Руте́ни () — латинізована форма назви русини, а також етнічних груп українців у Австро-Угорській імперіїAndreas Kappeler: Kleine Geschichte der Ukraine. Verlag Beck, München 2000, ISBN 3-406-45971-4, S. 21f; und Ricarda Vulpius: Nationalisierung der Religion. Russifizierungspolitik und ukrainische Nationsbildung 1860—1920. Verlag Harrassowitz, Wiesbaden 2005, ISBN 3-447-05275-9, S. 34..
Історія Походить від назви кельтського племені рутенів.
Термін Рутени вживається вже в хроніках 11 — 12 ст. («Rex Ruthenorum в Annales Augustani», 1089; «Mare Rutenum» у Гельмольда з Босау; «Ruteni» у Саксона Граматика та ін.); згодом, у 15 — 17 вв., польськими і західно-європейськими істориками (Ян Длугош, Матвій із Міхова — «Ruteni» на відміну від Moskouitae, Алессандро Гваньїні та ін.). З 1596 року назва рутени була прийнята в документах римських Пап і Римської Курії для унійних українців і білорусів.
Збірна назва Рутенія () засвідчена була тільки інколи на географічних картах 14 — 18 ст. для Червоної Руси чи усієї української території та в 20 ст. в західній літературі для Закарпаття. З кінця ХІХ і початку ХХ ст. назви рутени, рутенський ( , й ) вживали у своїх працях ін. мовами українські й інші мовознавці (Омелян Огоновський, Євген Желехівський, Стапан Смаль-Стоцький, Теодор Ґартнер, Борис Унбеґаун, історик Ілько Борщак та ін.) для відрізнення термінів русини, руський від росіяни, російський у перекладі на іншої мови. З цією ж метою для відрізнення Русі від Росії, вживали назви Ruthenia деякі з польських істориків (О. Галецький).
Наприкінці 18 — на початку 20 ст. термін Рутени використовувався в Габсбурзькій монархії як етнонімів українців та їх підгруп — карпатських русинів, лемків, бойків, гуцулів
У другій половині 19 століття, в умовах боротьби між українцями народовецького напряму з консервативно-угодовими русинами, паралельно з назвою рутени вживано синонім «рутенці» з саркастично-презирливим забарвленням для визначення надто лояльних до австро-угорської влади елементів серед галицького суспільства. У цьому розумінні цю назву застосовували Іван Франко (оповідання «Ruteńcy», збірка оп. «Рутенці: типи галицьких русинів із 1860-их та 1970-их pp.», 1913 р.), Михайло Павлик та інші у сатирах та статтях проти галицького назадництва. Назва «рутенці» подекуди відповідає назвам «малороси» або «тоже малороси» на Центрально- і Східно-Українських Землях.
Під час Першої світової війни, частково завдяки деяким адміністративним зусиллям, вдалось замінити терміни рутени і рутенський на українці і український↑ Ernst Rutkowski: Die k.k. Ukrainische Legion 1914—1918. (=Österreichische militärhistorische Forschungen, Band 9/10), Holzhausen, Wien 2009, ISBN 978-3-85493-166-9, S. 13..
Приклади 1572: найвидатніший португальський поет Луїш де Камоенш в «Лузіадах» (ІІІ:11), в описі європейських народів згадує русинів-рутенівКамоенс, Луїс де. Лузіади: Поема. / Перекл. з порт. М. Литвинця; Передм. О. Гончара; Післям. О. Алексеєнко. — К.: Дніпро, 1987. — С.96.Os Lusíadas por Luís Vaz de Camões. Canto Terceiro. — 1572. // Національна бібліотека Бразилії.:
| Живуть між морем, дивні, й Танаїсом Рутенець, московит, лівонець теж, Сармати родом; за Геркінським лісом У Польщі маркоманів ти знайдеш.Камоенс Луїс де // Україна і українці очима світу. Бібліографічний покажчик / Міністерство культури України, Національна бібліотека України ім. Ярослава Мудрого; упоряд.: О. І. Білик, К. М. Науменко; літ. ред. О. І. Бохан; наук. ред. В. О. Кононенко. — Київ: НБУ ім. Ярослава Мудрого, 2018. — С. 93. — 248 с. | Entre este mar e o Tánais vive estranha Gente: Rutenos, Moscos e Livónios, Sármatas outro tempo; e na montanha Hircínia os Marcomanos são Polónios.
Див. також
Рутенія Русини Славія Карпатські русини Паннонські русини Слов'янські руни Руський Сучасні східні слов'яни
Примітки
Джерела та література
Ісаєвич Я. Д. Рутени //
составив о. Ириней Мих. Кондратович парох Хоньковскій // «Исторія подкарпатскоѣ Русі для народа», выдавництво товариства «Просвѣты» в Ужгородѣ, друге перевѣрене выданя, книгопечатня акційного тов. «Уніо» в Ужгородѣ, число 35-37, 1925 р., 119 с. Яковенко, Н.М. Вибір імені versus вибір шляху (назви української території між кін. XVI –кін. XVII ст.) // Міжкультірний діалог. Т. 1: Ідентичність. — К.: Дух і літера, 2009. — С. 57-95. Скляренко В. Г. Походження етноніма «русини» // Життя у слові: Зб. наук. праць на пошану акад. В. М. Русанівського. — К.: Видавн. дім Д. Бураго, 2011. — С. 96–104.
Посилання
Ruthenians // Encyclopedia of Ukraine Затоплені асиміляцією. Історія українців Словаччини: від незнання до безпам'ятства // Тиждень, 2011