Август III

А́вгуст III (;  — ) — курфюрст Саксонії (1733—1763), король Польщі, великий князь Литовський і Великий князь Руський (1736—1763). Представник німецького Веттінського дому. Народився у Дрездені, Саксонія. Син саксонського курфюрста Августа ІІ та байрейтської принцеси Крістіани-Ебергардіни. Виховувався лютеранином, але в юності, подорожуючи Італією, прийняв католицизм (1712). Одружився з Марією-Жозефою, донькою імператора й австрійського ерцгерцога Йосифа I (1719). Обраний на польський трон за сприяння австрійських і російських військ. Визнаний правителем Речі Посполитої на вальному сеймі (1736) — єдиним не зірваним шляхтою сеймом за його правління. Мешкав переважно у Саксонії, до Польщі приїздив рідко. Державні справи перекладав на оточення, зокрема на міністра Генріха фон Брюля (з 1738). Мав підтримку князів Чорторийських (1743—1752). Був великим патроном мистецтв: збагатив Дрезденську картинну галерею, займався розбудовою варшавських палаців. Започаткував найстаршу саксонську нагороду — Орден святого Генріха (1736). За його правління на українському правобережжі розквітла гайдамаччина. У зовнішній політиці спирався на союз із Російською імперією і Австрією, протистояв Пруссії. Зберігаючи нейтралітет Речі Посполитої, взяв участь у Війні за австрійську спадщину (1740—1748) і Семилітній війні (1756—1763) як правитель Саксонії. Зазнав поразок в обох конфліктах, допустив руйнацію краю прусською армією, а також призвів до посилення австрійського впливу в Саксонії, і російського — в Речі Посполитій. Помер у Дрездені. Похований у фундованому ним Дрезденському соборі. Також — Фрі́дріх-А́вгуст ІІ (як саксонський курфюрст).

Імена А́вгуст ІІІ (, ) — як король Польщі, з порядковим номером правителя. А́вгуст ІІІ Ве́ттін () — з родовим прізвищем. А́вгуст ІІІ По́льський (; ) — за назвою королівства. А́вгуст ІІІ Саксо́нець, або А́вгуст ІІІ Са́кс () — у польській історіографії за місцем походження. Август ІІІ Саксо́нський — в деяких українських працях, хоча ні в Польщі, ні в Саксонії так не іменувався. Фрі́дріх-А́вгуст ІІ (; ) — у джерелах як саксонський курфюрст. Фрі́дріх-А́вгуст ІІ Саксо́нський (; ) — за назвою курфюрства.

Життєпис

Молоді роки Август III народився 7 (17) жовтня 1696 року в Дрездені, Саксонія, Священна Римська імперіяFlathe, H. T. Friedrich August II // Allgemeine Deutsche Biographie. 1878, T. 7, S. 784—786. Його батьком був саксонський курфюрст Август II Сильний, представник саксонської гілки німецької династії Веттінів, правитель Речі Посполитої, а матір'ю — байрейтська принцеса Крістіана-Ебергардіна, донька байрейтського маркграфа Крістіана-Ернста, представниця німецького дому Гогенцоллернів.

Оскільки Август ІІ проводив більшість часу у Речі Посполитій, його син ріс під наглядом матері й бабусі по батьковій лінії, данської принцеси Анни-Софії. Вони були дуже дуже ревними лютеранками і виховували хлопчика у лютеранському дусі. Через це католицька польська шляхта упереджено ставилася до принца.

З раннього дитинства Августа ІІІ готували як спадкоємця польського престолу. Для нього набрали найкращих вчителів з усієї Європи, які навчали його мовам: німецькій, латині, французькій і польськійStaszewski, J. August III Sas. Wrocław, 2010, p. 27—29, 70.. Хлопцеві також викладали москвинську, але він не міг спілкуватися нею вільно. Серед інших предметів принц опановував математику, географію і хімію, а в юності займався їздою верхи.

Подорожі Європою

Поляки не хотіли бачити своїм майбутнім королем лютеранина, тому 1709 року папа Климент XI домігся від Августа ІІ, що його син прийме католицтво. Аби принц захопився цією вірою через мистецтво, батько організував для нього тур католицькими країнами Європи. Поїздка також мала на меті ослабити контроль матері і бабусі.

