Санті-Боніфаціо-е-Алессіо — Базиліка святих мучеників Боніфатія (Боніфація) і Олексія (). Розташована на Авентінському пагорбі у Римі. Була істотно перебудована у XVIII столітті в стилі бароко, хоча зберегла романські крипту та дзвіницю XII–XIII століть. Головними святинями храму є мощі святих Боніфатія і Олексія, що почивають під головним вівтарем і Едесська ікона Божої Матері, яку називають Мадонна ді Сант-Алесіо.

Історія Первісна церква на місці нинішньої базиліки була побудована у кінці V століття. Відомості про шанування святого мученика Боніфатія, чиї мощі зберігалися в цій каплиці, відносяться до початку VII століття. Подальша традиція пов'язує місце будівництва церкви з будинком Евфіміана і Аглаіди — батьків святого Олексія, де пройшли останні сімнадцять років його життя.

До X століття на Авентіні склалася велика грецька колонія, ядро якої склали православні, що втекли в Рим від переслідувань іконоборців у VIII–IX століттях. Богослужіння у прилеглих церквах Санта Марія ін Космедін і Сан Джорджіо ін Велабро велися за грецьким обрядом. У 977 році церква святого Боніфатія була передана папою Бенедиктом VII митрополиту Сергію Дамаському. Сергій заснував тут монастир, в якому жили монахи грецького і латинського обряду.

З прибуттям на Авентінському пагорб грецьких монахів пов'язується і шанування святого Олексія, ім'я якого з'являється в римських святцях у X столітті. У 986 році монастирський храм був освячений вже на честь двох святих — Боніфатія і Олексія. Заснований Сергієм монастир, згодом відомий як «Обитель Святих», протягом наступних століть був одним з духовних центрів Італії, а його ченці вели місіонерську роботу у Східній Європі. Найвідомішим з вихідців Авентінської обителі є святий Адальберт Празький. З місіонерською діяльністю ченців обителі пов'язується швидке поширення шанування святого Олексія по всій католицькій Європі.

У понтифікат Гонорія III (1216—1227), що походив із знатної римської сім'ї Савеллі, яка володіла прилеглої фортецею Рокка-Савеллі, церква була перебудована у трьохнавову базиліку, бічні нави якої були відокремлені від основної аркадами, що спираються на вісім колон з кожного боку. Під час перебудови в 1216 мощі святого Олексія були знайдені і поміщені під головним престолом базиліки. При цьому ж папі підлогу базиліки, що збереглася і при подальших перебудовах, було виконаний у стилі косматеско.

Базиліці покровительствував і ще один папа з родини Савеллі — Гонорій IV (1285—1287). У 1426 монастир і базиліка були передані папою Мартіном V ордену ієронімітів-обсервантів, які володіли ними протягом наступних чотирьох століть. Ієроніміти внесли деякі зміни у вигляд базиліки в кінці XVI — початку XVII століть, зафіксовані у книзі «Il Tempio e monasterj dei Santi Bonifacio ed Alessio», написаної в 1752 році міланським абатом Феліче Маріа Неріні (1705—1787). У 1587 році базиліка була зведена в ранг кардинальської, тобто її титулярним намісниками стають виключно кардинали.

Свій нинішній вигляд базиліка святих Боніфатія і Олексія придбала в результаті значної перебудови, розпочатої ієронімітами напередодні ювілейного 1750 і завершеною у 1755 році. Роботи велися за проектом Джованні Баттіста Ноллі (1701—1756) з Комо, а після його смерті були завершені римським архітектором Томмазо де Маркі (1693—1759). Засоби для перебудови були виділені титулярним кардиналом базиліки Анджело Марія Кверіні (1680—1755), єпископом Брешії і «архіваріусом святої Римської Церкви». В результаті перебудови базиліка отримала нинішній бароковий вигляд і розміри: 50 метрів в довжину, 23 — в ширину і 19 — у висоту. Було збережено крипту і дзвіницю XII–XIII століть, а також візантійський хрест X століття що вінчає тимпан.

У 1846 році базиліка святих Боніфатія і Олексія і монастир були передані папою Пієм IX нинішнім власникам-Братству кліриків Сомаскі. При них були завершені роботи з оздоблення головної нави під керівництвом Мікеле Оттавіані і абсиди під керівництвом Карло Гавардіні (1811—1869) з Пезаро.

Поховання Антоніо Манчіні (1852—1930) — італійський художник, імпресіоніст.

Титулярна церква Римська церква святих Боніфатія та Олексія офіційно закріплена за бразильським кардиналом Паулу Сезаром Коштою, який отримав цей почесний титул 27 серпня 2022 року

Примітки

Посилання www.romecity.it Сант Алессіо