Стратегі́чний ме́неджмент (стратегічне управління) — це процес оцінки зовнішнього середовища, формулювання організаційних цілей, ухвалення рішень, направлених на створення і утримання конкурентних переваг, здатних забезпечити бізнесу прибуток в довгостроковій перспективі.

Стратегічний менеджмент — це, перш за все безперервний процес, а не одноразове зусилля по розробці стабільного стратегічного плану.

Він починається з оцінки ситуації зовні і всередині компанії, вироблення можливих напрямів застосування сил компанії, вибору якнайкращою з виявлених альтернатив і розробки докладного тактичного плану, направленого на поетапне здійснення вибраної стратегії.

Здійснення вибраної стратегії вимагає постійного моніторингу змін навколишнього зовнішнього і внутрішнього середовища і відповідною даним змінам корекції самої стратегії.

Стратегічне управління комерційними організаціями

Передумови виникнення стратегічного управління Хоча управління як вид діяльності людини існує дуже давно, але усвідомлення необхідності систематизації досвіду в цій сфері відбулося лише на початку XX століття. Поштовхом для осмислення того, що управління повинно ґрунтуватися на об'єктивних наукових засадах стала опублікована в 1911 р. книга Фредеріка Тейлора «Принципи наукового управління»Fredrick Winslow Taylor «The Principles of Scientific Management» , Ф. Тэйлор «Принципы научной организации труда» . Тейлор на конкретних прикладах показав можливість підняття продуктивності праці в кілька разів шляхом стандартизації інструментів і методів виконання робіт та шляхом спеціалізації управлінської діяльності — замість одного майстра вводяться декілька майстрів-спеціалістів, інструкторів, інспекторів з якості. Майстри за допомогою наукових методів постійно здійснюють пошук нових та ефективніших способів виконання операцій, потім складають письмові інструкції та навчають передовим методам робітників. За продуктивну і якісну роботу робітники винагороджуються підвищеною платнею та преміями. В 1916 р. основоположник класичної (адміністративної) системи управління Анрі Файоль публікує працю «Загальне і промислове управління» (), де він систематизує основні функції управління, основні принципи управління та основні елементи управління. Наведена класифікація з певними доповненнями і уточненнями використовується і досіАнри Файоль «Общее и промышленное управление»..

