Саронічні острови — група невеликих грецьких островів в Саронічній затоці, що омиває південне узбережжі Аттики. Існує регулярне поромне сполучення між Саронічними островами і Піреєм, а також Пелопоннесом.

Найбільший острів архіпелагу — Саламін, серед інших: Егіна, Ангістрі і Порос. Острови Ідра і Докос, які лежать на південь від Пелопоннеса, також входять до архіпелагу Саронічних островів, хоча й знаходяться не в Саронічній, а в Арголідській затоці. Через це архіпелаг в цілому називають Аргосаронічним. Найвіддалений від Афін острів архіпелагу — Спеце.

Серед численних малих островів архіпелагу острів Фальконера, поблизу якого 1966 року затонув пором «Іракліон»Falkonera shipwreck anniversary 9-12-2010 — ana-mpa.

Природа

Саронічна затока розташована на схід від Коринфського перешийка. З погляду геології, цей регіон є надзвичайно динамічним, оскільки він розташований на межі активних тектонічних плит і є частиною Південно-Егейської вулканічної дуги. Тисячоліття тому вулканічна активність сформувала унікальний рельєф деяких островів: Егіна та Порос мають виражене вулканічне походження. На Поросі й досі можна побачити залишки стародавнього кратера в районі Манітохорі. Вулканічні ґрунти, багаті на мінерали, згодом стали основою для унікальної флори регіону. Натомість Ідра та Спеце складені переважно з вапняку та крейдяних порід, що зумовлює їхній суворіший, скелястий ландшафт із крутими обривами та глибокими підводними печерами.

Історія

Саронічні острови мають багату та різноманітну історію, що сягає дописемних часів. Перші поселення з’явилися тут ще в епоху неоліту. У добу мікенської цивілізації острови відігравали важливу роль у морській торгівлі між материковою Грецією, Критом і Малою Азією.

Під час греко-перських війн острів Саламін став місцем однієї з найвідоміших битв античності — битви при Саламіні (480 до н. е.), у якій флот Афін здобув перемогу над персами. Ця подія мала вирішальне значення для захисту грецької цивілізації від східної експансії.

У класичну добу острови, зокрема Егіна, конкурували з Афінами в торгівлі та морській потужності. Егіна відома як один із перших полісів, що карбував власну монету — знаменитих «черепашок».

У римський та візантійський періоди архіпелаг залишався частиною Римської, а згодом Візантійської імперії. Після Четвертого хрестового походу острови тимчасово опинилися під владою латинських держав.

У XV столітті Саронічні острови перейшли під контроль Османської імперії, хоча деякі, як Гідра, зберігали автономію в обмін на флотську службу.

У період Грецької національно-визвольної революції 1821 року острови, зокрема Гідра, Спеце та Порос, відіграли важливу роль завдяки своїм потужним флотам. Місцеві судновласники та капітани, такі як Андреас Міауліс і Ласкаріна Бубуліна, зробили значний внесок у визволення країни від османського панування.

У новітній час Саронічні острови стали популярним місцем відпочинку завдяки своїй близькості до Афін, багатій культурній спадщині та мальовничим ландшафтам.

Проблеми і перспективи

Будучи розташованими в безпосередній близькості до мегаполісу Афіни (населення якого разом із передмістями перевищує 3,5 мільйони осіб), Саронічні острови стикаються з серйозними екологічними викликами.

Антропогенне навантаження та «овертуризм». У літні місяці кількість людей на островах зростає в десятки разів. Це призводить до надмірного споживання прісної води, обсяг якої на островах обмежений. Більшість островів (особливо Гідра та Спеце) змушені імпортувати питну воду з материка за допомогою спеціальних кораблів-танкерів або використовувати сучасні енергоємні опріснювальні установки.

Захист морської екосистеми. Саронічна затока є зоною інтенсивного судноплавства (вантажні судна, що прямують до порту Пірей, круїзні лайнери, яхти). Це створює ризики акустичного забруднення, яке негативно впливає на морських ссавців, зокрема на дельфінів-афалін (Tursiops truncatus) та рідкісних тюленів-монахів (Monachus monachus), які іноді зустрічаються в акваторії островів Агістрі та Порос.

Перехід на «зелену» енергію. Нині уряд Греції реалізує програму GR-Eco Islands, спрямовану на перетворення малих островів на екологічно нейтральні зони. На Саронічних островах активно впроваджуються: обмеження на використання одноразового пластику; електрифікація муніципального транспорту (на островах, де він дозволений); встановлення сонячних панелей, інтегрованих в архітектурний ландшафт без порушення його історичного вигляду.

Див. також Перелік островів Греції

Література

Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко; зав. ред. В. В. Радченко; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 966-631-546-7 Географічний атлас світу / гол. ред. І. Л. Дрогушевська; відп. ред. В. В. Радченко; худож.-оформ. М. Гутман. — К. : ДНВП «Картографія», 2018. — 184 с. — ISBN 978-966-946-053-0 Географія Європи: Підручник / За ред. І. П. Савчука. — К. : Освіта, 2021. — 512 с. — ISBN 978-617-656-123-0 Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003. — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / За ред. П. Г. Шищенка. — К. : ВЦ «Академія», 2010. — Т. 2. Європа. — 280 с. — ISBN 978-966-580-325-7 </div>

Примітки

Посилання Аргосаронические острова Саронические острова Environmental monitoring of the Saronic Gulf (Keep Talking Greece / Hellenic Nature) Saronic Islands Guide (Greek National Tourist Organization) Temple of Athene on Aegina - Odysseus Portal (Official Archaeological Sites Portal) of the Greek Ministry of Culture