Смичок (від старослов. «смикать»У мовах західноєвропейських країн смичок називається "луком". Арше (archet) французькою, бов (bow) англійською, боґен (Bogen) німецькою.) — дерев'яна паличка з натягнутим уздовж пучком кінського волосу; служить для видобування звуку на струнних музичних інструментах. Для кожного струнного смичкового інструменту передбачений свій тип смичка, відповідно смички бувають скрипковими, альтовими, віолончельними і контрабасовимиІснує два види контрабасових смичків — німецький хват і французький хват. У них різна геометрія та спосіб "хвату".. А для кожного розміру інструменту відповідний розмір смичка, так, наприклад, смичок 3/4 для скрипки 3/4.
Будова смичка
Тростина (древко), котра переходить у головку з однієї сторони, а з другої прикріплюється колодка. Тростина виготовляється з таких матеріалів: Дерево фернамбук (Pernambuco). Використовується для смичків середнього та високого (професійного) рівня. Єдина деревина, яка в повній мірі забезпечує потрібні механічні властивості тростини (жорсткість, тобто "пружність") при бажаній масі кінцевого виробу, при цьому маючи унікальні акустичні властивості. Завдяки найнижчому для важких порід деревини коефіцієнту внутрішнього тертя фернамбук є акустичним еталоном. Брусок фернамбуку звучить кришталево чисто, як метал, якщо його вдарити, і звук довго не стихає. Смички з нього забезпечують необхідний динамічний діапазон засобів виразності скрипаля і підтримують оксамитовий, багатий на обертони тембр. В ботанічному сенсі фернамбук – це Caesalpinia echinata (Paubrasilia echinata за новою класифікацією), яка португальською мовою називається pau-brasil, або буквально "бразильське дерево". Ця деревина росте лише в окремому штаті Бразилії – Пернамбуку, – дала назву цій країні і є її національним символом. На жаль, у 1992 році фернамбук занесений в Червону книгу Бразилії через майже повне знищення, і в наш час виробники користуються створеними до 2007 року запасами деревини (додаток ІІ конвенції CITES), що зумовлює його постійно зростаючу ціну. З 5 березня 2026 для торгівлі фернамбуковим смичком потрібен спеціальний експортно/імпортний дозвіл CITES, що накладає практичні труднощі і на звичайні закордонні подорожі, зокрема на подорожуючого з таким смичком покладається необхідність мати при собі паспорт смичка і підтвердити некомерційний характер поїздки при перетині кордону. "Фернамбуком" у смичковій індустрії вважається лише яскраво забарвлена серцевина справжнього бразильського дерева, що містить природній барвник бразилін. Смички з фернамбуку завжди мають натуральний колір, від помаранчевого до темно-червоного відтінкуВізуально встановити справжність фернамбуку просто оглянувши смичок може бути проблематично. Щоб перевірити справжність фернамбуку, треба зробити екстракцію барвника бразиліну з деревини смичка. Відкрутіть колодку, змочіть ватку медичним або чистим спиртом і притисніть її на хвилину в тому місці, де кріпиться колодка. Ватка має набути неконцентрованого жовто-коричневого (або відразу червоного) кольору. Щоб упевнитись, що це бразилін, додайте на ватку декілька крапель концентрованого розчину соди або нашатирного спирту. Колір має змінитися на пурпурний, винний, малиновий або темно-карміновий (детальніше див. ). Смички з інших якісних порід червоного дерева не дають забарвлення. Якщо смичок фарбований, це буде очевидно за тим, що забарвлення екстрагованої фарби рівномірне і інтенсивне. Воно не змінить колір із зміною кислотності.. Втім, відбракована заболонь, яка має світлий колір і позбавлена необхідних механічних та акустичних властивостей, не викидається, а також може фарбуватися і використовуватися для виготовлення смичків нижчої якості, які попадають в наступну категорію. "Бразильське дерево" (Brazilwood). Використовується для смичків початкового (учнівського) та середнього рівня. Основна проблема – це високий коефіцієнт внутрішнього тертя (затухання) і низька швидкість проведення звуку. Через це смичок з бразильського