Елементи управління за Файолем: Передбачення (постановка цілей і створення програми дій для їх досягнення); Організовування (побудова організаційної структури, розподіл повноважень та обов'язків, відбір персоналу виходячи з його професійних якостей, навчання персоналу); Розпорядництво (реалізація планів); Координація (взаємне узгодження діяльності всіх підрозділів та гармонійне пристосування всіх наявних засобів для досягнення цілей організації); Контроль (перевірка виконання планів та наказів, виявлення помилок і їх виправлення). Функції управління за Файолем, які покладені в основу класичної (функціональної) організаційної структури: Технічна функція (виробництво продукції); Комерційна функція (купівля, продаж, обмін); Фінансова функція (залучення і ефективне використання фінансових коштів); Страхова функція (зменшення ризиків від непередбачуваних обставин); Облікова функція (фіксація реального стану справ на підприємстві, бухгалтерія, статистика); Адміністративна функція (5 елементів управління наведених вище). Загальні принципи управління за Файолем: Розподіл праці; Влада (повноваження і відповідальність); Дисципліна; Командування, єдність розпорядження; Єдність керівництва; Підпорядкування приватних інтересів загальним; Справедлива винагорода; Баланс між централізацією і децентралізацією; Ієрархія, вертикаль влади (але для ефективної роботи необхідні і горизонтальні звя'зки); Порядок; Справедливість; Постійність складу персоналу; Ініціатива; Єднання персоналу. Приблизно в цей же час Макс Вебер описує «найдосконалішу» форму управління — раціональну бюрократію, яка має такі характеристикиМакс Вебер. Господарство і суспільство./пер. з нім. Микола Кушнір. — К.: Видавничий дім «Всесвіт», 2012.: працівники підкоряються лише об'єктивним службовим обов'язкам; незмінна чиновницька ієрархія; постійні службові компетенції; робота за контрактом; професійна кваліфікація (екзамен, наявність відповідного диплома); постійна зарплата; єдине місце роботи; кар'єрне просування в залежності від терміну служби або від успіхів у роботі; робота «відокремлена від засобів управління» і без привласнення робочого місця; підкорення суворій дисципліні і контролю. Вже в 30-х роках XX століття в США більша частина великих підприємств безпосередньо управляється не одноосібними власниками і їх сім'ями, а контролюється найманими менеджерами або через механізми акціонерної власності (відбувається «менеджерська революція»). Під час великої депресії в США консультанти з ефективної організації виробництва в основному займались реорганізацією підприємств, які перебували на межі банкрутства. Набутий практичний досвід призвів до висновку, що життєздатність компаній залежить не тільки від ефективності виконання роботи працівниками і від наявності сучасних верстатів та технологій, а й від ефективної діяльності вищого керівництва підприємства. В цей час був сформований принцип, відповідно до якого основна причина довгострокового існування компанії знаходиться поза її межами, головне, щоб результат діяльності компанії був потрібен споживачам. Зовнішнє середовище компанії постійно змінюється, причому зміни носять як сприятливий характер так і загрози, постійно змінюються і потреби споживачів. Якщо конкурент швидше зреагує на побажання клієнтів, то саме він виживе в цьому змаганні. Дослідникам ці обставини дали привід провести аналогію з біологічними системами і виживанням в них. Як наслідок головним завданням вищого керівництва повинно бути управління змінами в компанії з метою адаптації внутрішнього середовища відповідно до змін у зовнішньому середовищі. Відправною точкою для прийняття правильних «адаптаційних» рішень повинна бути «місія організації», сформульована з точки зору вимог зовнішнього середовища (зокрема споживачів). Остаточно сформулював цю концепцію в 1957 р. Філіп Селзнік у книзі «Керівництво в адміністрації: Соціологічна інтерпретація»Selznick, Philip «Leadership in Administration: A Sociological Interpretation», Row, Peterson, Evanston Il. 1957.. Наслідком осмислення організації як відкритої системи було створення методу SWOT-аналізу (аналіз слабких і сильних сторін внутрішнього середовища організації та сприятливих можливостей і загроз з боку зовнішнього середовища). Згодом консультування щодо реорганізації виробництва поступово переросло в консультування для ефективної організації загальної діяльності компаній і виникла професія управлінський консалтинг, призначенням якої є надання вищому керівництву організацій допомоги в створенні та вдосконаленні системи стратегічного управління, розробці стратегій і проведенні організаційних змінЭлизабет Эдершайм «Марвин Бауэр основатель McKinsey&Company. Стратегия, лидерство, создание управленческого консалтинга» ISBN 5-9614-0299-1. В 1954 році Пітер Друкер в книзі «Практика менеджменту» запропонував концепцію управління за цілями (management by objectives, MBO). Відповідно до цієї концепції організація буде діяти більш ефективно, якщо в ній створено чітку ієрархічну систему цілей, де кожен наступний рівень цілей сприяє досягненню цілей вищого рівня, а всі окремі цілі разом узяті повинні бути скоординованими між собою, та такими що забезпечують досягнення загальних цілей організації. При цьому складність системи контролю та самоконтролю повинна знаходитись в межах необхідних для досягнення цілей організації, контроль не повинен бути самоціллюDrucker, Peter F., «The Practice of Management», 1954. ISBN 0-06-011095-3. Російською: Питер Ф. Друкер «Практика менеджмента». — М.: Вильямс, 2009. — С. 400. — ISBN 0-7506-4393-5. В 50-х роках, після другої світової війни, з одного боку відбувалась конверсія військового виробництва, з іншого почалась холодна війна і постали нові вимоги до розробки складної військової техніки та озброєнь. На вимогу військових запроваджувались нові методи організації і управління високотехнологічними проектами, в яких брали участь велика кількість підрядників — широко почали використовуватись органістичні організаційні структури, які створювались (адаптувались) індивідуально під окремий проект (матричні та проектні організаційні структури), були розроблені нові методи з використанням ЕОМ, широко почали застосовуватись математичні методи прийняття оптимальних рішень. Післявоєнна ж конверсія та зазначені вище обставини застосування системного підходу сприяли створенню концепції маркетингу — відповідно до якої завданням організації повинно бути виявлення і задоволення потреб споживачів на цільових ринках кращим способом, ніж у конкурентів. З маркетингової точки зору раніше існували концепції, які концентрували увагу лише на внутрішніх факторах організації: концепція вдосконалення виробництва; концепція вдосконалення товару; концепція інтенсифікації комерційних зусиль. В 1962 році Альфред Чандлер опубліковує книгу «Стратегія і структура: Глави з історії американських промислових підприємств» в якій він ґрунтуючись на фактичних даних про результати діяльності великих корпорацій дійшов висновку, який став основою стратегічного управління: «Структура визначається стратегією» (). В випадку, якщо структура не відповідає стратегії, тоді підприємство діє неефективноChandler, Alfred D., Jr. «Strategy and Structure: Chapters in the History of the American Industrial Enterprise».. Систематизував попередні підходи і поклав початок концепції стратегічного управління Ігор Ансов () в класичній роботі «Корпоративна стратегія»Ansoff, Igor «Corporate Strategy» McGraw Hill, New York, 1965.

В 80-х роках XX століття відбулось стрімке зростання японської економіки завдяки специфічній культурі і концентрації уваги на системах управління якістю, відповідно організаційна (корпоративна) культура і системи управління якістю потрапили до сфери відповідальності стратегічного управління.

Етапи розвитку управлінських концепцій Час (приблизно)Управлінські концепціїДо XIX століттяІнтуїція, накопичений практичний досвідКінець XIX ст. — 20-ті роки XX ст.Механістична концепція наукової організації виробництва, бюджетне планування20-ті роки XX ст. — 30-ті роки XX ст.Адміністративне управління (принципи управління по Файолю, функціональна організаційна структура, концепція раціональної бюрократії)30-ті роки XX ст. — 50-ті роки XX ст.Застосування концепції людських відносин, методи дослідження операцій50-ті роки XX ст. — 60-ті роки XX ст.Довгострокове планування (планування від досягнутого), початок застосування процесного управління, початок застосування наук про поведінку (теорії мотивацій), початок використання проектних і матричних організаційних структур та методів сітьового планування, розвиток методів дослідження операцій60-ті роки XX ст. — 70-ті роки XX ст.Стратегічне планування, застосування системного підходу, концепція маркетингуЗ 70-х років XX ст.Стратегічне управління (концентрація управління на досягненні цілей, а не на процесі планування, застосування ситуаційного підходу, розуміння необхідності впливати на організаційну культуру, широке впровадження наукових методів обґрунтування рішень та впровадження технічних засобів і інформаційних систем для підтримки управлінського процесу)

Складові частини стратегічного управління

Загальне призначення організації

Призначення (Місія) відображає сенс існування організації як одного з елементів надсистеми і відповідає на питання: Чим організація займається? Кому потрібні результати діяльності організації за її межами (в зовнішньому середовищі)? Які принципи і цінності сповідуються організацією?