Германі́зм (від — германський) — слово, його окреме значення, вислів тощо, запозичені з німецької мови (чи інших германських мов) або перекладені чи утворені за її зразком.
Частина германізмів уже втратила ознаки свого походження (дратва, лантух, рада, стельмах та ін.), частина усвідомлюється мовцями як чужорідний елемент. Такі германізми зберігають типові фонетичні (штуцер, шпиталь, лейтмотив, зумпф, купферштейн) і словотвірні (ландшафт, мітельшпіль, плексиглас, штрейкбрехер) риси німецької мови.
До германізмів належать також деякі синтаксичні та фразеологічні звороти типу «шляк би (кого) трафив» («der Schlag hat ihn getroffen»), фраземи, афоризми: «Drang nach Osten» («натиск на Схід»), «Sturm und Drang» («Буря і натиск» — літ. рух 70-х — поч. 80-х pp. 18 ст. у Німеччині) та ін. (можливі й в українській транслітерації).
Історія німецькомовних запозичень в українську мову Серед лексичних запозичень із західноєвропейських мов німецькі слова в українській мові посідають чільне місце. При порівнянні української літературної мови та південно-західних говорів М. П. Кочерган дійшов висновку, що у говорах німецьких запозичень значно більше. На це є конкретні історичні причини — безпосередні контакти населення цього регіону з носіями німецької мови: «Східні слов'яни вступали в різні контакти з германо-норманськими племенами ще до утворення Київської держави. Це були переважно торговельні або воєнні стосунки між ними»Кочерган M. П. Німецькі лексичні запозичення в південно-західних говорах української мови // Мовознавство. — 1997 Внаслідок цих контактів «… із давньоверхньонімецької й готської мов до східнослов'янських були запозичені іменники: блюдо, броня, брук, верблюд, витязь, віск, дума, князь, котел, майстер, меч, лев, осел, хижа. Всі вони вживаються й у сучасній українській мові».
Українська мова, наприклад, успадкувала деякі германізми з праслов'янської мови, що мала запозичення з прагерманської, готської й балкано-германських мов, які стосувалися військово-політичних і торгових організацій, матеріальної культури і почасти християнської термінології (меч, полк, князь, король, лихва, цята, хижа, морква, піп). Згідно з дослідженням мовознавця Ю.ШевельоваБичко І. В. Німеччина // Українська культура: Історія і сучасність. Навч. посібник. / За ред. С. О. Черепанової. — Львів, 1994. — С. 326., кількість і добір германізмів наближають українську мову до західних слов'янських мов.
Великий приплив германізмів з нижньонімецької і верхньонімецької мови, частково безпосередньо, а значною мірою через польське посередництво, припадає на XIV–XV ст. в зв'язку з масовим поселенням німецьких ремісників у Речі Посполитій і в містах Галичини. Германізми того часу охоплюють переважно ремісничу й торговельну термінологію, сферу цехового і міського самоврядування, також деякі загальні і абстрактні поняття (слюсар, друк, цаль, ринок, рахунок, вухналь, ратуша, дякувати, рятувати, смак)Юрій Шевельов. Германізми // Енциклопедія Українознавства. — Т. 1. — Перевидання в Україні. — К., 1993. — С. 365; Major O. Germanische Interferenzen in den ukrainischen Mundarten // Studien zu Deutsch-Ukrainischen Beziehungen. Nr. 3. München, 1999. S. 59. .
Пізніше велика кількість германізмів проникла в українську мову не тільки через Галичину, а й через російську мову. Через російське посередництво до української потрапили такі германізми як: штат, камертон, концертмейстер, маркшейдерія, феєрверк, швейцар і багато іншихАндрій Горняткевич. Що або хто справді загрожує українській мові? (Сучасність, 2000, 4 квітень, с.146-153.).
Німецькі запозичення до 14 століття
За часів Галицького (Х-XII ст.), а згодом і Галицько-Волинського (XIII — XIV ст.) князівств інтенсивно розвивалися політичні й торговельні зв'язки з німецькими землями.
У XIII—XIV ст. через польську мову, а також внаслідок безпосередніх торговельних стосунків із прибалтійськими німцями були запозичені такі слова як бровар, парта, верстат, клямка. кошт, крам, майстер, муляр, ланцюг, ліхтар, фарба, фунт, келія та ін. Ці слова застосовуються як у народно-розмовній, так і в літературній мовах.
Німецькі запозичення в 14-19 столітті
З початком німецької колонізації Галичини й Буковини (друга пол. XIV ст.) разом з німецькими колоністами на західноукраїнські землі проникає Магдебурзьке право. На думку Михайла Грушевського, великий вплив на поширення німецької лексики мали ремісничі цехові організації, що як правило, складалися з представників німецького етносу. Найбільш давня та сильна колонія, за даними Дмитра Шелудька, була у Львові, куди німців насаджували ще українські князі і де вони вже від другої половини XIV ст. відігравали переважну роль у міському життіАвтореф.дис…. канд.філол.наук. — Ужгород, 1997. 23.Шелудько Д. Німецькі елементи в українській мові // 36. комісії для дослідження історії української мови; т. І. — К., 1931. — С. 1-60. Підтвердженням цього є те, що львівські акти того часу частково велися німецькою мовою. Д Шелудько помітив і те, що багато тодішніх німецьких прізвищ мешканців Львова мають промислове походження: Gerber, Furman, Stelmachir, Rymer, Schuster. Kursnerynne, Birbrewir. Zattler та ін. Німецькі колонії були також у Володимирі, Кросні, Кам'янці, Чернівцях, Луцьку та ін. містах. Однак безпосередній вплив німців на українців був мінімальним, бо найбільша німецька колонія в Україні у Львові вже на початку XVI ст. розтанула серед польського оточенняАвтореф.дис…. канд.філол.наук. — Ужгород, 1997. 23.Шелудько Д. Німецькі елементи в українській мові // 36. комісії для дослідження історії української мови; т. І. — К., 1931. — С. 1-60, а в інших містах німці мали ще меншу можливість безпосередньо впливати на український народ.
