Ангола

Респу́бліка Анго́ла (, , ) — держава на південному заході Африки, у минулому португальська колонія. Член ООН з 1 грудня 1976 рокуАнгола // . Площа: 1246,7 тис. км² (23-тє місце у світі) The Embassy of Angola in The United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland. . Населення — 24,34 млн осіб (оцінка 2014 року) (68-ме місце у світі), найбільша етнічна група — овімбунду. Столиця — Луанда. Понад 98 % населення — народи мовної групи нігер-конго. Офіційна мова — португальська. Грошова одиниця — кванза.

Походження назви Офіційна назва — Республіка Ангола (), скорочено Ангола (). Назва країни походить від спотвореної португальцями назви титулу правителів держави Ндонго (), що існувала в XV—XVII століттях — нгола. Колишня назва Народна Республіка Ангола.

Географія

Держава розташована в Південній Африці. На півночі межує з ДР Конго (спільний кордон — 2511 км, з яких 220 км є кордоном провінції Кабінда) і Конго (210 км, ексклав Кабінда); на сході — з Замбією (1110 км); на півдні — з Намібією (1376 км). Сухопутні кордони загалом — 5198 км. На заході омивається водами Атлантичного океану — 1600 км.

Геологія

У надрах країни виявлено поклади алмазів, нафти (родовища Бегонія, Жасмін, Далія), марганцевих, мідних, уранових, поліметалевих руд, золота, слюди та ін. У Республіки є істотні ресурси природного газу: на 2009 рік його запаси становили близько 300 млрд м³. Для родовищ Анголи характерна велика глибина залягання пластів і великі глибини шельфу, що здорожує видобуток Майорец М., Симонов К. Сжиженный газ — будущее мировой энергетики. — М.: Альпина Паблишер, 2013. — 360 с. — ISBN 978-5-9614-4403-2..

Рельєф

Більшу частину території Анголи займає плоскогір'я заввишки 1000—1500 м. На заході — гірський масив Біє з найвищою вершиною країни — горою Моко (2610 м). На крайньому півдні — пустеля. Уздовж узбережжя Атлантичного океану вузькою смугою простягається приморська низовина. Берегова лінія порізана слабко, гаваней мало.

Клімат

Клімат країни тропічний, мусонний, жаркий, посушливий узимку й вологий улітку. Пересічна температура найтеплішого місяця від +21…+29 °C, найхолоднішого — від +15…+22 °C. Атмосферних опадів у внутрішніх районах 500—1500 мм, на узбережжі 50—500 мм.

Гідрографія

Для Анголи властива густа річкова мережа, велика частина річок багата на пороги та водоспади. Найбільші річки: Кванза, Квіто, Кунене, Кубанго, притоки Конго: Касаї та Кванго; частиною території Анголи тече річка Замбезі. Річки порожисті, мають великі запаси гідроенергії. Судноплавні: Кванза і Шилванго.

Річки, що стікають із західних схилів плоскогір'я, впадають в Атлантичний океан, з північних схилів — впадають до Конго, з південно-східних — у Замбезі, з південних — губляться в пісках Калахарі. Під час тривалого сезону дощів річки сильно розливаються, у сухий сезон міліють, а на півдні пересихають. Рівень води у них коливається протягом року.

Ґрунти і рослинність

Рослинність внутрішніх районів країни представлена сухим рідколіссям на фералітних ґрунтах, на узбережжі — савана на червоно-бурих ґрунтах. По долинах річок — галерейні ліси, з олійною пальмою та ліанами. Ліси і рідколісся займають близько 40 % території Анголи. Вологі тропічні ліси зосереджені на північному сході країни.

Тваринний світ

Охорона навколишнього середовища

Створено національні парки (Куанза, Кунене), що приваблюють міжнародних туристівАнгола // Енциклопедичний словник-довідник з туризму / Смолій В. А., Федорченко В. К., Цибух В. І. — : Видавничий дім «Слово», 2006. — 372 с. ISBN 966-8407-55-5.

Історія

Давня історія На території Анголи з XIV століття існувала держава Конго зі столицею в місті Мбанза-Конго, з XV століття — Ндонго, Лунда, Бенгела, з XVII століття — Матамба і Касанже.

