Число Данбара — оцінка кількості постійних соціальних зв'язків, які людина може підтримувати.
Підтримка таких зв'язків передбачає знання відмінних рис індивіда, його характеру, а також соціального стану, що вимагає значних інтелектуальних здібностей. Лежить в діапазоні від 100 до 230, найчастіше вважається рівним 150.
Величина названа на честь англійського антрополога Робіна Данбара (нар. 1947), який і запропонував це число.
Дослідження
Стадні примати відрізняються складною суспільною поведінкою — активно будують відносини з іншими членами зграї, зазвичай за допомогою грумінгу. Данбар помітив залежність між рівнем розвитку нової кори великих півкуль головного мозку і розміром зграї у приматів. На підставі даних по 38 видам приматів він вивів математичну залежність між розвитком неокортексу і розміром зграї, і, ґрунтуючись на оцінці розвитку людського мозку, запропонував оцінку оптимального розміру людської «зграї». Для перевірки своєї теорії Данбар звернувся до даних антропології. Середні розміри сіл, традиційних поселень, коливаються в передбачених ним межах. Крім того, розміри неолітичних поселень становлять до 200 осіб.
Див. також Інтелект тварин
Література Healy, S. D., & Rowe, C. (2007). A critique of comparative studies of brain size. Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences, 274(1609), 453—464.
Dunbar, R.I.M. (1993), Coevolution of neocortical size, group size and language in humans, Behavioral and Brain Sciences 16 (4): 681—735. Edney, J.J. (1981a). Paradoxes on the commons: Scarcity and the problem of equality. Journal of Community Psychology, 9, 3-34. Sawaguchi, T., & Kudo, H. (1990), Neocortical development and social structure in primates, Primates 31: 283—290. Wong, David (2005) Inside the Monkeysphere, , a semi-satirical introduction to Dunbar’s Number for the average internet user.