За Д. Шелудьком, поруч з Магдебурзьким правом, на поширення німецькомовної лексики впливали також західна торгівля та високорозвинений західний промисел. Через нього українська мова засвоїла не тільки багато слів на позначення понять, що прийшли в Україну з Заходу, але й на ті, що вивозилися з Західної України в Європу (футро, поташ, блям, линтвар та ін.) Про значний вплив торгівлі може свідчити те, що українська мова здавна позичала слова на позначення грошей, ваги та міри (гроші, шеляг, рахувати, маца, мандель, латер, морг, ферділь та ін.).
Велику роль відігравала також і західна індустрія, яка концентрувалася в ремісничих організаціях. На думку Д. Шелудька, в українській мові нема жодної галузі промисловості, де б не вживалися німецькі терміни. Частина їх передалася через торгівлю, а інші — через мову ремісничих організацій. У Галичині такі організації існували вже в XIV ст. Насамперед, це були терміни, які стосувалися внутрішнього життя ремісничого цеху: цех, цехмістер, вохлон, штрапувати та ін. Але численнішими були технічні терміни, які цехові організації передавали з відповідними знаннями в новій своїй батьківщині.
За даними Д. Шелудька, школа в процесі переймання німецько-польських слів не відіграла жодної ролі. Відзначаючи лише одне слово — фара, — дослідник пояснює цей парадокс тим, що українське шкільництво почало існувати лише з кінця XVI ст. Служачи, переважно, потребам латинської чи православної схоластики, воно стояло дуже далеко від інтересів широких верств і доступним було лише для небагатьох. Навіть те, що в XV—XVI ст. чимало шляхтичів навчалося за кордоном, зазначає Д. Шелудько, не залишило слідів помітного впливу на українську мову.
Німецькі запозичення в 20 столітті
Одним із шляхів проникнення германізмів, на думку М. Й. Онишкевича, стала військова повинність, яку відбувала чоловіча частина населення Галичини в польській, а згодом у австрійській арміях. Німецька окупація 1941—1944 років також спричинилася до проникнення в лексику західноукраїнських говірок німецьких слів.
За словами В. В. Акуленка, вплив німецької мови на українську відбувався й посилювався протягом всього періоду її становлення й розвитку як мови європейської. Німецька мова передавала сюди нові поняття та мовні форми їх втілення, сприяла підключенню української мови до мовнокультурних надбань як німецькомовної і всієї центральної Європи, так і латинської Європи античності і середньовіччя, а також французької культури лицарської та феодальної доби, Відродження, епохи абсолютизму і просвітництва, нарешті, новітньої європейської культури взагаліАкуленко В. В. Німецький вплив на розвиток української методогогії //Мовознавство.- 1997.
Сфери використання німецькомовних запозичень
Виокремлюють такі основні тематичні групи слів, запозичених з німецької мовиБондар О. І., Карпенко Ю. О., Микитин-Дружинець М. Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Лексикологія. Лексикографія / Навч. посібник — К.: ВЦ «Академія», 2006. — с. 251:
адміністративно-ділова та військова лексика: верстат, гетьман, канцелярія, оренда, варта, комісар, куля, муштра, панцир. шанець; виробничо-професійна лексика: бровар, грабар, ґонт, дзиґарі, дратва, кошт, крам, маляр, майстер, муляр, обценьки, пензель, пошта, слюсар, цвях, цех; суспільно-політична лексика: бунт, герб; побутова лексика: барило, будинок, гак, гаплик, гаптувати, ґанок, ґніт, дах, дріт, келих, кухоль, шнур, клямка, ланцюг, ліхтар, льох, ляда, ринва; назви дій, процесів, станів: віншувати, мандрувати, мусити, міркувати, плюндрувати, шукати; назви якостей: барва, гарт, ґатунок, шик; інші назви: барвінок, бурштин, гурт, ґрунт, карб, крейда, мавпа, фарба, фунт, цегла, шлунок.
На основі запозичень з німецької мови утворилося багато власне українських слів, наприклад: барильце, броварник, вартовий, гетьманувати, мандрівка, пляшка, фарбувати.
Німецькомовні запозичення в південно-західніх говорах української мови
Найактивніше німецькомовні запозичення уживалися в підавстрійській Україні. Великий вплив німецької мови засвідчує її проникнення у всі сфери життяЛопушанський В.M., Пиц Т. Б. Німецькомовні лексичні запозичення в говорах Західної України: Навч. посібник для студ. III—V курсів фак. ром.-герм. філ. — Дрогобич: Відродження, 2000:
військова справа — військові германізми запозичувалися безпосередньо з німецької мови через австрійську та німецьку армії. Це наказово-командні слова, назви предметів солдатського обладнання, ступенів військової ієрархії, назви військових вправ та дій, солдатське арго. Ці слова, головним чином, були відомі чоловікам, які були в складі австрійської чи німецької армій. Решта населення їх майже не вживала. Слова цієї групи сьогодні — архаїзми і властиві головно для Галичини та Буковини. Вони повністю відмирають із найстаршим поколінням, що воювало на австрійських та німецьких фронтах під час Першої та Другої світових воєн: