Геріатрія (від  — «старий» і  — «лікування») — окремий розділ геронтології, що займається вивченням, профілактикою та лікуванням хвороб старечого віку. Деякі захворювання часто спостерігають саме у літніх людей. Наприклад, хвороба Альцгеймера, як правило, виявляється у людей понад 65 років.Brookmeyer R, Gray S, Kawas C (September 1998). «Projections of Alzheimer's disease in the United States and the public health impact of delaying disease onset». Am J Public Health 88 (9): 1337–42. Перед геріатрією як галуззю клінічної медицини стоїть завдання з'ясувати можливості нормалізації обмінних і фізіологічних процесів в організмах, що старіють.

Предмет геріатрії Під явищем старіння розуміють усі морфологічні, біохімічні, функціональні та психічні зміни, що виникають у процесі життя організму. Це незворотні зміни структур і функцій живої істоти, які поступово розвиваються.

У психіатрії, офтальмології, оториноларингології, стоматології, хірургії, урології й інших галузях медицини є свої наукові та практичні проблеми, які пов'язані з геріатрією.

Спеціальності, пов'язані з геріатрією Геріатрична психіатрія (зосереджена на таких захворюваннях, як хвороба Альцгеймера); Геріатрична кардіологія (зосереджена на серцевих захворюваннях літніх людей); Геріатрична нефрологія (зосереджена на захворюваннях нирок у літніх людей); Геріатрична стоматологія (зосереджена на стоматологічних проблемах літніх людей); Геріатрична онкологія (зосереджена на онкологічних захворюваннях літніх людей); Геріатрична ревматологія (зосереджена на ревматичних захворюваннях літніх людей); Геріатрична неврологія (зосереджена на неврологічних розладах літніх людей); Геріатрична дерматологія (зосереджена на шкірних захворюваннях літніх людей); Геріатрична реабілітація (зосереджена на фізіотерапії для літніх людей); Геріатрична фармакотерапія (зосереджена на лікарських засобах для літніх людей, вивчає особливості впливу різних лікарських засобів на старіючий і вже постарілий організм, а також веде пошук біологічно активних речовин для боротьби з передчасним старінням організму).

Історія Низка лікарів у Візантійській імперії вивчала геріатрію, причому такі лікарі, як Аецій з Аміди, очевидно, спеціалізувалися в цій галузі. Александр Траллійський розглядав процес старіння як природну та неминучу форму маразму, спричинену втратою вологи в тканинах організму. У працях Аеція описані психічні та фізичні симптоми старіння. Теофіл Протоспатарій та Іоанн Актуарій також обговорювали цю тему у своїх медичних працях. Візантійські лікарі зазвичай спиралися на праці Орібазія та рекомендували пацієнтам похилого віку вживати дієту, багату на продукти, що забезпечують «тепло та вологу». Вони також рекомендували часті купання, масаж, відпочинок і фізичні вправи низької інтенсивності.

У «Каноні лікарської науки» 1025 року, написаному Авіценною, автор розглядав питання про те, що «літнім людям потрібно багато спати» та як слід намазувати їхні тіла олією, а також рекомендував такі вправи, як ходьба або верхова їзда. Також у книзі обговорювалася дієта, придатна для людей похилого віку, і кілька розділів було присвячено пацієнтам похилого віку, які страждають на закреп.

Арабський лікар Альгізар () написав книгу про медицину та здоров'я людей похилого віку. Він також написав книгу про розлади сну та ще одну про забудькуватість і способи зміцнення пам'яті і трактат про причини смертності. Інший арабський лікар IX століття, Ісхак ібн Хунайн (помер 910 року), син несторіанського християнського вченого Хунайна ібн Ішака, написав «Трактат про ліки від забудькуватості».

Джордж Дей 1849 року опублікував працю «Хвороби похилого віку», одну з перших публікацій на тему геріатричної медицини. Лазо Лазаревич заснував першу сучасну геріатричну лікарню у Белграді, Сербія.

1908 року лавреат Нобелівської премії з медицини Ілля Ілліч Мечников запропонував термін «геріатрія», а 1909 року — Ігнацем Лео Нашером, колишнім керівником клініки амбулаторного відділення лікарні Маунт-Синай (Нью-Йорк) і «батьком» геріатрії у США.

Одним із завдань ООН та ВООЗ з часу їх створення є сприяння розробці заходів щодо охорони здоров'я та соціального захисту людей похилого віку. В ООН був організований відділ зі старіння, у ВООЗ — відділ зі старіння і здоров'я, також при ООН був створений неурядовий комітет зі старіння.

1945 року у США створили Геронтологічне товариство, після чого аналогічні об'єднання з'явилися в інших країнах Америки та країнах Західної Європи. Серед основних завдань національних геронтологічних товариств були сприяння організації об'єднань геронтологів і геріатрів в окремих регіонах, співробітництво та координація наукових досліджень у галузі геронтології та геріатрії, співробітництво в організації геріатричної служби та соціальної допомоги літнім людям тощо.

1950 року в Льєжі пройшов Перший міжнародний конгрес з геронтології. На ньому створили Міжнародна асоціація геронтологічних товариств, того ж року перейменована на Міжнародну асоціацію геронтології.

У СРСР 1957 року з ініціативи академіка Захарія Григоровича Френкеля створили міське наукове медичне товариство геронтологів у Ленінграді. Пізніше наукові товариства геронтологів і геріатрів були створені і в інших регіонах країни. 1958 року у Києві створено НДІ геронтології АМН СРСР. Були створені Наукові ради АМН СРСР та АН СРСР з геронтології та геріатрії.

1963 року у Києві пройшла 1-а Всесоюзна конференція з геронтології і геріатрії та засновано Всесоюзне товариство геронтологів і геріатрів, яке проіснувало до розпаду СРСР.

Геріатрія в Україні Сектор клінічної геріатрії в Інституті геронтології очолює академік АМН України Олег Васильович Коркушко. Даний Інститут координує експериментальні медико-біологічні, клінічні та соціально-гігієнічні роботи, що проводяться з проблеми старіння в різних наукових і практичних колективах України.

В Україні функціонують державні геріатричні центри, в яких люди похилого віку можуть отримати консультативно-діагностичну й медичну допомогу. Приватних геріатричних установ в Україні налічуються одиниці. При цьому слід розрізняти геріатричний центр від звичайного будинку престарілих. У той час як будинок для людей похилого віку є закладом виключно соціальним і може не надавати медичних послуг, геріатричний центр — заклад медичний. Для отримання статусу геріатричного центру заклад повинен мати ліцензії на надання медичних послуг, в тому числі в області геріатрії.

Відмінності між дорослою та геріатричною медициною На відміну від стандартної медицини для дорослих, геріатрія орієнтована на особливі потреби літньої людини. Старіння тягне за собою фізіологічні зміни в тілі, також в старості проявляється занепад діяльності різних органів. Конкретні симптоми залежать від резервів, які залишилися в органах.

Геріатричні працівники проходять спеціалізовану підготовку з догляду за літніми пацієнтами та сприяння здоровому старінню. Наданий догляд значною мірою базується на спільному ухваленні рішень і залежить від цілей та уподобань пацієнта, які можуть варіюватися від збереження функцій та покращення якості життя до продовження життя.

Див. також Київський геріатричний пансіонат

Примітки

Джерела ГЕРІАТРІЯ //Фармацевтична енциклопедія ГЕРІАТРІЯ //ЕСУ

Посилання