Е́двард Ридз-Смі́гли (, , м. Бережани — , м. Варшава) — польський військовий і політичний діяч, маршал Польщі (1936). Під час Першої світової війни — керівник батальйону в складі Польських легіонів. Головнокомандувач польської армії під час Польської кампанії 1939 року. Орден Білого Орла (1936). Масон. Почесний громадянин Тернополя.
Життєпис Народився 11 березня 1886 року в м. Бережани, Австро-Угорщина) в родині підофіцера австрійської армії Томаша Ридза та його дружини Марії Баб'як. Мати Едварда походила з української греко-католицької родини, похована на Бережанському цвинтарі. Батько матері — вахмістр поліції (муніципальний поліцмейстер), потім — сторож на бойні.В. Парацій. Символ вічності та пам'яті: Береданський цвинтар // Бережани. Місто біля Раю / Пам'ятки України. — К., 2013. — спецвипуск № 2 (191) (лип.). — С. 68. Щодо місця народження існують розбіжності: або м. Бережани (вул. Ізабелівка, буд. 137), або с. Лісники (буд. 117) біля Бережан; згадується теж с. Лапшин. У 1896 році Едварда всиновила польська родина Урановичів із міста Бережани. Після закінчення Бережанської гімназії у 1905 розпочав навчання у Краківській Академії мистецтв. У 1908 у зв'язку з членством у новоствореній організації «Союз Чинної Боротьби» перериває навчання і переходить на філософські студії Ягелонського університету. У цей час вибирає собі псевдо «Сьмігли» (спритний, меткий).
Військова служба У 1910—1911 роках був призваний на військову службу в австрійську армію, де отримав звання підхорунжого. У 1912 р. відновлює навчання і закінчує Краківську Академію мистецтв. «Союз Чинної Боротьби» перетворюється на легальне спортивно-гімнастичне товариство «Стшелєц» () під керівництвом Ю. Пілсудського. У цьому товаристві Е. Ридз зарекомендував себе здібним організатором.
Перша світова війна З початком Першої світової війни в липні 1914 був мобілізований у 55-й полк австрійської армії, розташований у Бережанах. Ю. Пілсудський призначає його спочатку командиром ІІІ батальйону польських легіонів, а незабаром — командиром Першої бригади легіонів. Улітку 1915 — підполковник, в листопаді 1917 року — головний командант Польської Військової Організації, замість арештованого Пілсудського.
У 1918 р. під час візиту до Києва він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, на той час розлученою, Мартою Томас (primo voto Zaleska, нар. 1895 р. у Житомирі). Після її приїзду до Варшави Едвард Ридз у 1920 році подав прохання про нагородження її Хрестом Доблесті за заслуги перед батьківщиною, а наступного року вони одружилися. У 1920 році, після набуття чинності закону, що дозволяє додавати прізвище псевдонімом, прийнятим під час військової служби, Едвард Ридз, який з 1912 року також використовував псевдонім «Śmigły», змінив своє ім'я на «Rydz-Śmigły», а потім близько 1936 р. змінив порядок слів на «Śmigły-Rydz».
Польська Республіка (1918—1939)
Один із найближчих співробітників Ю. Пілсудського: з 1918 — міністр війни, у травні 1920 — командувач армії, яка зайняла Київ. 9 червня 1920-го рокуКарпинский М. Восстановление цепного моста в Киеве // Строитель. — 1923. — № 4. — за наказом генерала Е. Ридза-Сміглого Ланцюговий міст Києва був підірваний відступаючими польськими військами, відновити його за старим проектом не вдалося. З 1921 — інспектор армії, по смерті Пілсудського 1935 — генеральний інспектор польських збройних сил і фактичний диктатор Польщі, з 1936 — Маршал Польщі.
Друга світова війна
Начальний вождь польської армії у війні з Німеччиною 1939; після поразки польських військ втік до Румунії, де був інтернований, але 1941 нелегально повернувся до Варшави.
Помер 2 грудня 1941 року в м. Варшава (тоді Генерал-губернаторство, Третій Райх) від серцевого нападу.
Як уроджений на Бережанщині (Галичина) і випускник Бережанської гімназії мав чимало особистих зв'язків з українцями, але до національних прагнень українців у межах польської держави ставився неприхильно і до деякої міри відповідальний за протиукраїнську політику польського уряду в другій половині 1930-х pp.
