Дім Рома́нових () — московський боярський рід, який після сходження до влади в 1613 році і до 1917 року правив в Московському царстві та Російській імперії. Чоловіча лінія династії перервалась у 1730 році зі смертю Петра II. З імператора Петра III (при народженні Карл Петер Ульріх), сина герцога Гольштейну Карла Фрідріха Гольштейн-Готторпського та дочки Петра I Анни, генеалогічно починається династія Гольштейн-Готторп-Романових. Крім цього в 1762-1796 російською імператрицею була Катерина II, яка походила з Ангальт-Цербстського дому і захопила владу в результаті палацового перевороту відсторонивши свого чоловіка Петра ІІІ. У 1740—1741 роках імператором був Іван VI Антонович із гілки Брауншвейг-Мекленбург-Романових, що походили по жіночій лінії від брата Петра І царя Івана V. Катерина I (уроджена Марта Скавронська або Василевська) зійшла на трон, як вдова Петра І, всупереч традиції та за підтримки частини аристократії, що завдячувала Петру своїм піднесенням.
Першим відомим представником роду був боярин московського князя Семена Гордого Андрій Кобила, який жив у XIV столітті та згідно із пізнійшою родовідною легендою походив з Пруссії.Веселовский С. Б. Исследования по истории класса служилых землевладельцев. — М.: Наука, 1969. — 584 с. — 4500 экз. Існує декілька версій про походження Романових. Одна з них про місцеве, московське походження, інша про походження від прусських князів виникла у XVII столітті під впливом поширеної серед московського боярства моди на іноземні родоводи.
Першим представником роду який по дідові носив патронімічне прізвище Романов був боярин Федір Микитович Романов, він же згодом патріарх Московський Філарет (1554—1633). До нього ця лінія нащадків Андрія Кобили називались також Кошкіними та Захар'їними.
Першим Московським царем з династії став Михайло Романов у 1613 році. Обранню на престол представника саме цього роду, як і у випадку з Годуновими, сприяла тогочасна впливовість Романових, той факт, що його батько був очільником московської церкви та спорідненість по жіночій лінії із згаслою царською гілкою московських Калитовичів (молодша гілка Рюриковичів). Зокрема батько Михайла Романова патріарх Філарет (Федір Романов) був племінником першої дружини Івана Грозного цариці Анастасії Романівни та двоюрідним братом царя Федора І Івановича, останнього з московських Калитовичів. Подібна спорідненість із згаслою царською родиною, нехай і по жіночій лінії, в очах тогочасного московського суспільства слугувала не меншим аргументом для претензій на престол, ніж походження з не царських відгалужень Рюриковичів.
У 1721 році Петро I з подачі сенату вперше проголосив себе імператором Всеросійським. Петро також офіційно встановив, що спадкоємець престолу визначається правлячим монархом, хоча сам не встиг за життя цього зробити. Чітко правила спадкування російського трону були прописані лише за Павла I.
Останнім правлячим Всеросійським імператором був Микола II, який зрікся престолу у 1917 році.
Слід зазначити, що у Російській імперії у членів правлячого імператорського дому офіційно взагалі не було прізвища в сучасному розумінні, а лише титул, ім'я та по батькові. В імперський час назву Романови носив імператорський дім, а в історичній та генеалогічній літературі династію іменували Гольштейн-Готторп-Романови. Після повалення російської монархії у XX столітті, за тимчасового уряду в Росії та в подальшому на імміграції більшість нащадків роду прийняли офіційно прізвище Романови.
Традиційними усипальнями Романових після сходження династії на престол були Архангельський собор Московського Кремля та для імперського часу Петропавлівський собор у Санкт-Петербурзі.
Титул Найповніший титул за всю історію царювання династії:
Імператор і Самодержець Всеросийський, Московський, Київський, Володимирський, Новгородський; Цар Казанський, Цар Астраханський, Цар Польський, Цар Сибірський, Цар Херсонеса Таврійського, Цар Грузинський; Государ Псковський і Великий князь Смоленський, Литовський, Волинський, Подільський і Фінляндський; Князь Естляндський, Ліфляндський, Курляндський і Семигальський, Самогитський, Білостокський, Корельський, Тверський, Югорський, Пермський, Вятський, Болгарський та інших; Государ і Великий князь Новгорода низовські землі, Черніговський, Рязанський, Полотський, Ростовський, Ярославський, Білозерський, Удорський, Обдорський, Кондийський, Вітебський, Мстиславський і всієї сіверської країни Повелитель; і Государ Іверський, Карталінський і Кабардинський землі й області Вірменської; Черкаських і Горськихъ князів і інших спадковий Государ і володар; Государ Туркестанський; спадкоємець Норвезький, Герцог Шлезвиг-Голстинський, Стормарнський, Дитмарсенський і Ольденбургський і інше, і інше, і інше.
