«Алісині пригоди у Дивокраї» () зазвичай використовується скорочена версія «Аліса у Дивокраї» (, альтернативні переклади назви українською: «У Країні Чудес», «Аліса в Країні Чудес», «Аліса в Країні Див», «Пригоди Аліси в Країні Чудес», «Пригоди Аліси в Дивокраї» та «Пригоди Аліси в Країні Див») — дитяча повість- казка англійського професора математики Чарлза Лютвіджа Доджсона (він же Льюїс Керрол); опублікована 26 листопада 1865 року. Як продовження історії, у 1871 було видано роман «Аліса в Задзеркаллі». Українською твір вперше було перекладено 1960 року Галиною Бушиною.

Історія, описана в книзі як пригоди дівчинки Аліси в фантасмагоричній країні, сповнена сатиричних натяків на друзів та ворогів Доджсона, пародій на шкільні вірші, які викладали в британських школах у XIX столітті.

«Пригоди Аліси в Дивокраї» мали визначний вплив на жанр художньої фантастики. Хоча Льюїс Керролл дуже скромно написав про власний твір у сатиричному журналі «Punch», він надихнув на велику кількість фільмів, картин, хореографічних постановок тощоП'ять речей, які «Аліса в країні чудес» відкриває про наш мозок . BBC Україна. 8 липня, 2015 рік..

Сюжет

Униз і вглиб кролячою норою

Англійська дівчинка Аліса сидить зі свою сестрою на березі річки. Їй не цікава книжка, яку читає їй сестра, адже в ній немає малюнків, і мало не засинає. Аж раптом поруч пробігає Білий Кролик з годинником, кудись поспішаючи, і Аліса біжить за ним. Вона слідує за ним у кролячу нору, де падає в криницю, складену з полиць і мисників, і потрапляє до зали з безліччю замкнених дверей. Їй не вдається наздогнати Кролика, який тікає до коридору з багатьма маленькими дверми. Аліса знаходить ключ від одних із них і бачить за ними сад, але не може туди пролізти. Проте вона бачить пляшечку з написом «випий мене» і, випивши вміст, зменшується. Тепер дівчинка може вільно пройти у двері, але згадує, що лишила ключ на столику, який тепер дуже високий для неї. З'ївши покладене поруч тістечко із запискою «з'їж мене», Аліса виростає.

Озеро сліз

Тепер Аліса виявляється надто великою, щоб куди-небудь пролізти і заходиться плачем. Сльози утворюють озерце, і Білий Кролик повертається, але миттю тікає. Дівчинка роздумує, чи може вона після всіх минулих перетворень вважатися Алісою. Тим часом, в міру помахів віяла в руці, вона зменшується. Опинившись в озері своїх сліз, Аліса чує плюскіт поблизу та бачить Мишу, яка плаває в озері. Вони заводять розмову про котів і собак та вибираються на берег, де зустрічають інших звірят.

Гасай-Коло та Довгий Хвіст

Усі звірята й Аліса змокли, тому Миша починає читати їм лекцію історії — дуже «сухої» науки. Птах Додо пропонує кращий спосіб обсохнути — зіграти у Гасай-Коло. Усі беруться бігати по накресленому ним колу і скоро дійсно висихають. Однак, після цього Додо оголошує, що всі мають отримати від Аліси винагороду за гру. У неї знаходиться тільки пакетик цукатів, що всі охоче приймають. Миша розповідає Алісі історію про себе, яка уявляється дівчинці звивисто написаним віршем, подібним на мишачий хвіст. Звірі й птахи перебивають Мишу і під різними приводами всі розходяться, лишаючи Алісу саму.

Кролик крутить Крутихвостом

Несподівано повертається Кролик і наказує Алісі принести йому рукавички і віяло, сприймаючи її за свою служницю. Вона знаходить ці предмети і ще одну пляшечку, випивши яку, виростає. Це помічає Кролик і ще хтось за вікнами та намагається вигнати Алісу з приміщень, що виявляються його житлом. Вона знаходить тістечка, з'ївши які зменшується і нарешті вибагає в сад. Аліса тікає від велетенського щеняти та опиняється біля гриба, де сидить Гусінь.

Що порадила гусінь

Аліса заводить з Гусінню розмову про зріст. Та радить, що один край гриба зробить її вищою, а інший нижчою. Відкусивши його і вирісши, Аліса стикається з Горлицею, яка називає Алісу гадюкою. Горлиця твердить, що оскільки і Аліса і гадюки їдять пташині яйця, то Аліса є гадюкою. Відкушуючи то один, то інший край гриба, Алісі вдається набути звичайного розміру і розгледіти неподалік будиночок.