22 грудня 1711 року Август ІІІ був присутній на пишній коронації Карла VI, імператора Священної Римської імперії, що відбувалась у Франкфурті. Лютеранське оточення принца замінили католицькі шляхтичі та отці єзуїти.

1712 року Август вирушив зі своїм супроводом до Італії. У Венеції агенти англійської королеви Анни І намагалися викрасти його, щоб відвернути від католицтва, проте поляки завадили їхньому плануKonopczyński 1969..

27 лютого того ж року в Болоньї принц таємно прийняв католицьку віру. Після цього Святий Престол дав дозвіл на шлюб Августа ІІІ із австрійською ерцгерцогинею Марією-Жозефою, сестрою імператора Карла VI.

26 вересня 1714 року французький король Людовик XIV тепло приймав саксонського принца у Версалі. Зрадівши, що Август навернувся до католицької віри, король дозволи йому залишитися при його дворі на певний час. Принц брав участь у придворних балах, маскарадах і вечірках, покращив знання французької мови, а також студіював мистецтво придворної політики і дипломатії.

1715 року Август покинув Версаль, щоб ближче побачити Францію: він побував у Бордо, Тулузі, Каркассонні, Марселі, Ліоні. Під час поїздки принц не лише розважався, але й вчився тому, як і чим живе провінція.

11 жовтня 1717 року у Відні саксонський уряд відкрито проголосив про перехід Августа ІІІ у католицтво. Це викликало невдоволення саксонського лицарства. Пруссія і Ганновер спробували змістити Саксонію від керівництва Лютеранським комітетом у Рейхстазі Священної Римської імперії, але безуспішноKalipke, A. The Corpus Evangelicorum // The Holy Roman Empire, Reconsidered. ed. by Coy, J.P.; Marschke, B. Benjamin; Sabean D.W. Berghahn, 2010. pp. 228—247.

Шлюб. Союз із Австрією

20 серпня 1719 року Август ІІІ одружився із австрійською ерцгерцогинею Марією-Жозефою у Відні. Вона була донькою покійного імператора Йозефа I, кузиною чинного імператора Карла VI, ерцгерцога Австрії.

Шлюб було укладено з ініціативи Августа ІІ, батька принца, який хотів збільшити вплив Саксонії у Священній Римській імперії, породичавшись із її правлячим Габсбурзьким домом. Крім цього, союз із католицькою Австрією давав саксонцям захист від зазіхань сусідніх протестантських держав, насамперед Пруссії і Ганновера.

За кілька днів до самого шлюбу, 10 серпня 1719 року, згідно з умовами контракту, Марія-Жозефа відмовилася від своїх претензій на австрійський престол на користь доньки свого двоюрідного брата, Марії-Терези. Остання мала право успадкувати його відповідно до Прагматичної санкції, виданої імператором Карлом VI в 1713 році.

Август ІІ також розраховував, що у випадку можливої війни за австрійську спадщину, Саксонія матиме більш вигідну позицію серед претендентів завдяки міждинастичному шлюбу із ГабсбургамиWatanabe-O'Kelly, H. Religion and the Consort: Two Electresses of Saxony and Queens of Poland (1697—1757) // Queenship in Europe 1660—1815: The Role of the Consort/ ed. by Campbell Orr, C. Cambridge University Press, 2004. p. 265..

Весільна церемонія Августа ІІІ і Марії-Жозефи, що проходила у Дрезденському Цвінгері, стала однією із найбільш помпезних у історії барокової Європи. На неї запросили понад вісімсот гостей. Святкування тривали близько двох тижнів. Бенкет проходив у залі перетвореній на штучний србіний рудник, щоби вразити присутніх. Півтисячі оленів були впольовані у Біловезькій Пущі для приготування страв. На все було витрачено велетенську суму в 4 мільйони талерівJanicki, K. Maria Józefa Habsburg. Ostatnia polska królowa // WielkaHistoria.pl. 30-7-2019. Пара мала 14 дітей (найбільше серед усіх польських королів), троє з яких померли в дитинстві.

Курфюст. Союз із Росією 1 лютого 1733 року раптово помер Август ІІ. Його син Август ІІІ одразу очолив Саксонське курфюрство. Справа успадкування королівського престолу в Польщі затягнулася, оскільки тут вибирали короля, а іноземні держави втручалися у вибори.

