Стародубський полк — адміністративно-територіальна та військова одиниця Гетьманщини, яка існувала у 1663—1782 роках. Полковий центр — місто Стародуб (нині райцентр Брянської області Російської Федерації).
Історія У 1648—1663 Стародуб належав до Ніжинського полку.
У 1654 полковник ніжинський Василь Золотаренко організував Стародубський полк як частину Ніжинського і до 1663 призначені ним наказні полковники стародубські підкорялися йому.
У 1663 новий гетьман Іван Брюховецький свого опонента по Чорній раді (1663) Василя Золотаренка стратив і з метою послаблення його прихильників з Ніжинського полку виділив окремий повноправний Стародубський полк, а наказного полковника Петра Рославця зробив повноважним.Горобець В. М. «„Чорна рада“ 1663 року. Передумови, результати, наслідки» НАН України. Інститут історії України. — К.: Інститут історії України, 2013. — 200 с. (129 с.) К., 2013 ISBN 978-966-02-6884-5.
Спочатку складався з 10 сотень:
Мглинської, Новгород-Сіверської, Погарської, Полкової, Топальської, Почепської, Шептаківської, Новоміської, Бакланської, Другої Стародубської.
Прикордонне розташування полку визначало постійну присутність на його території великої кількості козацьких та царських військ, яких утримувало місцеве українське населення. На відміну від близьких до Запорожжя південних полків у Стародубському полку міцні позиції займала українська шляхта і козацька старшина. На території полку знаходилося багато міст, що мали магдебурзьке право: Стародуб, Почеп, Погар, Мглин, Новгород-Сіверський.
Великими земельними угіддями на території полку володіла Києво-Печерська лавра. Після церковної реформи патріарха Никона у Московській державі наприкінці 1660-х років на території Стародубського та сусіднього Чернігівського полків засновано 16 слобід переселенців-старообрядців (розкольників).
Стародубський полк був найбільшим у Гетьманщині постачальником на зовнішній ринок прядива, конопляної олії, меду, воску, хутра.
Станом на 1782 рік до складу полку входили: дві полкові Стародубські, дві Почепські, Новоміська, Топальська, Мглинська, Бакланська, Погарська, Новгородська та Шептаківська сотні. На той час на території Стародубського полку існували 4 міста, 3 містечка і 1118 сіл.
У зв'язку з остаточним скасуванням російським урядом полкового устрою у Лівобережній Україні Стародубський полк 1782 року зліквідовано, з козаків утворено полк російської армії, а його територія включена до складу Новгород-Сіверського намісництва (1782).
У 1783 Стародубський козацький полк перетворено на Стародубський 34-й драгунський полк.
у 1919 під час Радянсько-української війни, територія Стародубщини була анексована на користь РРФСР і зараз входить до складу Російської Федерації.
Полковники
Наказні полковники стародубські у складі Ніжинського полку (1654—1663) Панас Єремієнко (1654) Тиміш Оникієнко (1655) Михайло Рубець (1656) Іван Гуляницький (1657) Яцько Обуйноженко (1657) Петро Рославець (1660—1663) (вперше)
Стародубські полковники (1663—1782)
Петро Рославець (1663) (вдруге) Іван Плотник (Терник) (1663—1665) Олександр (Лесько) Острянин (1665—1666) Михайло Небаба (1666—1667) Петро Рославець (1668—1672) (втретє) Сава Шумейко (1672) Петро Рославець (1672—1676) Тиміш Олексіїв (1676—1678) Федір Мовчан (1678) Григорій Коровка-Вольський (1678—1680) Семен Самойлович (1680—1685) Яків Самойлович (1685—1687) Тиміш Олексіїв (1687—1689) (вдруге) Михайло Миклашевський (1689—1706) Іван Скоропадський (1706—1708) Лук'ян Жоравка (1709—1719) Іван Кокошкін (1723—1724) Ілля Пашков (1724—1728) Семен Галецький, Опанас Єсимонтовський, Степан Максимович (1728—1730)* Олександр Дуров (1730—1734) Афанасій Радищев (1734—1741) Федір Максимович (1741—1756) Яким Борсук (1757—1759) Олександр Дублянський та Петро Миклашевський (1759—1761)* Степан Карнович (1762) Юрій Хованський (1763—1767) Яків Завадовський (1778—1782)
У 1728 гетьман Данило Апостол своїм універсалом призначив колегіальне управління полком з трьох осіб: Семена Галецького, Опанаса Єсимонтовського і Степана Максимовича, які керували полком до 1730.
У 1723—1741 полковниками призначалися росіяни: Іван Кокошкін, Ілля Пашков, Олександр Дуров, Афанасій Радищев.
У 1759—1761 керівництво полком знову було колегіальним: Дублянський Олександр та Миклашевський Петро керували ним разом.Кривошея В. Козацька еліта Гетьманщини. — Київ: ІПІЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — С. 320.
Джерела
Література
Панашенко В. В. Стародубський полк // Ігор Роздобудько. Стародубщина. Нарис українського життя краю.
Желіба О. В. Геральдика Стародубщини // Український вимір. Міжнародний збірник інформаційних, освітніх, наукових, методичних статей і матеріалів з України та діаспори. — № 5. — Ніжин-Київ: НДУ ім.. М. Гоголя, 2006.– С. 50-54.
Примітки
Див. також
Стародубський полк (військове формування)