Порося та перець

Дівчинка бачить Карася, котрий отримує від Жабуна запрошення для Герцогині на гру в крокет. В будиночку виявляється сама Герцогиня, що лупцює немовля, бо боїться, що воно стане поросям через погане виховання. Також там є Кухарка, яка готує юшку, від перцю у страві всі на кухні чхають, крім Кухарки й Чеширського Кота. Герцогиня поспішає на крокет і лишає Алісу доглядати за немовлям. У Чеширського Кота, Аліса допитується як звідти вийти. Той дає поради де хто живе і дівчинка вирішує, що найкраще піти до Шаленого Зайця, а немовля все-таки перетворюється на порося.Божевільне чаювання

Аліса потрапляє в лісі на чаювання Капелюшника, Шаленого Зайця і Сонька. В них завжди пора пити чай, адже годинник Капелюшника спинився. Їхні ігри зі словами, набридають Алісі і зрештою, вона іде з чаювання. У стовбурі дерева вона бачить двері і відчиняє їх.

Королевин крокет

Вона бачить садівників-карт, що перефарбовують білі троянди на червоні. Вони бояться, що Королева відрубає їм голови за неправильно висаджені кущі, але скоро Королева прибуває разом з Королем. Дізнавшись про провину садівників, Королева наказує відрубати їм голови, та Аліса непомітно ховає їх до квіткового горщика. Від Кролика Аліса дізнається, що і Герцогиня засуджена до смертної кари. Усі, хто прийшов на крокет, беруть замість ключок фламінго, а замість м'ячів — їжаків. Королева намагається відрубати голову і прибулому Чеширському Коту, але той робить своє тіло невидимим. Аліса поспішає попередити Герцогиню поки кат думає чи можна відтяти голову, коли немає тіла.

Розповідь Казна-Що-Не-Черепахи

Скоро всі крокеїсти опиняються під вартою і засуджуються до страти, але Король їх всіх милує. Королева допитується де подівся Казна-Що-Не-Черепаха і посилає за ним Алісу. Черепаха розповідає про своє минуле, коли був Не-Аби-Який-Черепаха. Сусід Черепахи, Грифон, радить розповісти щось інакше.

Омарова кадриль

Казна-Що-Не-Черепаха співає Омарову кадриль і пропонує Алісі заспівати також. Раптом всіх скликають на суд.

Хто вкрав пиріжки

На суді розглядають справу Чирвового Валета, який вкрав сім пиріжків і рулет у Королеви, а головує на суді сам Чирвовий Король. Першим свідком виступає Капелюшник, що розповідає про те, як і коли він готував бутерброд. Друга свідок — Кухарка, яка повідомляє суду лиш те, що пиріжки роблять з перцю. Настає черга і Аліси дати свої свідчення.

Свідчить Аліса

Аліса не говорить нічого про Валета і зауважує як безглуздо відбувається суд. Королева наполягає, щоби спочатку Валета було страчено, а потім виголошено вирок. Вона наказує відрубати голову й Алісі і на дівчинку накидаються всі її піддані-карти. В цю мить вона прокидається і розуміє, що всі ці пригоди наснилися. Вона переповідає сон сестрі та біжить додому.

Сестра Аліси сама засинає і їй також сниться Країна див. Прокинувшись, вона уявляє як Аліса, вирісши, розповідатиме дітям дивовижні історії, нагадуючи про щасливі дитячі дні.

