Династія Шан () — династія і держава в Китаї, що існувала в 1600—1046 до н. е. Заснована імператором Чен Тан у результаті перемоги племені Ся над племенем Шан. Інші назви — династія Інь (Їнь) () або Шан-Інь (Шан-Їнь)(). Розташовувалася в землях на північ від виходу р. Хуанхе на Велику китайську рівнину. Шан є першим державним утворенням, реальність існування котрого підтверджена не лише археологічними знахідками, а й також епіграфічними письмовими довідками. Найдетальніше зображення історії Шан знаходиться в творі Сима Цяня «Історичні записки». У результаті розкопок були знайдені цзяґувень — ієрогліфічні написи на панцирах черепах і гадальних кістках тварин, а також бронзових, нефритових, керамічних, кам'яних виробах. Велике число знахідок було зроблено на території столиці Їньсюй (кит. 殷墟), котра була розташована в районі сучасного міста Аньян в провінції Хенань. Територія давнього міста внесена в список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. За легендою його було засновано володарем Пань-геном. Повалення династії відбулося внаслідок зловживань та неправедних дій останнього представника династії Чжоу-сіня.
Історія Культури, що передували Шан Перші міста на берегах Хуанхе виникли в період Луншань (близько 3000 до н. е.). Зазвичай вони складалися із палацу володаря та кількох житлових кварталів. Посеред них були розташовані ремісничі майстерні, насамперед ливарні. Від ворогів місто захищали високі мури.
Літописи називають першою династією китайських володарів — династією Ся, засновану правителем Хуан-ді. Вона нібито правила 400 років. Ще один легендарний засновник китайської держави — Юй — нібито підкорив річки, збудувавши іригаційні канали та дамби для запобігання повеням.
Заснування У 1562 році до н.е. до того розрізнені китайські міста об'єднав володар міста Шан (або Шанцю) Чен Тан. Можливо також перетворив конфедерацію чи союз племен та міст, якою була протодержава/держава Ся, на більше централізоване державне утворення. За однією з версій його династія була пов'язана з культурою Ерлінган, точніше перша столиця династії — Бо (亳), яке неодноразово згадуються в більш пізніх письмових джерелах. Протягом періоду правління 14 додинастичних правителів Шан до Чен ТанаSmith, Jonathan; Fan, Yuzhou (14 January 2021). "The Cultural and Historical Setting of the Shang". In Childs-Johnson, Elizabeth (ed.). The Oxford Handbook of Early China. Page 252, note 3., столиця змінювалася 8 разів"The Walled Shang Dynasty Cities of Ancient China". Територія, де знайдено ранні форми додинастичної культури Шан, включає східні передгір'я гір Тайхан у провінції Хебей та район навколо міста Вейхуей у провінції Хенань, на північ від Хуанхе. Ці пам'ятки розташовані поблизу місць, які традиційно вважаються пам'ятками династії Ся, включаючи район культури Ерлітоу в Яньші, хоча між цими двома культурами є відмінностіZhuoyun Xu (2012). China: A New Cultural History. Columbia University Press. p. 73. ISBN 9780231159203. Підкоривши сусідів, Чен Тан поквапився перенести столицю до міста ТонChinese History: Sang Rulers. CHINAKNOWLEDGE.
Ранній Шан (бл. 1600—1400 до н.е.) Вани, починаючи від Чен Тана, часто вели війни з сусідніми поселеннями та кочовими пастухами з внутрішніх азійських степів. Вони у своїх оракульних ворожіннях неодноразово висловлював стурбованість щодо «варварів», тобто племена поза межами держави Шан, зокрема племена у горах ЯньшаньSun, Yan (2006), "Colonizing China's Northern Frontier: Yan and Her Neighbors During the Early Western Zhou Period", International Journal of Historical Archaeology, 10 (2): 159–177.