Головним опонентом Августа ІІІ на польський трон був політичний суперник його покійного батька, Станіслав Лещинський. 1706 року, під час Великої Північної війни шведи поставили Лещинського королем Польщі, але після Полтавської битви 1709 року він втік до Франції.

Напередодні смерті хворого Августа ІІ, у грудні 1732 року Австрія, Пруссія та Росія підписали Берлінську угоду, так званий «договір трьох чорних орлів». Його метою було перешкоджання Августу ІІІ і Станіславу Лещинському зайняти польський трон, аби Річ Посполита залишалася нереформованою та слабкою. Учасники змови хотіли поставити королем нейтральну фігуру — португальського інфанта Мануела, графа Оренського, або когось із родичів старопольської династії П'ястів. Ця маріонетка мусила дотримуватися політики нейтралітету і підтримувати дружні відносини із трьома сусідами.

Берлінська угода незабаром втратила чинність, оскільки пруссаки почали підтримувати Лещинського і дали йому вільний пропуск із Франції до Польщі через німецькі землі. Внаслідок цього, 19 серпня 1733 року Австрія й Росія уклали Левенвольдівський договір, об'єднавшись довкола кандидатури Августа ІІІ. Згідно з трактатом вони обіцяли вислати війська для підтримки останнього на виборах польського короля; у свою чергу Август визнавав царицю Анну імператрицею Росії, фактично відмовляючись від польських прав на КурляндіюRagsdale, H. Imperial Russian foreign policy. Cambridge University Press, 1993, p. 32—33., а також поважав Прагматичну санкцію 1713 року, тим самим зрікаючись від претензій на австрійську спадщинуLewinski-Corwin, E. The political History of Poland. New York, 1917, p. 286—288.

Король. Війна за польську спадщину

1733 року до Польщі повернувся Станіслав Лещинський. Його підтримували Франція й Іспанія, у яких правили Бурбони. Це суперечило політичним планам Австрії та Росії.

З весни французи розпочали мобілізацію військ, і почали розміщувати їх на кордонах Священної Римської імперії. Австрійці концентрували свої сила на польському кордоні, зменшивши свої гарнізони в Північній Італії.

У серпні стартував елекційний сейм, на якому шляхта Речі Посполитої мусила обрати короля. У цей час 30 000 російських солдат під командування Петра Лассі вступили до Польщі, щоб забезпечити спадкові права Августа ІІІ. Всупереч військово-політичному тиску Австрії та Росії, на сеймі переміг Станіслав Лещинський — шляхта віддала за нього 12 тисяч голосів. Августа ІІІ підтримали лише 3 тисячі, але серед них були впливові магнати, такі як Михайло Вишневецький.

10 жовтня 1733 року франко-іспанська коаліція оголосила війну союзу Австрії і Саксонії. Савоя, Сардинія та Парма приєдналися до коаліції, розпочавши бойові дії проти австрійців у Північній Італії. Переважна більшість боїв відбувалися за межами Польщі.

Російсько-саксонські війська успішно розбили прибічників законного короля Лещинського, а його самого оточили у Гданську 22 лютого 1734 року. У червні місто здалося, але Лещинський вислизнув до прусського Кенігсберга, звідки виїхав назад до Франції.

1736 року пацифікаційний сейм під тиском Росії й Австрії проголосив Августа ІІІ королем польським, великим князем литовським, Великим князем Руським, Київським, Волинським, тощо. Він присягнув поважати права і свободи шляхти, а також пообіцяв зберігати державний устрій Речі ПосполитоїVolumina Legum, 1739, Т. 6, S. 282—330., проголосити амністію і вжити заходів для виведення російських військ.

Внутрішня політика

Август ІІІ зайняв королівський престол, але не цікавився справами Речі Посполитої. Він захоплювався полюванням, оперою та колекціонуванням живопису у своїй Дрезденській галереї. За 30-річне правління Август ІІІ провів у Польщі менше 3 років. Його апатія до польських справ лише сприяла загостренню боротьби між Чарторийськими і Потоцькими на сеймах, і розростанню політичної анархії, яка ослаблювала Польсько-Литовську державу.

Август делегував більшість своїх повноважень Генріху фон Брюлю, який фактично став віце-королем Польщі. Зі свого боку, той переклав політичні справи на найбільших магнатів і шляхту Речі Посполитої. Це поглибило політичну кризу в країни, ерозію державних інститутів, особливо королівської влади, і ширило корупцію.