Романюк Анатолій Іванович (, ) (28 лютого 1924 — 5 березня 2018) — українсько-канадський демограф, який зробив внесок у предметні галузі народжуваності та безпліддя, африканської демографії, досліджень аборигенів, розуміння демографічних процесів і прогнозування населення. Він відіграв ключову роль у численних переписах населення, у тому числі в першому переписі населення в Демократичній Республіці Конго, кілька переписів населення в Канаді з 1970 по 1993 роки та перший перепис населення незалежної України (2001).
Молодість і освіта Романюк Анатоль народився 28 лютого 1924 року в Зарожанах, Дністровський Район, Україна (на території колишньої Бессарабії та частини Румунії). Втратив батька у віці п'яти років у 1929 році, у 2009 році видав його біографію українською мовоюРоманюк, A. 2009. Іван Онуфрійович Романюк та Його Рід. Внесок у Відродження Історичної Пам'яті Хотинщини. Видавництво «Мс» Львів. Хлопець у віці 16 років, змушений був виїхати, згодом проживав у кількох країнах, включаючи Німеччину, Бельгію, Демократичну Республіку Конго (де зробив перший перепис населення на завдання бельгійського уряду) та Сполучені Штати, перш ніж оселитися в Канаді в 1964 році.
Він продовжив навчання в університеті Університеті Ерлангена—Нюрнберга в Німеччині та Левенському католицькому університеті в Бельгії де здобув ступінь доктора економічних наук. Проходив аспірантуру в INSEE (Institut National de la Statistique et des Études Économiques) у Парижі та має сертифікат з демографії Принстонського університету.
Кар'єра Свою кар'єру демографа розпочав у Бельгійському Конго на посаді начальника демографічного бюро (1953—1961),Ngondo a Pitshandenge Séraphin, Ibrahima L. Diop, Daniel M. Sala-Diakanda and Jean Wakam. 2003. «Anatole Romaniuc: Pioneer in African Demography,» Canadian Studies in Population, vol. 30 (1): 163—177. де він провів перший перепис населення в країні.Caldwell C. John. 2003. «The Crossing of Paths: Interactions with Anatole Romaniuk on Africa», Canadian Studies in Population, vol. 30 (1): 159—162. З здобуттям незалежності Демократичної Республіки Конго він приєднався до як дослідник, продовжуючи служити в центральному уряді Конго радником з питань народонаселення міністра планування та економічної координації. З 1961 по 1964 рік він був науковим співробітником Принстонського університету. Під час навчання в Принстоні він брав участь в Африканському демографічному проекті, результатом якого стала велика колективна книга, The Demography of Tropical Africa (Brass et al., Princeton University Press, 1968). Двоє чоловіків зіграли ключову роль у просуванні його попередньої кар'єри: , відомий бельгійський економіст, професор Левенського католицького університету та , видатний американський демограф і багаторічний директор Офісу Дослідження населення в Принстонському університеті.
У Канаді він продовжив наукову кар'єру як професор Оттавського та Монреальського університетів. Він обіймав керівні посади в Статистичній службі Канади (1968—1993), у тому числі як директор Відділу демографії. Після виходу на пенсію в 1993 році він приєднався до Альбертського університету ад'юнкт-професоромRomaniuc, Anatole, де до 2014 року займався дослідженнями в галузі народонаселення.
Він був членом Ради з народонаселення США (1961–62), президентом Федерації канадських демографів і давнім членом Міжнародного союзу наукових досліджень народонаселення. Він був нагороджений за «значний внесок у міжнародну та канадську демографію» спеціальним випуском Canadian Studies in Population.Canadian Studies in Population, Special Issue in Honour of Anatole Romaniuc, vol. 30 (1), 2003.
Внесок у популяційні дослідження Доктор Романюк написав багато робіт у сферах змістовної, методологічної та теоретичної демографії, а також політичної демографії. Його робота зробила значний внесок у літературу про населення, народжуваність в Африці, зокрема в Демократичній Республіці КонгоBrass William et al. 1968. The Demography of Tropical Africa, Princeton University Press. і демографії аборигенів Канади.Trovato Frank. 2003. Introduction to Anatole Romaniuc's contributions to Aboriginal demography, Canadian Studies in Population, vol. 30 (1): 71-74.Romaniuk A. 2000. Aboriginal population of Canada: Growth Dynamics under Conditions of Encounter of Civilizations, Canadian Journal of Native Studies, vol. 20(1). Він найбільш відомий своїми дослідженнями людської стерильності в тому, що було відомо як «пояс стерильності» в Центральній Африці.Romaniuk A. 1961. L'aspect démographique de la stérilité des femmes congolaises, Studia Universitatis Louvanium, Léopoldville, Éditions de l'Université, 40 p.Frank Odile. 1992. Sexual Behaviour and Diseases Transmission in Sub-Saharan Africa: Past Trends and Future Prospects, in Tim Dyson (ed.) Sexual Behaviour and Networking: Anthropological and Socio-Cultural Studies on Transmission of HIV. IUSSP.Hunt Rose Nancy. 1999. Colonial Lexicon of Birth Ritual, Medicalization, and Mobility in the Congo. Duke University Press.
У технічній демографії його внесок полягає в оцінках і прогнозах населення, а також у застосуванні нетрадиційних методів оцінки в країнах, що розвиваються.