Опис Романови правили у Московській державі як великі князі і царі в 1613—1721 роках. З 1721 року їх титул змінений на імператорів всеросійських. На монаршому престолі ця династія протрималась до 5 січня 1762 року. Рід перервався після смерті Єлизавети Петрівни. З 5 січня 1762 року імператорський престол посіла династія Гольштейн-Готторп-Романових, яка правила у Російській імперії до 1917 року.
Романови та Гольштейн-Готторп-Романови є родичами 24 російських дворянських родин. Перший їх згадуваний в історії предок звався Андрій Іванович Кобила (Камбила) — московський боярин, що жив у час князювання Великого князя московського Івана І Калити (1328—1341). Своє родове прізвище Романови успадкували від боярина Романа Юрьєва (пом. 1543), чия дочка Анастасія Романовна Захарьїна-Юрьєва була першою дружиною Івана IV Грозного.
Іван IV Грозний одружився з Анастасією Романовою; небіж останньої — Федір Микитович Романов за часів невизнання московської церкви вселенським патріархатом став московським патріархом (під ім'ям Філарета). Після загасання молодшої гілки роду Рюриковичів, суздальсько-московської династії ЮрійовичівІзборнік: 3.17. МОНОМАХОВИЧІ. ЮРІЙОВИЧІ. РОСТОВСЬКА, СУЗДАЛЬСЬКА, МОСКОВСЬКА І ТВЕРСЬКА ГІЛКИ (1598), що правила в Московії, і внутрішніх заворушень («Смути») 1613 року царем обрано сина патріарха Філарета Михайла Федоровича Романова (1613—1645). Його нащадками на московському престолі були:
син його — Олексій Михайлович (1645—1676) онуки — Федір Олексійович (1676—1682), Іван V Олексійович (1682—1696) і Петро І Олексійович (1682—1725) Катерина І (друга дружина Петра І; 1725—1727) онук Петра І — Петро II Олексійович (1727—1730, з яким вимерла династія Романових по чоловічій лінії роду) Анна Іванівна (дочка Івана V; 1730—1740) правнук Івана V — Іван VI Антонович (1740—1741) Єлисавета Петрівна (дочка Петра І; 1741—1761).
Династія Гольштейн-Готторп-Романовська — генеалогічно по чоловічій лінії молодша гілка північно-німецької Ольденбурзької династії, Петро III Федорович (син дочки Петра І Анни й герцоґа Гольштайнського Карла Фрідріха; 1761—1762), Катерина II, (дружина Петра III, уроджена принцеса Ангальт-Цербтська; 1762—1796), їхній син Павло І (1796—1801), сини Павла І — Олександр І (1801—1825) й Микола І (1825—1855), син останнього — Олександр II (1855—1881), його син — Олександр III (1881—1894) і син Олександра III — Микола II (1894—1917). Багато з членів дому Романових народились за кордоном (головним чином у Німеччині або Данії), виховувались за кордоном, виїжджали в Західну Європу на відпочинок та лікування. Багато з них, особливо чоловіки, що посідали російський трон, розмовляли російською з помітним акцентом, основною мовою спілкування в імператорській родині була німецька. Останній російський монарх Микола ІІ проводив свої дитячі роки в домі своєї бабки — англійської королеви Вікторії.
Офіційно в сучасних європейських родослівних рід Романових зветься Ґольштейн-Готторп-РомановськийHolstein-Gottorp-Romanov, Oldenburg-Romanov, Romanov-Holstein-Gottorp , або Ольденбург-Романови. Багатьох членів роду Романових та Гольштейн-Готторп-Романових у Росії більшовики знищили у 1918—1919 pp.
