Джірола́мо Фарне́зе (; 30 вересня 1599, Латера — 18 лютого 1668, Рим) — італійський кардинал, церковний політик і дипломат. Представник знатного роду ФарнезеВін помер останнім серед представників молодшої гілки роду Фарнезе — герцогів Латери (Stefano Andretta, Da Parma a Roma: la fortuna dei Farnese di Latera tra armi, curia e devozione tra XVI e XVII secolo, in La dimensione europea dei Farnese (a cura di Bart de Groof ed Eugenio Galdieri), «Bulletin de l'Institut Historique Belge de Rome», LXIII (1993), p. 26).
Життєпис Син Маріо Фарнезе та Камілли Лупі. Кар'єру розпочав ще в дитинстві: у 1605 він став почесним камергером папи Павла VПапа Павло також належав до родини Фарнезе. і цю посаду займав до 1621. Вчився у Пармському університеті. Референдарій Трибуналів Апостольської сиґнатури милості та справедливості. Абат in commendam монастиря Святого Лаврентія у Новарі. У зв'язку з призначенням нунцієм до Швейцарії, де мав боротись з розповсюдженням кальвінізму, став архієпископом Патр 11 квітня 1639. Єпископські свячення отримав 26 квітня 1639Hierarchia Catholica medii et recentioris aevi, 1935, р. 33 з рук Джованні Битисти Сканаролі, єпископа Сідонського. У Швейцарії він підсилив роль єзуїтів, передавши їм, за підтримки уряду та жителів Люцерна, місце сповідників у цистерціанських монастирях Ешенбах і РатхаузенЦі заходи були також підтримані керівництвом найзначнішого місцевого цистерціанського абатства Санкт-Урбан. У 1641 -1642 провів реформу єпископського управління у Курі та Сьйоні, організував оборону абатства Айнзідельн проти кантона Швіц.
По поверненні зі Швейцарії у 1643На відзначення свого повернення він замовив Клодові Лоррену картину «Троянки підпалюють свій флот». він зайняв чільне місце при дворі Іннокентія X, який високо цінував його порадиДжон Бергрейв у своїх характеристиках кардиналів зазначає, що гострослови називали кардинала Фарнезе «п'ятим євангелістом» (John Bargrave, Pope Alexander, 1867, р. 108).. Архієпископ Фарнезе був призначений на пост секретаря Конґреґація єпископів та регулярних кліриків відразу ж після прибуття до Риму. З жовтня 1650 — губернатор Рима та віце-камерленг Святої Римської церкви. З 16 липня 1655Hierarchia Catholica medii et recentioris aevi, 1935, р. 276 — префект Префект Апостольського палацу, губернатор Кастель-Гандольфо. Це призначення стало одним з перших новообраного папи Олександра VII. На цій посаді він патронував створенню у 1655 римських народних жіночих шкіл Scuole delle Maestre PieNibby, Roma, p. 277. Також саме префект Фарнезе мав готувати зустріч Христини Шведської, яка мала б задовольнити, як саму королеву, так і папу. Через два роки, 9 квітня 1657, став кардиналом in pectore; про призначення було оголошено на консисторії 29 квітня 1658, титул Сант Ан'єзе фуорі ле Мура та червоного капелюха Джіроламо Фарнезе отримав 6 травня того ж року. Був відправлений легатом до Болоньї, де перебував до 1662 й мав до себе добре ставлення. Також він провів реставрацію урядового Палаццо д'Аккурсіо, одна з зал якого — Королівська () отримала нову назву, Зала Фарнезе. Виконував обов'язки префекта Трибуналу Апостольської сиґнатури до повернення кардинала Флавіо Кіджі з Німеччини. На конклаві 1667 року був одним з фаворитів, але через протидію партії Squadrone volante втратив свої шансиPastor, vol. XXXI, 1940, p. 318, і на папський престол було обрано Джуліо Роспільозі.
До смерті перебуваючи на різних посадах у Курії, він також був кардиналом-протектором капуцинів. Помер 18 лютого 1668 та похований за традицією в Іль-Джезу.
Примітки
Бібліографія Filippo Maria Renazzi, Notizie storiche degli antichi Vicedomini del Patriarchio Lateranense e de' moderni Prefetti del Sagro Palazzo Apostolico ovvero Maggiordomi pontifizi del sig. avvocato Filippo Maria Renazzi, Salomoni (1784)1 Roma nell' anno MDCCCXXXVIII: Parte Seconda moderna, vol. 4/ descritta da Antonio Nibby, Roma: Tipografia delle belle arti, 1841 1 Bargrave, John. Pope Alexander the Seventh and the College of Cardinals, edited by J. C. Robertson. London, 1867 Hierarchia Catholica medii et recentioris aevi, sive, Summorum Pontificum, S.R.E. Cardinalium, Ecclesiarum Antistium series, e documentis tabularii praesertim Vaticani collecta, digesta, edita per Conradum Eubel, Volume IV: A Pontificatu Clementis PP.VIII (1592) usque ad Pontificatum Alexandri PP.VII (1667). Monasterii, Sumptibus et Typis Librariae Regensbergianae, 1935 Pastor, Ludwig von. History of the Popes From the Close of the Middle Ages, vol. XXXI. Translated by Ernest Graf. London: Kegan Paul, Trench, Trübner & Co., Ltd, 1940. Urban Fink. Die Luzerner Nuntiatur 1586—1873: Zur Behördengeschichte und Quellenkunde der päpstlichen Diplomatie in der Schweiz (=Collectanea Archivi Vaticani, Bd. 40), (=Luzerner Historische Veröffentlichungen, Bd. 32). Luzern; Stuttgart: Rex Verlag, 1997.