований на Берковецькому кладовищі.

Фільмографія

Повнометражні фільми

 — Мина Мазайло  — Життя як цирк — «Красунчик» 2000 — День народження Буржуя (серіал) — Олег Пожарський  — День народження Буржуя 2 (серіал) — Олег Пожарський 2001 — Слід перевертня (серіал) 2000 — Вечори на хуторі поблизу Диканьки  — Золота лихоманка 2002 — Попелюшка  — Божевільний день, або Весілля Фігаро — Базиль  — Кавоман 2003 Золотая ліхоманка 2004 — Путівник  — Жіноча інтуїція 2 2005 — Другий фронт 2005 — Подруга особливого призначення (серіал) 2005 — Украдене щастя 2005 — Весілля Барбі (серіал)  — Хеппі Піпл  — Люблю тебе до смерті 2007 — Позаземний 2007 — Куратор (серіал) 2007 — Якщо ти мене чуєш 2007 — Презумпція вини 2007 — Жага екстриму 2007 — Вбити змія (серіал)  — Ілюзія страху 2008 — Загін (серіал) 2008 — Альпініст 2008 — Кастинг 2008 — Геній пустого місця 2008 — Абонент тимчасово недоступний (серіал)  — Червона шапочка 2009 — Розлучниця (серіал) 2009 — Чорта з два 2009 — Третього не дано (серіал)  — Delirium 2011 — ТойХтоПройшовКрізьВогонь — Степан Шуліка  — Одвічне повернення  — Звичайна справа  — Толока (почав зніматися в фільмі)  — Гніздо горлиці 2015 — Незламна

Музичне відео 1997 — Кліп «Шейк, Шей, Шей» (гурт «Табула Раса») — сумний клоун

Ролі в театрі На театральній сцені зіграв у більш ніж сорока постановкахВіталій Лінецький в Базі знань порталу «Театральна риболовля»: Учбовий театр Київського національного університет театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого (1988 — 1992) «Сватання на Гончарівці» за однойменною п'єсою Григорія Квітки-Основ'яненка; реж. ??? — Стецько «Сильне почуття» за Ільфом і Петровим; реж. ??? — Мархоцький

Івано-Франківський обласний музично-драматичний театр імені Івана Франка (1992 — 1993) «Наймичка» за однойменною п'єсою Івана Карпенка-Карого; реж. Анатолій Канцедайло — Пилип, молодий москаль (введення)  — «Титарівна»; реж. ??? — Серденята (введення) 1992 — «Дружба»; реж. ??? — Другий Тарган (введення) 1992 — «Відьми»; реж. ??? — Микола «Господиня заїзду» Карла Ґольдоні; реж. Володимир Оглоблін — Слуга графа «Всі миші люблять сир» за мотивами одноїменної казки ; реж. Олександр Добряк — Мартон

Київський академічний театр юного глядача на Липках (1993 — 1995)  — «Коломбіна, П ‘єро, Арлекін» С. Лелюх за мотивами французької казки; реж. А. Крітенко-Гайовий — Арлекін  — «Розенкранц і Гільденстерн…» за п'єсою «Розенкранц і Гільденстерн мертві» Тома Стоппарда; реж. Андрій Кляпньов — Альфред 1994 — «Ша-ша-ша-ша-ша» Жана Летраза; реж. Віктор Гирич — Жак 1994 — «Лускунчик» за казкою Ернста Теодора Амадея Гофмана; реж. Вахтанг Чхаїдзе — Дроссельмеєр 1994 — «Неймовірний ілю­зіон Ерні» Алана Ейкборна; реж. Станіслав Мойсеєв — Ерні  — «Остання зупинка» Еріха Марії Ремарка; реж. Володимир Судьїн — російський солдат «Різдвяна ніч»

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра (1995 — 2014) (введений з 1996-го) — «Чарівниця» Івана Карпенка-Карого; реж. Дмитро Богомазов — Дем'ян  — «Нездоланий меч Гайан» за мотивами казки «Місто майстрів» Тамари Габбе; реж. Семен Горов — Мушерон Молодший 1995 — «Дванадцята ніч, або Як собі хочете» за п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Дмитро Богомазов — Фесте, блазень Олівії / Смерть  — «Трохи вина…або 70 обертів» Луїджі Піранделлореж. Дмитро Богомазов — сеньор Адріан Мейс  — «Кручений біс» Федора Сологуба; реж. Юрій Одинокий — Володін  — «Венеціанський мавр („Отелло“)» Вільяма Шекспіра; реж. Юрій Одинокий — Яго  — «Так закінчилось літо» за романом «Люсі Краун» Ірвіна Шоу — Джеф  — «Смерть Тарєлкіна» Олександра Сухово-Кобиліна; реж. Дмитро Богомазов — Расплюєв  — «Хто боїться?..» за п'єсою «Хто боїться Вірджинії Вульф?» Едварда Олбі; реж. Олег Ліпцин — Нік  — «Море… Ніч… Свічки…» за п'єсою «Це велике море» Йосефа Бар-Йосефа; реж. Едуард Митницький — Ноах Грінвальд  — «26 кімнат» за п'єсою «Лєший» Антона Чехова; реж. Едуард Митницький — Єгор Петрович Войницький 2006 — «Голубчики мої!…» за Федором Достоєвським та Олександром Володіним; реж. Юрій Погребнічко — Кірілашвілі / Свидригайлов

Київський театр «Вільна сцена»  — «Морфій» за ранніми творами Михайла Булгакова та збіркою віршів «Звуки» художника-футуриста Василя Кандинського; реж. Дмитро Богомазов — професор Поляков  — «Роберто Зукко» Бернар-Марі Кольтеса; реж. Дмитро Богомазов — Роберто Зукко

Різні театри  — «Nascentes» (Ті, що народжуються); реж. Микола Шкарабан — Син (Театр-студія «Будьмо»)  — «Європа може зачекати!» за п'єсою «Склянка води» Ежена Скріба; реж. Віталій Кіно — Артур Мешем (Центр мистецтв «Новий український театр»)  — «Нотатки божевільного» за повістю Миколи Гоголя — Аксентій Іванович Поприщин (Центр театрального мистецтва ім. Леся Курбаса) «Три сестры /Я вас не помню собственно…/» за п'сою Антона Чехова; реж. Юрій Погребнічко — Олександр Гнатович Вершинін (Московский театр «Около дома Станиславского»)

Нагороди 2009 — Премія «Телетріумф» у номінації «Актор, акторка телевізійного фільму/серіалу»

Примітки

Посилання Віталій Лінецький в Базі знань порталу «Театральна риболовля» Віталій Лінецький на Internet Movie Database Профіль на Кино-театр

Джерела Устименко Д. Виталий Линецкий // Московский комсомолец. 2001, 24—31 мая. — С.12.