Столицю змінювали ще кілька разів. Вочевидь, на початку існування китайської держави кілька міст сперечалися за першість між собою, а володарі використовували це «змагання» для зміцнення своєї влади. Такі процеси прискорились за пануння вана Тай Цзя, що вимушен був протистояти знатіShang Kingship and Shang Kinship. Indiana University.. Після смерті останнього розпочався внутрішній розгардіяж, що відбився у швидкому зміні ванів на троні. Трохи поліпшив ситуацію ван Сяо Цзя і остаточна стабілізація наступила за його небожа Тай У, за панування якого зберігався внутрішнім мир та встановилися дружін відносини з племенами жунів. Зробив столицею місто ПугуHistory of China: Shang dynasty emperors. TravelChinaGuide.com..
Поступово шанську держава перетворилася на справжню деспотію. Вани, в розпорядженні яких були численні чиновники, військо та в'язниці для непокірних, стверджували, що їхні піддані — це їхня власність, така сама, як і худоба. Ван Чжун Дін переніс столицю до Аоду, а також здійснював успішні військові походи проти племен дун'ї. Ван Хе Дань Цзя переніс столицю до міста Сян, продовживши війни проти лан'ї. Наступний ван Цзу Ї переніс столицю спочатку до міста Ґен, а потім — Бі. За його панування держава Шан сягнула значного розвитку, зокрема завдяки зусиллям головного міністра УсянаBai, Shouyi (2002). An Outline History of China. Beijing: Foreign Language Press. ISBN 7-119-02347-0. Ван Нань Ґен зробив столицею місто Янь. Ян Цзя успішно воював проти племен регіону Даньшань.
Середній Шан (бл. 1400 – бл. 1250 до н. е.) Пань Ген вирішив заснувати нову столицю на протилежному березі Хуанхе, проти цього виступили і прості люди, і наближені до володаря чиновники. Але володар наполіг на своєму. Зведене за його наказом місто отримало назву «Велике місто Шан» (також відоме як «Середній Шан», «Пагорби Шан) — на згадку про засновника династії. На його період припадає військове, політичне і економічне піднесення, в окрему галузь відокремилося шовківництво.
Відзначено також появою складнішої ритуальної системи, небаченої в ранній період, з ворожінням, жертвопринесеннями та похоронними практиками, більш розвиненими та систематичними, ніж їхні попередники. Розкопки на пам'ятці Тайсі середнього Шану виявили відхилення від попередніх традицій, включаючи поховання супроводжуючих смерті разом із власниками гробниць, а також зменшення кількості гробниць без поховального інвентарюCampbell (2018). Violence, Kinship and the Early Chinese State. Cambridge University Press, pp. 91, 99.
Пізня Шан (бл. 1250 — 1046 до н.е.)
За панування вана У Діна столиця Велике місто Шан розширилися чи трохи перемистилося (ворожі племена стали називати її Інь). Цей ван став першим китайським володарем, ім'я якого згадується в сучасних йому написах. Він одружився з жінкою з кожного підлеглого племені, щоб зміцнити свій вплив. У Дін організував кілька походів проти сусідніх племен фан («варварів»): цян, туфан, чжоу, гуйфан тощо.Було підкорено держави Цюе, Чи і юе. Також він розпочав спроби формалізації ритуалів, які його син Цзу Цзя пізніше розвинув у серію реформ, що призвели до дисциплінованої культової структури, що дала ванам більше валди над духовним спілкуванням й відповідно сприяли централізації держави й могутності самої династіїKeightley Rosemont, Henry Jr., eds. (2014), These Bones Shall Rise Again: Selected Writings on Early China, Albany: State University of New York Press. "The Making of the Ancestors: Late Shang Religion and Its Legacy". In Keightley & Rosemont (2014), pp. 178–180Tao (2007). "Shang ritual animals: Colour and meaning". Bulletin of SOAS. 70 (2), p. 315. Реформи Цзу Цзя найбільш помітно включали офіційне запровадження ритуального графіка п'яти жертвоприношень. Цей ван також здійснював походи проти племен жунів. Ґен Дін займався розбудовою своєї столиціDuman, L. I..szerk.: J. P. Francev: Kína legrégibb története, Világtörténet tíz kötetben, I. kötet, Kossuth Kiadó, 429–441. o. (1962, i. m. 440.
