Анна Павлівна (Матвіївна) Павлова (; , Санкт-Петербург, Російська імперія — , Гаага, Південна Голландія, Нідерланди) — російська артистка балету, одна з найвидатніших балерин XX століття.

Життєпис Мати Анни Павлової, праля Любов Федорівна Павлова, була одружена з відставним солдатом Матвієм Павловим, однак біографи сходяться на тім, що Анна Павлова була побічною дочкою Любові Федорівни й відомого залізничного підрядника й московського банкіра Лазаря Полякова.Відомий імпресаріо балерини Сол Юрок у своїх мемуарах (Sol Hurok. Impressario. Random House, New York, 1946) писав, що Павлова дозволила йому після її смерті оголосити її єврейське походженняОлег Керенський приводить твердження Володимира Полякова — сина Лазаря Полякова про те, що Ганна була побічною дочкою його батька (Див.: Oleg Kerensky. Anna Pavlova. N-Y., Dutton Publ., 1973. ISBN 0-525-17658-6)

Після закінчення Ваганівського училища, у 1899 році була прийнята в трупу Маріїнського театру. Танцювала партії в класичних балетах «Лускунчик», «Горбоконик», «Раймонда», «Баядерка», «Жізель». У 1906 році стала провідною танцюристкою трупи.

Великий вплив на її виконавську манеру зробила спільна робота з балетмейстерами А. Горським і особливо Михайлом Фокіним. Анна Павлова виконувала головні ролі в балетах М. Фокіна «Шопеніана», «Павільйон Арміди», «Єгипетські ночі» і ін.

У 1907 році на благодійному вечорі в Маріїнськім театрі Анна Павлова вперше виконала поставлену для неї М. Фокіним хореографічну мініатюру «Лебідь» (пізніше Умираючий лебідь), що стала згодом одним із символів російського балету XX століття.

У 1910 році перейшла на так назване положення «гастролерки», створила власну трупу. Разом із цією трупою гастролювала в багатьох країнах світу. Спеціально для трупи А. Павлової М. Фокіним були поставлені кілька балетів. Серед них — «Сім дочок гірського короля».

Останній виступ балерини в Маріїнському театрі відбувся у 1913 році, а в Росії — в 1914 році, після чого вона влаштувалася в Англії і в Росію більше не поверталася.

У 1921—1925 роках Анна Павлова гастролювала США, організатором її гастролей був американський імпресаріо російського походження Соломон Юрок. 1921 року Анна Павлова також виступала в Індії і завоювала увагу індійської публіки в Делі, Бомбеї і Колкаті«Синтез мистецтв. Видовищні мистецтва індії» М. П. Котова.

Ім'я Павлової ще при житті балерини стало легендарним. Померла вона в Гаазі, під час гастролей, 23 січня 1931 року від пневмонії. Незважаючи на бажання балерини повернутися на батьківщину, урна з її прахом перебуває в закритому колумбарії крематроію Голдерс-Грін в Лондоні. По легенді останніми її словами були: «Приготуйте мій костюм лебедя!». У 2009 році ці слова були винесені в заголовок російського фільму про смуток, тугу й очікування смерті.

Визнання Під час австралійського турне Анна Павлова справила на публіку таке враження, що її ім'ям назвали дуже популярне тістечко, що стало національним символом Австралії. Анні Павловій присвячений п'ятисерійний фільм режисера Еміля Лотяну, знятий в 1983 році. На честь балерини названо астероїд 3055 Аннапавлова.

Див. також Російський балет Сергія Дягілєва Афіша для балерини Анни Павлової

Примітки

Посилання New World Encyclopedia Ганна Павлова: російський лебідь (c) Олена Горбунова

Література та джерела Альджеранов Х. Анна Павлова: Десять років з життя зірки російського балету М.: Центрполиграф, 2006