Руський Собор — полонофільськийВасиль Верига. Нариси з історії України… С. 169 політичний комітет, заснований у Львові в травні 1848 року шляхтичами руського походження «в ім'я удержування згоди і єдності з миром Вітчизни», антипод Головної Руської Ради. Рішуче виступав проти поділу Галичини на Східну та Західну.
Провідними діячами «Руського Собору» були магнати Леон Людвік Сапега, Володимир Дідушицький, Генрик Яблонський — представники давньої руської полонізованої шляхти. Членами комітету могли бути як греко-, так і римо-католики. Спочатку налічував 64 особи, зокрема, 3 греко-католицьких священики, решту — «gentes Rutheni, natione Poloni». Членів комітету можна було поділити на 3 групи:
спольщені аристократи, дідичі на чолі з гр. В. Дідушицьким спольщені інтелігенти, польські підпільники руські інтелігенти демократичних поглядів, опозиційні до ГРР, де домінували священики.
У «Руському Соборі» брали участь також Іван Вагилевич, Юліан Горошкевич, деякі інші українські письменники та публіцисти.
Заявляв про свою лояльність до австрійської влади, але критикував деякі її заходи; виступав за скасування панщини, але проти розширення прав селян.
6 жовтня 1848 року уклали резолюцію про об'єднання з Польською Радою народовоюВасиль Верига. Нариси з історії України… С. 170. Припинив існування у листопаді 1848 року після поразки революції в Галичині й заборони всіх товариств.
Видавав газету «Дневникъ Рускій» за редакцією Івана Вагилевича (з 30 серпня до жовтня 1848 року).
Див. також Головна Руська Рада.
Примітки
Джерела та література Стеблій Ф. І. Руський Собор //
Література
Ігор Мельник. «Руський Собор» — невдала спроба модернізації // zbruch.eu Василь Верига. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XIX ст.). — Львів: Світ, 1996. — 448 с. ISBN 5-7773-0359-5