Проте піднесення держави за панування вана У Ї змінилося занепадом, посиленням племен чжоу, що продовжувалося за Вень Діна, що не зміг надати допомогу своїм васалам і союзникам у протистоянні з чжоуськими пелменамиDuman, i. m. 440.. o. Перекази називають винуватцем дивакуватого царя Ді Сіня. Цей володар уславився неймовірною силою — казали, що він голіруч приборкував диких звірів. Та ще більше він був відомий божевільними примхами. Ді Сінь змусив оголосити його «небесним правителем», наказав збудувати вежу, вищу за хмари, пиячив, спостерігаючи, як слуги тонуть у виритих за його розпорядженням «винних озерах», вигадував усе нові й нові способи страти непокірнихМустафін О. Справжня історія стародавнього часу. Х., 2018, с.118-119. Втім така характеристика про нього закріпилася в період Чжоу, щоби виправдати його повалення.
Загибель У 1027 року до нашої ери Ді Сінь вчергове збільшив податки і данину з союзних і підкорених племен (фанго). Роздратовані піддані повстали. Цим вирішив скористатися У-ван — ватажок племені чжоу. Допомагали У-вану і мешканці столиці. У вирішальній битві на рівнині Мує царське військо зазнало поразки і склало зброю, а володар з відчаю вкоротив собі віку. Повстанці захопили столицю.
Після поразки Шан, У-ван дозволив синові Ді Сіня, У Гену, власним доменом Шан як васальному князівству. Проте У-ван послав трьох своїх братів (трьох гвардійців) та армію, щоб переконатися, що У Ген не повстане周初"三监"与邶、鄘、卫地望研究 Archived. Після смерті У-вана приєднався до Повстання Трьох Гвардійців проти Чжоу-гуна, але повстання зазнало поразки через 3 роки. Родичів царя виселили до віддаленої землі, де вони працювали, як звичайні селяни, а може, навіть і як рабиМустафін О. Справжня історія стародавнього часу. Х., 2018, с.119.
Нащадки Правителі Чжоу насильно розпорошили членів династії Шан по всій території Чжоу. Деякі з нихколективно змінили своє прізвище з родового імені Цзі на ім'я Інь. Родина зберегла аристократичне становище та часто надавала необхідні адміністративні послуги ванам Чжоу. Король У-ван надав титул гуна Бо'ліна Лінь Цзяню, сину Бі Ганя і онуку вана Вень Діна. Чен-ді надав Вейцзиці (微子啟), братові Ді Сіня, володіння та тилу гуна Сун зі столицею в Шанцю. Володарі Сун дотримувалися обрядів на честь ванів Шан, поки царство Ці не завоювала Сун у 286 році до н.е. Ще один залишок Шан заснував васальну державу Гучжу (сучасний Таншань), яку знищив Хуань-гун, правитель держави Ці孤竹析辨 (Guzhu analysis identified)中国孤竹文化网 Archived 1 April 2010 at the Wayback Machine (Chinese Guzhu Cultural Network).
Східна Хань дарувала Кун Аню титул гуна Сун, оскільки він був частиною спадщини Шанde Crespigny, Rafe (28 December 2006), A Biographical Dictionary of Later Han to the Three Kingdoms (23–220 AD), Brill, p. 389, ISBN 978-90-474-1184-0.
Багато кланів Шан, які мігрували на північний схід після падіння династії, було прийнято на службу царства Янь. Ці клани зберегли аристократичний статус і продовжували практикувати жертвоприношення та поховальні традиції Шан.
Столиця і міста