Росто́в-на-Дону́Ігор Роздобудько іноді пише Ростів Ростів, Озів та Таганріг у складі України // tyzhden.ua, 3 травня 2013, 09:12 Український Ростів // kobza.com.ua, 14 вересня 2013 () — місто на півдні Росії; адміністративний центр Ростовської області, а також адміністративний центр Південного федерального округу (з 13 травня 2000 року). Знаходиться на межі етнологічного регіону Донщина.
Заснований Грамотою імператриці Єлизавети Петрівни від 15 грудня 1749 року.
Розташований на південному сході Східноєвропейської рівнини, на берегах річки Дон, за 46 кілометрів від місця її впадання в Азовське море, за 1092 кілометри на південь від Москви.
Населення становить 1 026 398 осіб (2021), це дванадцяте за чисельністю населення місто Росії. Посідає 2-е місце серед міст Південного федерального округу (Краснодар, Ростов-на-Дону, Волгоград, Астрахань, Сочі). У межах Ростовської агломерації проживає понад 2,16 мільйонів осіб (четверта за чисельністю агломерація країни), Ростовський-Шахтинська поліцентрична агломерація-конурбація має близько 2,6 млн жителів (третя за чисельністю в країні).
Місто є великим адміністративним, культурним, науково-освітнім, промисловим центром і найважливішим транспортним вузлом Півдня Росії. Ростов — порт п'яти морів, значний промисловий, науковий та культурний центр півдня країни, важливий вузол транспортних магістралей.
Неофіційно Ростов нерідко іменують «Воротами Кавказу» і «Південною столицею Росії», донська, комбайнова «столиця», «Ростов-тато».
5 травня 2008 року указом президента Російської Федерації № 556 місту Ростову-на-Дону присвоєно почесне звання Російської Федерації «Місто військової слави».
У 2012 році Ростов-на-Дону посів 5 місце в рейтингу найпривабливіших міст Росії.
У 2018 році Ростов-на-Дону став одним з міст, у яких проводився чемпіонат світу з футболу.
Походження назви міста
Головне місто Донського краю, Ростов-на-Дону, назване так на честь видатного церковного діяча, українця за походженням, святого Димитрія Ростовського (Данила Туптала). Був митрополитом ростовським (у сучаснім місті Ростові Великім Ярославської області). Димитрій став єдиним святим, якого прославила Російська православна церква впродовж усього XVIII століття (1757-го року). В цей же самий час російська влада розпочинає будівництво воєнної фортеці в гирлі Дону.
Коли Російська імперія нарешті завоювала у турків гирло Дону та прагнула встановити контроль не лише над Кримським ханством, але і над донським і запорізьким козацтвом. Аби перекрити донцям вихід з Дону в Азовське море та мати під контролем як економічні так і політичні стосунки козаків з Кримом та Стамбулом, російська влада засновує нижче козацької столиці Черкаська, там де у Дін впадає річка Темерник, Темерницьку митницю, поруч з якою будується воєнна фортеця Святого Димитрія Ростовського та виникає Купецька слобода і поселення Багатий Колодязь, серед мешканців якого було і чимало українців.
1807-го року, згідно з наказом Олександра І, фортеця Святого Димитрія Ростовського, Темерницька митниця і Купецька слобода об'єднуються в єдине місто, під назвою Ростов, згодом Ростов-на-Дону.
Фізико-географічна характеристика
Географія
Яскраве південне місто Ростов-на-Дону здебільшого лежить на правому березі річки Дон, на лівому березі знаходяться деякі промислові підприємства та розважальні заклади (див. Левбердон). Південно-західні околиці міста примикають до дельті річки Дон (донським гирлах). Географія Ростова-на-Дону як сучасного міста складається з особливостей його розташування. Наразі він є центром Південного федерального округу, пов'язаний з найважливішими регіонами РФ трасами федерального значення.
Саме в ньому концентрується ядро індустріального та освітнього потенціалу Півдня Росії. Серед цікавих фактів можна відзначити той, що в цьому місті проходить географічна межа, що розділяє кордон між Європою та Азією — лівий (південний) берег Дону відноситься до Азії, а правий (північний) — до Європи. Географія Ростова-на-Дону як би підкреслює особливу значимість цього міста в історії не тільки країни, а й усього континенту.
