Булава́ — холодна зброя ударно-роздроблювальної дії, а також символ влади у деяких країнах.
Історія Стародавня холодна зброя, відома з найдавніших часів у багатьох народів. Розвинулася під час пізнього палеоліту з простої бойової палиці, до якої були додані гострі скалки з кременя чи обсидіану. Ретельно вирізана крем'яна головка булави була одним з артефактів, знайдених при розкопках неолітичного кургану Наут в Ірландії; відомо багато знахідок булавних головок з отворами, що належать до Бронзової доби.
Була на озброєнні у Римі, країнах середньовічної Європи та Київській Русі. 3 появою вогнепальної зброї поступово вийшла з ужитку.
Різновидом булав були моргенштерни — у вигляді шипчастих куль на держаках.
Символ влади
Символ влади у українців, поляків, турків та інших народів. Один з українських козацьких клейнодів.
Булава в порівняльній міфології Дослідники зіставляють булаву як символ влади козацької старшини з атрибутами богів-громовержців інших індоєвропейських народів. Ведичний бог блискавки Індра має усталений атрибут — ваджру, священну зброю-жезл, що нагадує булаву і водночас діє як блискавка та грім, яким він вбиває змієподібного супротивника. У персів булаву також повʼязували із символом влади: за міфом, першопредок іранців Ферідун створив булаву з голови корови, щоб убити триголового змія Зоггака.
Російська імперія У козацьких військах Російської імперії XIX — XX ст. (Амурському, Астраханському, Донському, Кубанському, Уральському, Семиріченському, Оренбурзькому, Сибірському, Терському, Забайкальському, Уссурійському) булави, перначі та інші клейноди жалувалися козацьким отаманам і війську від імені російських імператорів та імператриць. Булава уособлювала владу отамана над військом і, водночас, була символом залежності козаків від російської корони.
Галерея
Див. також Пірнач Буздиган Палиця (зброя)
Примітки
Література Булава //
Посилання
Ю. К. Савчук. Булава // Булава //
Булава // Военный лексикон кубанских казаков: словарь-справочник / авт.-сост. Б. Е. Фролов. — Краснодар, 2007.