Колоніальний період У 1482 році на узбережжі з'явилися португальці з експедиції Діогу Кана. У XVI столітті вони заснували кілька фортів на узбережжі, у тому числі Сан-Паулу-ді-Луанда у 1576 році, який став центром подальшої колонізації. Опір португальським загарбникам у XVII столітті очолила правителька держав Ндонго і Матамба Зінга Мбанді Нгола. Після її смерті держава Ндонго розпалася під ударами португальських колонізаторів. Держава Лунда зберігала незалежність до кінця XIX століття. Фактично Португалія окупувала всю внутрішню територію Анголи лише на початку 1920-х років. Указ португальського короля від 11 січня 1758 року розпочав еру работоргівлі в країні (за століття існування якої, до середини XIX століття, з Анголи було вивезено близько 5 млн чол. на плантації кави, каучуку і цукрової тростини до Бразилії). У 1836 році работоргівля була заборонена королем (проте контрабанда рабами продовжувалася до 1852 року), що завдало значного удару по колоніальному господарству.

Португальська імперіяПадран Діогу Канана розі Санта-МаріяКоролівства Анголи,1770 рік

Берлінська конференція 1884—1885 років остаточно визначила кордони в Анголі між Англією, Бельгією, Німеччиною, Португалією і Францією; кордони були закріплені двосторонніми угодами Португалії з країнами-учасницями конференції впродовж 1885—1894 років.

У 1900—1910 роках відбувались національно-визвольні повстання проти влади Португалії, які були придушені португальськими військами. У 1929 році було введено політичний, цивільний і кримінальний статут про тубільців, згідно з яким африканські жителі португальських колоній розподілялися на «індіженуш» (тубільці) і «ассиміладуш» (асимільовані). «Індіженуш» зазнавали дискримінації, примусової праці і довільного оподаткування. «Ассиміладуш» могли стати африканці, які прийняли християнство, добре володіли португальською мовою, мали постійний прибуток і вели європейський спосіб життя. До 1940 статус «асимільованих» отримали 0,6 % населення (24 тис. осіб). Дія політичного, цивільного і кримінального статуту про тубільців (система індіжената) скасована в 1961 році. Заморська провінція Ангола управлялась генерал-губернатором, при якому діяли економіко-соціальна і законодавча ради, обидві радше з консультативними функціями.

До 1951 року, коли Ангола була оголошена «заморською провінцією», країна мала статус португальської колонії. Народ Анголи вів постійну боротьбу проти колонізаторів. У 1961 році спалахує антипортугальське повстання на чолі з Холденом Роберто (лідером угруповання УПА, а потім ФНЛА). Табори повстанців розташовувались на території сусіднього Заїру. Згодом до повстання приєднався Народний рух за визволення Анголи (МПЛА). Від цього року починається війни за незалежність, що тривала близько 15 років. У 1962 році було утворено перший тимчасовий уряд ангольської республіки у вигнанні на чолі з Холденом Роберто. У 1966 році відбулася перша збройна акція УНІТА на чолі з Жонасом Савімбі — колишнім представником народу овімбунду в ФНЛА і сподвижником Холдена Роберто.

Незалежність

Після повалення у квітні 1974 року диктатури в Португалії новообраний демократичний португальський уряд визнав право народу Анголи на незалежність.

11 листопада 1975 року в місті Луанда було проголошено незалежність Анголи. Першим президентом країни став лідер МПЛА Агоштінью Нету. У країні було створено перехідний уряд.

Проте, непорозуміння щодо подальшого державотворницького процесу між Національним фронтом за звільнення Анголи (ФНЛА) та Національним союзом за повну незалежність Анголи (УНІТА) — зірвало його роботу.

У 1975 році до країни введений міжнародний військовий контингент (Заїр, Марокко, ПАР), який у березні 1976 року розгромили повстанці.

У 1975 році прорадянське керівництво втягнуло у внутрішній конфлікт регулярну кубинську армію. УНІТА використала допомогу Південно-Африканської Республіки. У 1979 році президентом Анголи став новий лідер МПЛА Жозе Едуарду душ Сантуш.

Тривалий час точилася громадянська війна між урядом МПЛА й УНІТА, 31 травня 1991 року вони підписали пакет угод про мирне врегулювання.