Ще з XIX століття за містом закріпилося звання «Ворота північного Кавказу», оскільки в той час не було інших залізничних шляхів для транспортування пасажирів і вантажів у південному напрямку, крім тих, що проходили через Ростов. І тепер через Ростов-на-Дону проходять транспортні автомобільні та залізничні магістралі, що мають важливе федеральне значення. Трохи більше сорока кілометрів відділяють місто від Азовського моря, тим самим Ростов має вихід до п'яти морів: Азовського, Каспійського, Чорного, Балтійського та Білого.
Клімат Клімат Ростова-на-Дону помірно-континентальний, степовий. Середньорічні кліматичні показники встановилися: температура +9,9 °C, швидкість вітру 3,2 м / с, вологість повітря 72 %. Опадів випадає 650 мм на рік.
Зима м'яка і малосніжна; середня тривалість збереження снігового покриву становить 10-20 днів. Середня температура січень −2,9 °C, абсолютний мінімум спостерігався в цьому ж місяці і склав −31,9 °C в 1940 році. Тривалість опалювального сезону збігається з середньою тривалістю безморозного періоду і становить 6 місяців.
Літо спекотне, тривале і посушливе, з перевагою сонячної погоди; середня температура липня +28,3 °C. Абсолютний максимум спостерігався в серпні і склав +40,1 °C у 2010 році.
Історія 1713 року в гирлі річки Темерник в Дон росіянами був побудований Темерницький форпост.
У грудні 1749 року імператриця Єлісавета наказала заснувати Темерницьку митницю біля гирла річки Темерник, яка була на той час російським кордоном. У Темернику, на високому березі Дону у «Багатого Колодязя» будується порт і Купецька слобода.
1761 року була закладена фортеця Святого Димитрія Ростовського, за необхідністю захисту багатіючого Темерницького поселення. Фортеця була у плані зірки о 9-ти вершинах і лежала у межах сучасних вулиць Станиславського, Горького, проспекту Чехова і Кріпосного провулка.
Після російсько-турецьких війн 1768–1774 і 1787–1791 років темерницька фортеця втратила своє військове значення. Кордони пересунулися на південь до річки Кубань, а фортеця стала тилом Кубанського корпусу генерала Суворова.
14 грудня 1779 року на запрошення Катерини ІІ-ї у цю місцевість починають переселятися кримські вірмени-християни. Для 12 тисяч вірмен були виділені 20 тисяч десятин землі, засноване місто Нор-Нахічевань (Нова Нахічевань) і 5 навколишніх вірменських селищ.
З 1784 року фортеця Димитрія Ростовського разом з Нахічеванню, Таганрогом і Азовом входила до Маріупольського повіту Катеринославського намісництва. З 1796 року Маріупольський повіт увійшов до Новоросійської губернії. 1797 року губернія поділена заново на 12 повітів, у тому числі Ростовський повіт. 1802 року Ростовський повіт входить до складу Катеринославської губернії.
17 серпня 1807 року в наказі Олександра І про переведення повітових установ з Таганрогу до Ростова, яким так назване вперше темерницьке поселення фортеці Святого Димитрія Ростовського.
Згодом назва змінилася на Ростов-на-Дону на відміну від Ростова Великого. З 1838 року змінила свою назву Нахічевань на Нахічевань-на-Дону.
Завдяки вигідному географічному положенню Ростов-на-Дону швидко розвивався, зокрема після його зв'язку 1871 року залізницею з Москвою;
1887 року відійшов до Області Війська Донського.
На початку 20 століття Ростов-на-Дону став найбільшим торговельним і портовим містом південної частини Російської Імперії та великим промисловим центром.
У 1915–1920 рр. Ростов був осередком галицьких москвофілів, яких туди евакуйовано (Галицький-Руський комітет з Володимиром Дудикевичем на чолі, гімназія для галичан) а в університеті, перенесеному з Варшави, навчалося багато українців і діяла Українська Громада.
Громадянська війна
До 1917 року місто по праву вважалося містом-купцем, будучи третім у Росії за величиною зовнішньоекономічного торговельного товарообігу.