дерева не достатньо миттєво реагує звуком на найменші рухи, що означає гіршу артикуляцію: через вищий "поріг спрацьовування" він може вибачати помилки учням, але не дає повного контролю професіоналам. Крім того, обумовлене внутрішнім тертями посилене затухання верхніх частот, в тому числі обертонів, робить звучання глухішим і менш "резонансним", але згладжує дешевий металевий призвук учнівських сталевих струн, який з'являється через ефект негармонійності вищих обертонів, особливо характерний для струн даного типу. З ботанічної точки зору, найчастіше "бразильським деревом" є масарандуба (Manilkara bidentata), яка широко поширена в Південній Америці, а також Центральній Америці і на Карибських островах. Бразилія є найбільшим експортером цього сорту деревини. Це наймасовіший матеріал для виготовлення дерев'яних смичків в наш час. Очевидно, що використання назви brazilwood замість massaranduba, bulletwood та інших синонімів у смичковій індустрії є маркетинговим прийомом для введення покупця в оману, адже фернамбук також походить з Бразилії. Однак вважається, що хороший, вдалий смичок з "бразильського дерева" краще поганого фернамбукового при порівняній ціні. В якості "бразильського дерева" може використовуватися світла фарбована заболонь власне бразильського дерева, тобто фернамбуку. Втім, це дешеві смички, які мають нижчу якість від масарандуби. Про інші зразки "бразильського дерева" див. нижче. Іпе (браз. ipê). В останні роки набирає розповсюдження використання дерева іпе. Американські торговці паркетом називають його бразильським волоським горіхом, хоча до горіхів воно не має стосунку. Низькосортні зразки іпе також продаються як "бразильське дерево", а дорогі брендові екземпляри завжди маркуються як ipe (англ. читається і-пей) або EPwood і за ціною дорівнюють фернамбуку професійно-студентського рівня. Це дерева роду Handroanthus, які здавна використовувалися індіанцями для виготовлення бойових луків. Смички з іпе вважають непоганою заміною фернамбуку, оскільки деревина має хороші механіко-акустичні властивості, зокрема аналогічну типовому фернамбуку швидкість проведення звуку та прийнятно високий коефіцієнт внутрішнього тертя. Різновиди палісандра (Rosewood, рід Dalbergia) мають нижчу питому жорсткість і вищий коефіцієнт внутрішнього тертя, ніж фернамбук. Індійський палісандр (Dalbergia latifolia) використовувався для смичків нижчого та середнього цінового сегмента; кокоболо (Dalbergia retusa) з Центральної Америки; мадагаскарський палісандр (Dalbergia baronii). Вони менш розповсюджені, оскільки торгівельні ланцюжки деревини для смичків історично замкнуті на Бразилію. До того ж в наш час палісандр попадає під ті самі заборони CITES, що і фернамбук. Чуґум (chugum) – це збірна комерційна назва для дешевої азійської тропічної деревини, яку китайські фабрики використовують для виготовлення найбюджетніших смичків. Це ті смички, які безплатно докладають до китайських скрипкових наборів "все в одному" за $30-$100. Найчастіше це різновиди каучукового дерева (Rubberwood/Hevea), яке перестало давати латекс і підлягає вирубці, або деякі види тропічного мускатника (Knema), що масово ростуть в Китаї, Індонезії та Малайзії. Вони мають відповідні своїй вартості механічні (та акустичні) властивості. Деревина має погані механіко-вагові характеристики, не жорстка (пружна): при виготовленні смичка надають пріоритет потрібній масі виробу і в результаті такі смички гарантовано виходять м'якими, або "ватними" в грі, просідаючи під натиском на струну і повільніше відновлюючи форму. Це впливає на керування гучністю та виконання стрибаючих штрихів. При використанні достатньої кількості матеріалу для покращення механічних характеристик до рівня фернамбукових смичок став би суттєво важчий за норму (60 грам для скрипкового). Їх часто фарбують під червоне дерево і продають як brazilwood. Зміїне дерево (Snakewood) використовувалось для смичків у стилі бароко (випуклої форми). Це важка деревина, яка має велику густину (на 20-30% більше за фернамбук) і відмінну пружність (модуль Юнга), завдяки чому має хороші акустичні властивості. Це був стандарт смичків 18-го століття. Воно не використовується для смичків сучасної форми (впуклих, тобто смичків Турта), бо через його крихкість під час нагрівання йому неможливо надати цю форму. До того ж воно занадто важке для сучасного смичка: його питома жорсткість надто низька через високу густину, і при тій же жорсткості конструкції, що і фернамбуковий екземпляр, зміїний буде значно більше важити. Це надзвичайно рідкісне і дороге дерево з деяких північно-східних країн Південної Америки (Brosimum guianense). Карбон, або вуглепластик. Новітній композитний синтетичний матеріал, який за механічними характеристиками не поступається фернамбуку у виготовленні смичків, а можливо і переважає його. Крім того, карбонові смички значно ближче до ідеалу в геометричному плані, не схильні до скривлень, і їм легше надається розподіл жорсткості по довжині, близький до ідеального, адже волокна карбону можна вкласти прогнозовано, на відміну від натурального дерева. Карбонові смички в межах однієї моделі стандартизовані і практично ідеально однакові, що надає їм переваги при купівлі онлайн, оскільки кожен майстровий дерев'яний смичок навіть одного і того ж майстра – унікальний. Карбон має парадоксально занизький коефіцієнт внутрішнього тертя у порівнянні з фернамбуком, який вважається ідеальним. Це означає, що звук майже не затухає в ньому, і карбоновий смичок передає надлишок високих частот, що робить звук занадто яскравим, не таким теплим, і добре передає сторонні високочастотні шуми, як от тертя волосу об струни. Тому серйозні виробники додають в епоксидні смоли, що формують вуглеволокно, спеціальні присадки для збільшення коефіцієнту внутрішнього тертя до прийнятних рівнів, а також може використовуватися "акустичне ядро" із додаткових волокон, таких як кевлар чи рослинні волокна, що підвищує клас смичка до рівня фернамбукових. Іншим недоліком традиційних, або дешевих, карбонових смичків є те, що "базове" карбоволокно, що являє собою тканину-сіточку, яку згортають в трубочку, не передає мікровібрації тростини, які підсвідомо відчуваються пальцями досвідчених музикантів. Суб'єктивно такі смички можуть відчуваютися "скляними" або "мертвими". Ця проблема вирішується застосуванням однонаправленого (англ. unidirectional, UD) карбону, в якому кожне окреме волокно іде від кінчика до колодки і передає загальну поведінку смичка на руку скрипаля не гірше за аналогічно влаштовані волокна фернамбуку. У смичках зроблених за цією технологією не проглядається сітка волокон, а мікроструктура паралельних волокон дає вигляд мармурового блиску. Ці смички в кілька разів дорожчі, тому що вкладання таких волокон потребує в кілька разів більше ручної роботи. Отже, в цілому у середовищі музикантів існує переконання, що фернамбукові смички все ж дають кращий звук, але вибір між цими матеріалами скоріше справа смаку. В низькому і середньому ціновому сегменті карбоновий смичок напевне буде краще аналогічного дерев'яного через вищу жорсткість, провідність звуку і прогнозований баланс. Найдешевші, особливо дитячі, смички замість карбону можуть складатися з склопластику. Основними перевагами карбону є його прекрасна пружність, прогнозованість властивостей, доступність, адже його виготовлення не залежить від обмежених запасів деревини, і довговічність (дерев'яні тростини можуть з часом деформуватись). Колодка виготовляється з чорного дерева зі вставками з перламутру. Може виготовлятися і з різних червоних порід дерева, зокрема зміїного, але це рідкість. В колодку з внутрішньої сторони, прилеглої до тростини, ввернута невеличка мідна гайка, а в основі тростини вставлений восьмигранний або круглий гвинт з довгою різьбою, за допомогою якого можна регулювати натяг волосу. Зустрічаються смички, в яких колодка виготовлена зі слонової чи навіть мамонтової кістки, з використанням гарнітури із золота, що робить смички дорожчими.