Піку́й — найвища вершина Вододільного, або Верховинського хребта, що є продовженням пасма західних Бескидів. Розташована на межі Львівської та Закарпатської областей; найвища точка Верховинського Вододільного хребта.
Висота гори — 1408,3 м (за іншими даними — 1405 м). Поверхня конусоподібна, асиметрична: південно-західний схил крутий, північно-східний та північний — пологіший. Гора складається з флішу. Схили вкриті буковим і ялицевим лісом.
Завдяки значній відносній висоті для вершини Пікуя характерна наявність субальпійського поясу рослинності, верхня межа лісу тут проходить на висоті 1200—1250 м н.р.м. Це дає змогу туристам на короткому відрізку маршруту ознайомитися з ландшафтами та своєрідною флорою (на вершині зростають рідкісні види рослин). Вершина оздоблена мальовничими скелями та стрімкими урвищами — невеликими куестами. З гори Пікуй можна побачити краєвиди, які за своєю протяжністю перевищують види з будь-якої іншої вершини Вододільного хребта.
На північно-східних схилах гори бере початок потік Онілова, правий доплив річки Гуснянки.
Дістатися до гори Пікуй можна різними способами. Польські туристи зазвичай прямують зі Львова електричкою до станції Сянки. Можна й автобусом доїхати до села Кривка, Біласовиці або до Гусного. Із сторони Закарпатської області туристи найчастіше піднімаються на гору з села Щербовець, бо з кінця села, де можна доїхати автомобілем, шлях в одну сторону становить приблизно 4.5 км, набір висоти ≈ 780 м. З Львівської області найкраще добиратися до Либохори. Тут працівники місцевого лісового господарства гостинно зустрінуть і за певну плату довезуть до перевалу «Руська Путь», що на висоті близько 1200 м н. р. м. Від Либохори до перевалу шлях недовгий — трохи більш ніж 3 км, однак стрімкий. З перевалу до вершини гори — 8 км, підніматися пішки втоптаною віками стежкою.
Цікаві факти «Руська Путь» — торговий шлях доби неоліту, тобто він існував іще за дві тисячі років до нашої ери. Починався на Балканах, пролягав по Дунаю, далі вздовж Тиси піднімався в гори. На цьому перевалі й досі є хрест із написом «Руська путь». А вздовж хребта донедавна височіли прикордонні стовпи — тут була межа між довоєнною Польщею й Чехословаччиною. З північного заходу до вершини примикає Буковецька полонина, з півночі — ландшафтний заказник «Пікуй», з півдня і сходу — ботанічний заказник «Пікуй». Бойки, що живуть під Пікуєм у селі Біласовиця, вміють робити «їдкий» сир. Його виготовляють лише тут, а молоко беруть від спеціальної породи корів. Їх розводять у поселенні Кошти, що в селі Либохора. У цих тварин дуже великі роги. Місцеві мешканці досі зрізають ті роги та виграють на них неповторні мелодії. А з молока цих особливих корів роблять дуже солону бринзу, яку й назвали «їдким» сиром. Їсти його як самостійну страву неможливо, зате він є прекрасною приправою із запеченою несоленою картоплею і не тільки. На горі у 1883 році побував І.Я. Франко, про що свідчить табличка на бетонному стовпі-обеліску. Були і ще якісь меморіальні таблички, але чиясь рука постаралась їх знищити. Поряд знаходиться монумент в честь героїв АТО, встановлений жителями села Верхній Гусний (Турківського району). На вершині гори розташований кам'яний чотириметровий, чотирикутний стовп-обеліск, споруджений на честь першого президента Чехословаччини Томаша Масарика. Його поставили в 1935 році мешканці села Гусного, яке до війни разом з усім Закарпаттям входило до складу Чехословаччини. Деякі дослідники сумніваються, що монумент-обеліск присвячений був саме Масарику. Відомо, що за чехословацьких часів єдиний пам'ятник Масарику (роботи Олени Мондич) був встановлений в Ужгороді, (знищений мадярами в 1939 році). Як відомо, населення Закарпаття було налаштоване античеськи. Клич Карпатської України був — "Геть з чехами!". Василь Гренджа-Донський, літописець Карпатської України писав у своїй книзі "Щастя і горе Карпатської України" — "Двадцятирічна "демократія", якою чехи так гордилися, була насправді засобом колонізації і насильної денаціоналізації".
Галерея
Джерела
Пікуй на сайті про Бескиди Екскурсійні подорожі на Пікуй зі Львова, Моршина, Трускавця Пікуй — найвища гора Львівської області