Існують маргінальні теорії та публікації, які стверджують, що прямі нащадки Миколи ІІ збереглися, але останні генетичні дослідження доводять, що принц Олексій і велика княгиня Марія були вбиті більшовиками у 1917 роціDNA proves Bolsheviks killed all of Russian czar's children .
Генеалогічне дерево
Юридичний аспект
Нащадки Гольштейн-Готторп-Романових згуртувалися в «Об'єднання членів роду Романових» ()ОБЪЕДИНЕНИЕ членов рода РОМАНОВЫХ — The Romanov family association Офіційний сайт фонду Об'єднання членів роду Романових — організацію, що нині об'єднує більшість представників роду Романових у світі, юридично зареєстровану в 1979 році у ШвейцаріїThe Romanov Family Association — Объединение членов рода Романовых Інформація на сайті Об'єднання . Але династія Дому Романових російської монархії не має для дворянської честі за принципом майорату (по чоловічій лінії генеалогії) представників династії Калитовичів (молодше відгалудження роду Рюриковичів для юридичного права володіння землями династії Рюриковичів на теренах що входили до складу Речі Посполитої: Білорусь (Біла Русь), Україна (Червона Русь, Русь). Всю історію окупації Росією (Московією) цих теренів Росія і Романови та Гльштейн-Готторп-Романови методично репресували представників династії Рюриковичів серед інших народів, як законних конкурентів їх не легітимної влади в умовах палацових переворотів (див. Жижемські, Разбор шляхти, Курбський Андрій Михайлович, Опричнина тощо). Вони також приділяли увагу конкурентам своїй владі в Московії серед представників Казанського, а особливо Астраханського ханства (вивідування документів доби «Пугачевського повстання» з метою знищення), бувши Московським улусомТатароведение: История, Золотая Орда; канд. истор. наук Дмитрий ЖАНТИЕВ, «Российские вести» № 41 (1612) 28 11 2001, с. 13 ЗОЛОТАЯ ОРДА КАК ПРЕДТЕЧА РОССИЙСКОЙ ИМПЕРИИ, А. Ш. Кадырбаев История России: Глава 6. Русский улус Золотой Орды (1240—1480 гг.) Золотої Орди та плативши данину правонаступникам Золотої Орди Кримському ханству до XVII століття. Що викликало невдоволення у німкені Катерини II на імператорськім Престолі та організацію державного замовлення з метою шахрайства в російській освіті та науці: переписування історіїІвшина Лариса. «Україна Incognita ТОП-25». — К.: ПрАТ «Українська прес-група», 2014 р.; «Як Московія привласнила історію Київської Русі», С. 77-83; «Зловісне перетворення (як історія України-Русі стала частиною історії загальноросійської)», С. 142—149. — ISBN 978-966-8152-61-0Білинський В., «Країна Моксель, або Московія», вид. «імені Олени Теліги», м. Київ, 2008 р., Т. 1-3.
На сучасний момент, усе на що можуть претендувати Романови — це на Калінінградську область Російської Федерації колишньої Пруссії. Але право на законне зайняття такого Престолу (при умові зміни державного устрою Російської Федерації) має нині тільки Принц Георг Фрідріх Гогенцоллерн 1976 р. нар. відповідно jus majestatis. А згідно з Законом про Престолонаслідування імператора Миколи II — Романови навіть не мають права претендувати на Престол Росіїстор. 195, JUS HONORUM, Олег Ярош, м. Київ, 2004 р. ISBN 966-7852-05-9; і Закон про Престолонаслідування імператора Миколи II юридично діє, і зараз його ніхто не може змінити чи скасувати, бо не володіють jus gladii, чим володів останній імператор Росії Микола IIстор. 20, JUS HONORUM, Олег Ярош, м. Київ, 2004 р. ISBN 966-7852-05-9. Згідно з Законом про Престолонаслідування імператора Олександра III заборонено займати Престол Росії особам жіночої статі, та особам народженим від морганатичних шлюбів (нерівнородних), та від шлюбів укладених з особами не православної конфесіїстор. 19, JUS HONORUM, Олег Ярош, м. Київ, 2004 р. ISBN 966-7852-05-9. Павло I мав 1/16 частину крові від роду Романових, а Микола II практично не мав такої ані крапліОлег Ярош. JUS HONORUM. — Київ, 2004. — С. 29. — ISBN 966-7852-05-9.