Литовське королівство () — короткочасна конституційна монархія, створена наприкінці Першої світової війни, коли Литва була під німецькою окупацією. Держава існувала з лютого по листопад 1918 року до проголошення Республіки.
Історія
18 вересня 1917 році німецький окупаційний уряд дозволили Литві скликати Вільнюську конференцію і обрати Раду (таріба) Литви, сподіваючись, що таким чином литовський народ вирішив відірватися від Росії та встановити «тісніші відносини» з Німецькою імперією. Однак ці поступки не вплинули на Раду так як Німеччина не визнавала Литву самостійною державою. 3 березня 1918 р. Німеччина та більшовицька Росія підписали Берестейсько-Литовський Договір, в якому більшовицький уряд заявив, що балтійські країни знаходяться в зоні інтересу Німеччини, і Росія відмовляється від будь-яких претензій до них.
Литовська Таріба оголосила про незалежність Литви 16 лютого 1918. 23 березня 1918 року Німеччина визнала незалежність Литви. Чотири місяці по тому, 4 липня 1918 року, Литовська Таріба запропонувала престол німецькому шляхетному герцогу Вільгельму Ураху, через це спірне рішення багато парламентарів залишили Тарібу на знак протесту. Одним з критеріїв відбору майбутніх монархів була умова — претендент мав бути католиком. Герцог Вільгельм прийняв пропозицію і переїхав з родиною у Вільнюс та почав вивчати литовську мову. 13 липня 1918 року він вступив на литовський трон та прийняв ім'я Міндовг II. 2 листопада 1918 року Парламент змінив Конституцію, замінивши форму правління на республіку, тим самим поклавши кінець короткому правлінню короля Міндовга ІІ.
Бібліографія
Посилання World Statesmen Див. також Литовське королівство Річ Посполита Лісові брати (1905—1906) Обер Ост Королівство Польське (1916—1918) Герцогство Курляндське і Семігальське (1918) Об'єднане Балтійське герцогство Литовська Таріба Акт про незалежність Литви Велике князівство Литовське Литовська радянська республіка Литовсько-Білоруська Радянська Соціалістична Республіка Литовська РСР