Радруж

Радруж () — село в Польщі, у гміні Горинець-Здруй Любачівського повіту Підкарпатського воєводства. Розташоване на Закерзонні, на кордонні з Україною. Населення — (2011).

Назва У 1977-1981 рр. в ході кампанії ліквідації українських назв село називалося Роздроже ().

Історія

Вперше згадується в 1444 р. В середині XVI ст. село налічувало понад 500 мешканців, які займалися рільництвом, вівчарством і бортництвом, були також 3 корчмарі, мельник, коваль, тесля і токар. Наприкінці XVIII ст. в селі проживало 1648 жителів, з них 1600 греко-католиків, 40 римо-католиків і 8 юдеїв.

У 1939 році в селі проживало 2 590 мешканців, з них 2 410 українців-грекокатоликів, 10 українців-римокатоликів, 90 поляків (колоністи кінця XIX ст., жили в окремій колонії) та 20 польських колоністів міжвоєнного періоду і 60 євреївКубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 65, 121.. Село входило до ґміни Врублячин Равського повіту Львівського воєводства.

Наприкінці вересня 1939 р. село зайняла Червона армія. 27.11.1939 постановою Президії Верховної Ради УРСР село включене до новоутвореної Львівської областіУказ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» , а 17 січня 1940 року — до Немирівського району. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, село знову було окуповане німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, а в жовтні 1944 року село зі складу Львівської області передано Польщі. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР, але вони чинили спротив у рядах УПА і підпілля ОУН. Решту українців у 1947 р. депортовано на понімецькі землі.

На цвинтарі на могилах полеглих героїв УПА встановили хрести і пам’ятник, який став об’єктом наруги для польських шовіністівУ Польщі знищують увічнення бійців УПАУкраїнці почистили від фарби осквернений у Польщі пам’ятник воїнам УПА.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Церкви

До заборони УГКЦ в селі була парафія Немирівського деканату Перемишльської єпархії.

У селі знаходиться дерев'яна Церква святої Параскеви з першої половини 17 ст., яка входить у світову спадщину ЮНЕСКО. В ній зберігся один з найстаріших стінописів, сюжетно і композиційно поєднаний з іконостасом. Цінні ікони 15 ст. (св. Микола) зберігаються у Львівському Музеї Українського Мистецтва.

Дерев’яна церква св. Миколи Чудотворця збудована в 1931 р. Після виселення українців церкву перетворено на костел.

Збереглись кам’яні придорожні хрести і каплички.

Демографія Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

Примітки

Література

Шляхами спадщини Яна III Собєського Вони різали по живому ЗЕМЛЯ МОЇХ БАТЬКІВ – МОЯ ЗЕМЛЯ. Депортація українського населення з території Закерзоння у 1945 - 1946 рр. в УРСР у село Зубра

Посилання

Церква святої Параскеви в Радружі, відео з дрона