Ната́н Самі́йлович Риба́к (3 січня 1913, Іванівка — 11 вересня 1978, Київ) — український радянський письменник єврейського походження.

Життєпис Народився року в селі Іванівці (нині Голованівський район Кіровоградської області, Україна) у заможній єврейській сім'ї поміщицького управителя. Тут майбутній письменник вперше пішов до школи. 1921 року, рятуючись від єврейських погромів у рідному селі, його сім'я ненадовго переїхала до Петроострова. Звідти вона виїхала вже на постійне мешкання в містечко Шепетівку, де пройшли дитячі та юнацькі роки Натана. Тут він закінчив школу, а опісля навчався у фабрично-заводському технікумі. Завершивши навчання, працював робітником на місцевому цукровому заводіРибак Натан Самійлович / Бібліотека української літератури.Натан Рибак / Новоархангельська Центральна публічна бібліотека..

Протягом 1929—1931 років навчався у Київському інституті цукрової промисловості. Упродовж 1932—1939 років був на редакційно-видавничій роботі: працював у Харкові у редакції журналу «Трактор», у видавництві «Радянська література» та у Києві у редакціях журналу «Молодой большевик» та газети «Комсомолец Украины». Член Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) з 1940 року. У 1940—1941 роках в Києві обіймав посаду головного редактора видавництва «Радянський письменник».

1941 року потрапив у евакуацію в Уфу разом зі Спілкою письменників СРСР. З 1943 по 1946 рік працював воєнним кореспондентом у газеті «Сталінський сокол», виступав з нарисами у періодичній пресі, зокрема друкувався у «Правді», «Ізвестіях», «Радянській Україні». Разом із Червоною армією пройшов Румунію, Югославію, Чехословаччину і закінчив війну в Берліні.

Протягом 1947—1954 років знову очолював видавництво «Радянський письменник». У 1935—1978 роках мешкав у Києві в будинку письменників Роліті на вулиці Леніна, № 68Меморіальна дошка Натану Рибаку / Київфото..

8 вересня 1978 року у Гостомелі потрапив у автокатастрофу. Не приходячи до тями, помер у лікарні 11 вересня 1978 року від тяжкої черепно-мозкової травмиЯк загинув Натан Рибак / Чевгуз та партнери. Адвокатська компанія.. Похований у Києві на Байковому цвинтарі (ділянка № 1).

Творчість

Перший нарис опублікував у шепетівській газеті. У 1930 році в київській газеті «Пролетарська правда» надруковано першу новелу молодого письменника — «Дорогами змагань». Серед творів: збірки поезій «Країна роботи» (1932); «Похід колон» (1933); «Робочий день» (1934). збірки героїко-революційних оповідань, нарисів і новел «Дорогами змагань» (1931, перша збірка); «Секрет майстра» (1932); «Похід колон» (1933); «Історія одного кулемета» (1933); «Мужність» (1934); «Останній маршал» (1935); «Розповіді про Фрунзе» (1937); «Історичні новели» (1938, збірка); «Прапор» (1942); «Сонце Башкирії» (1943); романи «Гармати жерлами на Схід» (1934); «Київ» (1936); «Дніпро» (книги 1—2, 1937—1938); «Помилка Оноре де Бальзака» (1940, додаткове видання 1956 року; історичний роман); «Зброя з нами» (1943); «Переяславська Рада» (книги 1—2, 1948—1953); «Час сподівань і звершень» (частини 1—3, 1960—1965); «Солдати без мундирів» (1966). 1938 року написав статтю «Вічна Шевченкова слава». В оповіданні «Остання ніч» (1939, в інших публікаціях — «Смерть поета») відобразив останні години життя Тараса Шевченка. 1942 року в Уфі, як редактор-упорядник, готував видання «Кобзаря» для фронту.

Твори митця перекладені багатьма мовами, видані у Польщі, Угорщині, Румунії, Німеччині, В'єтнамі, Китаї, Франції, Англії, Сполучених Штатах Америки, Японії, та ще в багатьох країнах світу.

Повні видання творів видавалися в 5-ти томах у Києві українською мовою у 1963—1964 роках та у 1981—1982 роках.

Автор сценаріїв до фільмів на свої твори: «Помилка Оноре де Бальзака» (1968); «Довга дорога в короткий день» (1972; за романом «Солдати без мундирів»).

Відзнаки Орден Червоної Зірки (2 серпня 1944; за низку нарисів у газеті «Сталінський сокол» про радянських льотчиків)Рыбак Натан Самойлович / Память народа ; Орден Вітчизняної війни II ступеня (1 вересня 1945; за низку нарисів у газеті «Сталінський сокол» про радянських льотчиків); Орден Вітчизняної війни I ступеня; Орден Жовтневої Революції; Сталінська премія II ступеня (1950; за першу частину роману «Переяславська Рада», надруковану 1949 року).

Інше В журналі «Перець» № 1 за 1973 рік розміщено дружній шарж Анатолія Арутюнянца з нагоди 60-ліття Натана Рибака.

Вшанування 1984 року, на фасаді будинку Роліту, де мешкав письменник, з боку вулиці Михайла Коцюбинського встановлено меморіальну дошку (автори скульптор Борис Довгань, архітектор Анатолій Ігнащенко). На честь митця було названо вулиці в кількох містах України. Нині існує вулиця в Шепетівці; вулицю в Києві 25 серпня 2022 року було перейменовано на вулицю СвятодухівськуРішення Київської міської ради № 4939/4980 «Про перейменування вулиці Натана Рибака у Деснянському районі міста Києва»., вулицю в Ірпені 22 червня 2023 року перейменовано на вулицю Юрія МушкетикаРішенням 30-ї сесії Vlll-го скликання Ірпінської міської ради від 22 червня 2023 року вулицю Натана Рибака було перейменовано на вулицю Юрія Мушкетика / Ірпінська міська рада.. Ім'я Натана Рибака носить Бібліотека для юнацтва у Святошинському районі Києва, заснована 1978 рокуБібліотека для юнацтва імені Натана Рибака / Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація..

Виноски

Примітки

Література