У 1992 році, позбувшись радянської підтримки, МПЛА переорієнтувалася на США. У 2002 році громадянська війна в Анголі закінчилася.

21 січня 2010 року парламент країни прийняв нову конституцію, що посилила президентську владу та передала всю землю у державну власність.

Політична система

Ангола за формою правління є президентською республікою, глава держави — президент. Керівник уряду — прем'єр-міністр. Державний устрій — унітарна держава.

Згідно з конституційним законом 1975 року (з поправками, прийнятими у 1991 і 1992 роках), Ангола — демократична республіка, правова держава, головна мета якої — побудова вільного демократичного суспільства на засадах миру, справедливості і соціального прогресу. На початку процесу державотворення згідно з конституційним законом 1976 року на єдину і владну партію — Народний рух за визволення Анголи (МПЛА) було покладено «політичне, економічне та соціальне керівництво нацією», що призвело до перманентної громадянської війни. Члени політбюро МПЛА увійшли до складу Революційної ради (РР) — найвищого законодавчого та виконавчого органу республіки.

Глава держави, президент також очолює МПЛА і збройні сили країни, від 1979 року Жозе Едуарду душ Сантуш. За конституційними поправками 1991 року обирається прямим і таємним голосуванням на 5 років із правом переобрання ще на 3 строки.

Виконавча влада

Виконавчу владу здійснює уряд Анголи. Прем'єр-міністра призначає президент. Склад уряду затверджує Національна асамблея.

Парламент

Законодавчу владу здійснює Національна асамблея у складі 220 депутатів, які обираються прямим і таємним голосуванням за системою пропорційного представництва: 130 депутатів — за загальнонаціональним списком, 90 — від провінцій (по 5 від кожної). У вересні 1992 року в Анголі відбулися перші після 1975 року багатопартійні вибори до парламенту.

Політичні партії

На парламентських виборах 1992 року до парламенту Анголи пройшли наступні політичні партії: Народний рух за визволення Анголи (МПЛА), заснований у 1956 році — 129 місць (59 %); Національний союз за повне визволення Анголи (УНІТА) — 70 місць (32 %); Партія соціального поновлення — 6 місць (3 %).

Національна спілка трудящих Анголи (профспілкові об'єднання) заснована у 1954 році.

Зовнішня політика

У зовнішній політиці Ангола протягом перших 15 років незалежності дотримувалась просоціалістичного антиколоніалістського курсу. Між Анголою і СРСР у 1975 році було встановлено дипломатичні відносини. У травні 1976 року підписано Декларацію про основи дружніх взаємовідносин і співробітництва, угоду про культурне і наукове співробітництво та інші документи; у жовтні 1976 року підписаний радянсько-ангольський Договір про дружбу та співробітництво.

Ангола — член Організації Африканської Єдності. З 1976 року — член ООН.

Українсько-ангольські відносини

Уряд Анголи офіційно визнав незалежність України 30 вересня 1994 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено того ж дняАнгола // Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — : Знання, 2008. — 839 с.. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Анголи, що відає справами щодо України, знаходиться в Москві (Російська Федерація). Справами України в Анголі відає українське посольство в Анголі.

Адміністративно-територіальній поділ

В адміністративному відношенні Ангола поділяється на 18 провінцій (), включно з ексклавом Кабінда, що лежить на північ від гирла річки Конго, які, у свою чергу, діляться на 163 муніципалітети () і 618 комун () Virtual Angola Facts and Statistics. — інформація сайту посольства Анголи у Великій Британії..

Бенго (), адм. центр — Кашито () Бенгела (), адм. центр — Бенгела Біє (), центр — Куїто () Кабінда (), адм. центр — Кабінда Квандо-Кубанго (), адм. центр — Менонге () Північна Кванза (), адм. центр — Ндалатандо () Південна Кванза (), адм. центр — Сумбе () Кунене (), адм. центр — Онджива () Уамбо (), адм. центр — Уамбо Уїла (), адм. центр — Лубанго () Луанда (), адм. центр — Луанда, столиця держави Північна Лунда (), адм. центр — Лукапа () Південна Лунда (), адм. центр — Сауримо () Маланже (), адм. центр — Маланже Мошико (), адм. центр — Луена ()