Нагороди
Польща Virtuti Militari срібний хрест (1920) командорський хрест Хрест Хоробрих — нагороджений 4 рази (1921 і тричі в 1923) Орден Відродження Польщі командорський хрест (29 грудня 1921) командорський хрест із зіркою великий хрест (10 листопада 1928) Хрест Заслуги військ Серединної Литви Пам'ятна медаль учаснику війни 1918-1921 років Медаль «Десятиліття здобутої незалежності» Золотий хрест Заслуги (Польща) (17 березня 1930) Хрест Незалежності з мечами (6 листопада 1930) Хрест 70-ї річниці Січневого повстання (1933) Пам'ятна відзнака генерального інспектора збройних сил (12 травня 1936) Орден Білого Орла (10 листопада 1936) Медаль «За довголітню службу» (1938) Золота Почесна Відзнака Ліги протиповітряної та газової оборони 1-го ступеня Відзнака 56-го піхотного полку
Латвія Військовий орден Лачплесіса 2-го класу (1921) Орден Трьох зірок 1-го класу Медаль «10-річчя війни за незалежність»
Естонія Хрест Свободи 1-го ступеня, 3-й клас (1922) 1-го ступеня, 2-й клас (1925) Орден Орлиного хреста 1-го класу (1932) Орден Білої зірки 1-го класу (1938)
Румунське королівство Орден Корони Румунії, великий хрест Орден Зірки Румунії, великий хрест Орден «За вірну службу», великий хрест (1936)
Королівство Італія Орден Корони Італії, великий хрест Хрест «За військову доблесть» (Італія) Медаль військових добровольців (1936)
Інші країни Орден Залізної Корони 3-го ступеня з військовою відзнакою (Австро-Угорщина; 1916) Залізний хрест 2-го класу (Королівство Пруссія; 1916) Орден Почесного легіону (Франція) командорський хрест (1921) великий офіцерський хрест великий хрест (1936) Орден Вранішнього Сонця 1-го ступеня (Японська імперія; 1937) Військовий орден Пуласького (1938) Орден Заслуг (Угорщина), великий хрест Орден Білого орла (Сербія), великий хрест Орден Святого Савви, великий хрест (Королівство Югославія)
Див. також Військо Польське Оборона Берестя (1939) Вторгнення СРСР до Польщі
Примітки
Джерела Литвин М. Ридз-Сміґли Едвард // Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія. Т. 3: П — С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С. 326. ISBN 978-966-2067-65-1. Папакін А. Г. Ридз-Смігли Едвард //
Література
Cepnik, Kazimierz. Wódz Naczelny i Marszałek Polski Edward Śmigły-Rydz, Życie i Czyny. — Lwów, 1937. Eckert, Marian. Historia polityczna Polski lat 1918—1939. — Warszawa, 1989. Jędruszczak, Hanna, and Tadeusz Jędruszczak. Ostatnie lata Drugiej Rzeczypospolitej (1935—1939). — Warszawa, 1970. Juliusz Kaden-Bandrowski. Piłsudczycy (The Piłsudskiites). — Oświęcim, 1916. Paweł Zaremba. Historia Dwudziestolecia 1918—1939 (A History of the Twenty Years, 1918—1939). — 2 vols. — Paris, 1967. Ярослава Мазурак. Булава маршалка і палітра художника // Бережанська гімназія. Сторінки історії. — Тернопіль-Бережани: Джура, 2007. — 1027 с. Mirowicz, Ryszard. Edward Rydz-Śmigły: działalność wojskowa i polityczna. — Warszawa, 1988. Pepłoński, Andrzej. Wywiad a dyplomacja II Rzeczypospolitej. — Toruń, 2004. Piłsudski, Józef. Pisma zbiorowe. — Warszawa, 1937. Seidner, Stanley S. The Camp of National Unity: An Experiment in Domestic Consolidation. — The Polish Review vol. XX, nos. 2-3, 1975. — P. 231—236. Seidner, Stanley S. Reflections from Rumania and Beyond: Marshal Śmigły-Rydz Rydz in Exile. — The Polish Review vol. XXII, no. 2, 1977. — P. 29-51. Seidner, Stanley S. Marshal Edward Śmigły-Rydz Rydz and the Defense of Poland.— New York, 1978. Serwatka, Tomasz. Edward Rydz-Śmigły. — Gazeta: Historia mało znana, (January) 2007/ Stachiewicz, Wacław.'' Wierności dochować żołnierskiej. — Warsaw, 1998.
Посилання