Наталя Данилівна Романович-Ткаченко (26 червня 1884, Сквира, Київщина — 1933, Київ) — українська письменниця, перекладачка, громадська діячка.

Життєпис Народилась 26 червня 1884 року в місті Сквирі на Київщині. Дитинство провела на Чигиринщині. Батько, Данило Краєвський, походив зі збіднілої шляхти і працював вчителем географії та історії в сільських школах. Матір Софія (до шлюбу Андреєва). Навчання розпочала в Златопільській гімназії. Потім її віддали до жіночої міністерської гімназії на Прорізній у Києві, але там вона не провчилась і року.

Живучи в Чигирині, брала участь у діяльності українських революційних гуртків.

У 1903 — 1906 роках разом з чоловіком Михайлом Ткаченком жила у Львові, де познайомилася з Іваном Франком, там почала (1905) друкувати оповідання в «ЛНВ», у якому були друковані й дальші її твори, зокрема трилогія «Мандрівниця» і подорожні записки з Галичини (1917—1918). У Львові народила двох дітей, дочку Наталю та сина Лева.

1906 року подружжя повернулося до Києва.

Під час Першої світової війни Наталя Романович-Ткаченко розбудовувала на всій території України мережу притулків для сиріт та загублених дітей і разом з іншими жінками намагалася з'єднати роз'єднані родиниБогачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884—1939 — К.: Либідь, 1995 — с. 175..

З 1923 року Романович-Ткаченко друкувала свої твори в журналі «Червоний Шлях». Збірка оповідань «Життя людське» (1918), «Несподіваний землетрус» (1928), «Чебрець-зілля» (1928). «Зінькова Зірка» (1929) і кн. «Нас кличуть гудки. Записки революціонерки 900-их pp.» (1931).

Членкиня літературної організації «Плуг».

Її твори критикували за «висунення односторонньо ідеалізованих фігур народницьких інтелігентів-культуртрегерів замість показу справжніх, реальних комуністів».

Перекладала з французької (Еміль Золя «Лурд» (1930), Октав Мірбо «Щоденник Покоївки» (1928), Жуль Верн «Діти капітана Гранта») та англійської (твори Томаса Майна Ріда).

У Києві мешкала на вулиці Ярославів Вал (у 1923—1928 — вулиця Раковського, у 1928—1941 — вулиця Ворошилова, з 1976 р. — Ярославів Вал) у будинку № 36.

Померла восени 1933 року, здогадно, з голоду (за іншою версією, заразившись тифом від своєї маленької онуки Інни, яку доглядала). Похована на Байковому кладовищі.

Публікації творів

Романович-Ткаченко Н. Із зеленого затишку моєї товаришки : фрагменти з записок революціонерки 900-х років ; Із днів волі : оповідання ; Чебрець-зілля : повість // Жінки пишуть: революціонерки : зб. тв. укр. класикинь / упоряд. Анастасія Єводкимова ; передм. Олени Павлової. — Київ: Книголав, 2025. — С. 103—149 ; 173—432. — (Полиця бестселер).

Примітки

Література

Посилання Романович-Ткаченко Н. Чебрець-зілля: повість / Наталя Романович-Ткаченко. — Київ: Сяйво, 1927. — 228, 2 с. — (Новини української літератури). Романович-Ткаченко Н. «Марко й Мара», 1927.