Основні персонажі

Аліса () — головна героїня твору, англійська дівчинка-школярка віком близько семи років. Вважається, що її прообразом була реальна Аліса Лідделл, з якою Льюїс Керрол був знайомий. Аліса, потрапивши до Країни див, показує плутанину в знаннях, наприклад, неправильно множить чи читає дитячі віршики. Попри дивовижні перетворення і жителів Країни див, Аліса сміливо поводиться там і намагається зрозуміти як там все працює. Класичним образом Аліси є світловолоса дівчинка в сукні, панчохах і черевичках, як вона зображена на ілюстраціях Джона Теніела. Проте Аліса Лідделл мала темне волосся і саме такою зображується деякими ілюстраторами. Білий Кролик () — кролик з рожевими очима, що носить жилетку і рукавички. Біжучи за ним, Аліса й потрапляє до Країни чудес. На початку він кудись запізнюється, жаліється на це, надалі супроводжує королівське подружжя і виступає їхнім оповісником. Імовірно, в ньому відображено батька Аліси Лідделл, Генрі Лідделла, що мав репутацію завжди зайнятої людини. Його робоче місце перебувало біля дверей, які колеги називали «кролячою норою». Додо (); у перекладі Г. Бушиної — Індик — птах додо, що говорить надмірно науковою мовою. Влаштовує гру в Гасай-Коло, щоб змоклі звірі та Аліса висохли після потрапляння до озера сліз. Традиційно зображається як вимерлий нелітаючий голуб додо (дронт), хоча за поширеною версією, ім'я птаха в творі Керрола виникло від його запинання, коли той промовляв своє справжнє ім'я Доджсон (До-доджсон). Блакитна Гусінь () — поважна гусінь, котра сидить на грибі та курить кальян. Вона радить Алісі відкусити від двох країв гриба, щоб відповідно збільшитися і зменшитися. Чеширський Кіт (); у перекладі Г. Бушиної — Кіт-Сміюн — усміхнений кіт Герцогині, що вміє зникати, як весь, так і частинами. Вважає сам себе божевільним, бо на відміну від собак, бурчить, коли задоволений, і махає хвостом, коли сердиться. Забавляє Алісу кумедними розмовами та часом дратує надмірними філософствуваннями. Сам Кіт за однією з версій є прообразом Діна Стенлі, священника та історика з Чешира, відомого своїми ліберальними поглядами. Капелюшник () — майстер з виробництва капелюхів, учасник Божевільного чаювання. Капелюшник нечемно поводиться з Алісою, говорячи, що не запрошував її, та задає загадки і постійно грає словами. Часто (але не в книзі) називається Божевільним Капелюшником, оскільки так про нього відгукується Чеширський Кіт. Також в англійській мові є вислів «божевільний, як капелюшник» (mad as a hatter). Березневий заєць (); у перекладі Г. Бушиної — Солоний Заєць — заєць на Божевільному чаюванні, котрий пропонує Алісі вина, якого не існує, і радить не говорити того, що думаєш. Ім'я походить від англійської приказки «дурний, як березневий заєць». Сонько (); у перекладі Г.Бушиної — Вовчок — гризун, що присутній на Божевільному чаюванні, але більшість часу спить в чайнику. Уві сні починає співати, тоді Капелюшник і Березневий заєць щипають його. Чирвова Королева () — дратівлива і криклива королева-карта чирвової масті, що повсякчас наказує всім відрубати голову. Казна-Що-Не-Черепаха (); у перекладі Г. Бушиної — несправжня Черепаха — істота з черепашачим панциром, але головою, ногами і хвостом корови. Розповідає Алісі як колись він був Не-Аби-Який-Черепаха і жив на дні моря, де ходив до школи й вивчав різні науки.

Символізм у тексті

Історичні реалії «Аліса в країні див» писалася в часи правління королеви Вікторії. Через її тривалий траур за чоловіком Альбертом, який помер в 1861 році, у Великій Британії виникла своєрідна траурна мода, що передбачала стриманість в одязі та вираженні емоцій. Дитинство розглядалося як найщасливіший період життя, і водночас вікторіанці часто нехтували своїми дітьми, віддаючи їх під опіку няньок і вчителів. Хлопчики часто ходили в школу-інтернат, де й проживали, тоді як дівчаток зазвичай навчала вдома гувернантка. Значна частина дитячої літератури призначалася виховувати дисципліну і боязнь вчинення гріха. Це відображено і в поведінці Аліси. Вона завжди вибачається, коли вважає, що когось образила, і сварить Березневого Зайця за грубу поведінку. Більшість віршів, які Керролл включив до своєї книги, є пародіями на популярні вікторіанські пісні та балади для дітей, сповнені явного моралізаторства та релігійності. Хоча наприкінці століття спостерігалася тенденція до навчання дівчаток предметам, які раніше викладалися хлопчикам, таким як латинська мова та математика, ця зміна торкнулася передусім тільки вищих класів. Оскільки Аліса зустрічає викладачів «чоловічих» предметів, вона отже з заможної знатної родини. Примітно, що всі дорослі, яких зустрічає Аліса, і які намагаються її чогось вчити, дурні, свавільні, жорстокі чи божевільні. Тим самим автор глузує з педагогіки Вікторіанської епохи, в якій діти розглядалися як неповноцінні дорослі.