Під час Громадянської війни 1918—1920 Ростов зіграв помітну роль як один із центрів Білого руху. У перші формування Добровольчої армії входив Ростовський добровольчий полк — з учнівської молоді Ростова-на-Дону. 10 січня 1920 року в місто увійшла 1-ша Кінна армія під командуванням Семена Будьонного. Радянський період історії Ростова-на-Дону розпочався 11 лютого 1920 року, коли Біла армія пішла з міста.
Міжвоєнні роки Наприкінці 1920-х у Ростові-на-Дону почалося активне будівництво. У 1926 році був закладений гігант радянського сільськогосподарського машинобудування завод «Ростсільмаш»..29 листопада 1935 відкрито найбільший в країні драматичний театр ім. М. Горького з глядацьким залом на 2200 місць і з унікальною архітектурою будівлі (у вигляді трактора), де працювали відомий режисер Ю. О. Завадський, актори В. П. Марецька і Р. Я. Плятт. Архітекторами театру були Щуко і Гельфрейх. Будівництво велося колективом працівників «Театростроя», директором якого був А. М. Стамблер.
28 грудня 1928 року вийшла Постанова комісії ВЦВК СРСР «Про об'єднання міст Ростова і Нахічевані-на-Дону в одне місто Ростов-на-Дону», після чого місто Нахічевань-на-Дону став Пролетарським районом міста Ростова-на-Дону. Це об'єднання привело до будівництва в місті Ростов-на-Дону ряду адміністративних будівель. У 1930 році планувалося побудувати Крайової будинок Рад на площі Нового базару і на місці Нового собору Олександра Невського, який збиралися знести (що й було потім зроблено — собор підірвали).
13 вересня 1937 року постановою ВЦВК Азово-Чорноморський край був розділений на Краснодарський край з центром у м. Краснодарі та Ростовську область з центром у м. Ростові-на-Дону. У 1939 році Ростов-на-Дону вже обіймав в РРФСР за кількістю мешканців — 510 тис. осіб. До 1940 року розмір міста збільшився більш ніж у два рази.
Німецько-радянська війна
Німецькі війська займали Ростов-на-Дону двічі: восени 1941 року і влітку 1942 року.
Уперше німецькі війська підійшли до міста 17 листопада 1941. Наступ вів 3-й танковий корпус 1-ї танкової армії під командуванням Е. фон Макензена у складі 13-й і 14-й танкових дивізій, 60-й моторизованої піхотної дивізії і 1-ї дивізії СС. Захищали місто частини 56-й армії РСЧА, під командуванням генерала Ф. М. Ремезова, до складу якої поряд з іншими частинами входили 339-та Ростовська стрілецька дивізія і Ростовський стрілецький полк народного ополчення, сформовані з місцевих жителів.
20 листопада війська вермахту увійшли в місто. 1-й батальйон дивізії СС прорвався до залізничного мосту і захопив його неушкодженим.
Через тиждень, 28 листопада, радянські війська під командуванням маршала С. К. Тимошенко зробили контрнаступ і відбили місто. Визволення Ростова стало першою значною перемогою Червоної Армії в початковий період війни (22 червня 1941 — 18 листопада 1942).
Ростов-на-Дону залишався радянським до липня 1942 року, коли, після провалу наступу Червоної Армії під Харковом, німецьке командування почало наступ на Кубань і Кавказ. 24 липня 1942 року в Ростов увійшла 17-та армія вермахту.
Місцем масового знищення мирного населення стала Зміївська балка на околиці міста, де нацистами було вбито 27 тисяч осіб. Всього нацистами було знищено понад 40 тисяч людей, 53 тисячі ростовчан було заслано в Німеччину на примусові роботи.
Війна завдала місту великої шкоди: Ростов-на-Дону увійшов до числа десяти найбільш постраждалих від війни міст Росії. У місті в ході бойових дій було знищено близько 12 тисяч будинків.
14 лютого 1943 року після радянської перемоги під Сталінградом в ході загального відступу вермахту на південній ділянці Східного фронту, Ростов-на-Дону був остаточно визволений від німецьких військ.
У 1941–1942 роках на Ворошиловському проспекті міста знаходився штаб Ростовського дивізійного району ППО, в 1943 році перейменований на Ростовський корпусний район ППО.
Див. також Генеральна округа Ростов
Післявоєнний період