У сфері теоретичної демографії деякі його роботи допомогли розширити літературу з теорії демографічного переходу у зв'язку з динамікою змін народжуваності на ранніх етапах модернізації суспільстваRomaniuk, A. 1980. Increase in Natural Fertility during Earlier Stages of Modernization: Evidence form African Case Study, Zaire, Population Studies, vol. 34(2). а також у зв'язку з виникненням постперехідного демографічного режиму, який він називає режимом демографічної зрілості.Romaniuk A. 2010. Fertility in the Age of Demographic Maturity: An Essay". Canadian Studies in Population, Special Issue, vol.30(1) : 283—295. Він також зробив внесок у епістемологію прогнозування. Що стосується демографічної політики, то він виступає за стаціонарне населення.
Основна демографія Особливий інтерес для демографів представляють його праці про Африку на південь від Сахари про колоніальну демографію Конго,Romaniuk A. 2013. La démographie de la RD du Congo sous le régime du colonialisme mercantile belge, 1885—1940: un cas de dépopulation pour cause de dénatalité d'origine pathologique, XXVIIe Congrès international de la population, 26-31 août 2013, Busan, Corée du Sud. сучасний стан народжуваності в АфриціRomaniuk, A. 2011. Persistence of High Fertility in Tropical Africa: The Case of the Democratic Republic of the Congo, Population and Development Review, vol.37 (1), March 2011. і нові моделі народжуваності в африканських міських агломераціях.
У попередній період бельгійського колоніального правління в Конго домінувала проблема депопуляції, яка, як вважають, була спричинена надмірною смертністю через експлуатацію корінного населення в комерційних цілях (зокрема, видобутку каучуку), а також через нові інфекції, занесені колонізатор, тим більше смертоносний, що тубільцям бракувало природного імунітету. Це була версія депопуляції постколумбійської Америки. Деякі західні авториHochschild A. 1998. King Leopold Ghost, a Story of Greed, Terror and Heroism in Colonial Africa, New York: Houghton Mifflin Company. зайшов настільки далеко, що говорив про геноцид, здійснений під час бельгійського колоніального правління за правління Леопольда II (йдеться про втрати 10 мільйонів населення). Романюк наводить вагомі докази депопуляції через поширене безпліддя, викликане венеричними захворюваннями. Примітно, що зона масової стерильності географічно збігається, grosso modo, з регіонами в центральній і північно-східній частині Конго, спустошеними кампаніями афро-арабського рабства в другій половині 19 століття. Відтоді ці регіони відновилися демографічно; практично зникла надмірна стерильність. Здається, це пов'язано з антивенеричними кампаніями, зростанням громадської обізнаності про хвороби, що передаються статевим шляхом, і, можливо, через дегенерацію венеричних мікробів, коли вони еволюціонують від епідемічного до ендемічного стану (типовий випадок для сифілісу).
У більшості країн Африки на південь від Сахари народжуваність залишається високою навіть сьогодні. Романюк стверджує, що за переважаючих умов постійних нестабільних економічних умов і соціальної незахищеності нуклеарна сім'я не є альтернативою розширеному спорідненню з його глибоко вкоріненим почуттям солідарності та походження. Спонукувані культурою та атавізмом, а також економічною раціональністю, віра в переваги численного потомства для безпеки продовжує переважати, хоча моделі розмноження є помірними, щоб оптимізувати шанси впоратися з викликами сучасності.
Після того, як у 1964 році переїхав до Канади, Романюк особливо цікавився демографією аборигенів. За словами Романюка, за чотири століття з моменту, коли європейці вперше ступили на територію країни, демографія аборигенів зазнала драматичних поворотів: від майже повного зникнення, спричиненого насамперед епідеміями, спричиненими європейцями, до яких у них не було імунітету, до вражаючих демографічних відновлення. Однак їхня стійкість проти вищих сил, їхня життєздатність відновлюватися за найнесприятливіших умов не повинні заважати нам визнати, стверджує він, вроджену вразливість меншості, яка чисельно слабша, роздроблена та широко розпорошена, все ще борючись із багато атрибутів незаможного класу людей.
Теоретична демографія Важливим є його внесок у теорію початку демографічного переходу (народжуваності) і постперехідного демографічного режиму.
Зазвичай вважається, що модернізація тягне за собою зниження народжуваності. Загалом це вірно, але не обов'язково на ранніх стадіях. У традиційному, досучасному суспільстві безліч біологічних і культурних факторів, таких як тривала лактація, тривала післяпологова сексуальна абстиненція, недоїдання та безпліддя, викликане інфекціями, утримували фертильність значно нижче потенційної. З модернізацією ці чинники, що пригнічують народжуваність, послаблюються або усуваються разом. Проте контроль над народжуваністю не досяг критичного рівня, щоб протистояти цим факторам, пов'язаним з модернізацією — отже, зростання народжуваності. Докази африканського населення та аборигенів Північної Америки підтверджують тезу.
Що стосується постперехідних демографічних етапів, то, за словами Романюка, нації західної цивілізації, зокрема, увійшли в те, що він називає демографічною зрілістю. Жити довше й здоровіше, водночас відтворюючи все менше й менше — ось два головні кореляти. Народжуваність підзаміщує поколінь, глибоке старіння та скорочення населення є його властивими ознаками. За його словами, для управління демографічним режимом, що виникає, потрібні нові способи мислення про населення та інноваційні підходи до політики.
Методологія