Збі́рна Ново́ї Зела́ндії з футбо́лу (, ) — національна футбольна команда Нової Зеландії, якою керує Футбольна асоціація Нової Зеландії. Офіційне прізвисько збірної — «цілком білі» (, ).
Збірна Нової Зеландії двічі брала участь у чемпіонаті світу з футболу у 1982 та 2010 роках і візьме участь у чемпіонаті світу 2026. Також вона брала участь у Кубку конфедерацій у 1999, 2003, 2009 та 2017 роках. Нова Зеландія шість разів вигравала Кубок націй ОФК. Вона була єдиною непереможеною країною на чемпіонаті світу 2010 року, зігравши внічию у всіх трьох матчах групового етапу, проте вибула з турніру на цій стадії.
Історія
Перші роки існування збірної Нової Зеландії (1904—1969) Федерація футболу Нової Зеландії була заснована в 1891 році для організації та проведення футбольних змагань на території британської колонії. Національна команда зіграла свій перший матч 23 липня 1904 року на стадіоні «Келедоніан Граунд» в Данідіні, в рамках турніру національних збірних, проти збірної Нового Південного Уельсу. В присутності від 300 до 400 уболівальників новозеландці поступилися з рахунком 0:1, але через декілька днів обидва суперники знову зіграли матч, який проходив на стадіоні «Атлетік Парк» у Веллінгтоні, і цього разу рахунок був нічийним, 3:3.
Наступного року, 10 червня, збірна Нової Зеландії зіграла ще один товариський матч проти Нового Південного Уельсу, після чого вирушила в турне Австралією, в рамках якого зіграла 11 матчів, серед них три контрольних проти знову ж таки Нового Південного Уельсу. З цих трьох матчів новозеландці в одному перемогли, в одному розписали нічию та ще в одному поступилися. Після цього Нова Зеландія не зіграла жодного офіційного матчу аж до 1921 року, коли новозеландці провели три матчі проти збірної Австралії, які були зіграні на стадіонах «Керісбрук» в Данідіні, «Атлетік Парк» у Веллінгтоні та на «Окленд Домейн». Два з них завершилися перемогою Нової Зеландії з рахунком 3:1, а у Веллінгтоні була зафіксована нічия з рахунком 1:1. Свідками першої перемоги під зливою в Данедіні стали 10 000 глядачів. В 1923 році збірна Нової Зеландії відправляється в тримісячне турне по Австралії, в рамках якого було зіграно 16 поєдинків, у тому числі й проти Австралії. В майбутньому трофей розігрували між собою саме ці дві збірні, причому до початку Другої світової війни новозеландці здобули дві перемоги та програли один матч.
Після матчу із збірною китайських університетів в 1924 році, а також збірною Південно-Африканського союзу в Новій Зеландії в 1926 році, в 1927 році Канада стала другою країною, яку переграла новозеландська збірна. З чотирьох матчів новозеландці перемогли в одному, ще один завершився внічию, а два — поразкою. З цього часу й до 1933 року збірна не провела жодного товариського матчу. 11 травня новозеландці вирушили до Австралії, щоб вирушити в турне по країні, в рамках якого мали бути зіграні три матчі. На відміну від 1923 року, новозеландці, які страждали від нестачі впевненості в собі і недостатньої фізичної підготовки, поступилися в трьох іграх, 5 червня — з рахунком 2:4, 17 червня — зрахунком 4:6 та 24 червня — знову з рахунком 2:4. У наступному році Австралія завітала в гості до Нової Зеландії і в трьох матчах, які вона зіграла з місцевою збірною здобула три перемоги. Серед цих трьох матчів найпринизливішою стала поразка збірної Нової Зеландії у Веллінгтоні з рахунком 0:10. У 1937 році аматорська збірна Англії стала першою європейською командою, що приїхала до Океанії; вона зіграла десять поєдинків у Новій Зеландії, в тому числі й три проти місцевої збірної. В цих трьох матчах англійці здобули три легкі перемоги, а 12 липня 1937 року здобули найрозгромнішу з них, 12:0.
Міжнародні матчі перериваються Другою світовою війною, і були відновлені лише в 1947 році, коли збірна Південної Африки вирушила в турне Новою Зеландією, в рамках якого зіграла чотири переможні матчі зі збірною цієї країни. У наступному році Федерація Футболу Нової Зеландії вступила до ФІФА. Після чотирьох нових поразок від Австралії в 1948 році, новозеландська збірна вирушила у свій перший тур по островам Меланезії в 1951 році, де вона зустрілася зі збірними Нової Каледонії, Нових Гебрид та Фіджі. Віденська «Аустрія» стала першим європейським футбольним клубом, який зігралв матч з новозеландцями в 1957 році. В березні-квітні 1964 року збірна Нової Зеландії вирушила в турне по Європі, Азії та Сполученим Штатам Америки, де зіграла товариські матчі з місцевими футбольними клубами та національними збірними. Після трьох років без міжнародних матчів збірна Нової Зеландії, одна із членів-засновниць ОФК в 1966 році, в 1967 році зіграла престижний товариський матч проти англійського чемпіона «Манчестер Юнайтед». Новозеландці поступилися з рахунком 0:11, і, таким чином, повторили свою найрозгромнішу поразку 1937 року.
Перші міжнародні матчі та кваліфікація до Чемпіонату світу (1969—1982) Вперше в кваліфікації до чемпіонатів світу збірна Нової Зеландії взяла участь в 1970 році. Але в 2-й групі Азіатсько-Тихоокеанського регіону, збірна на чолі з англійцем Баррі Труменом за сумою двох поєдинків з рахунком 0:6 поступилася збірній Ізраїлю. В 1973 році на своєму першому домашньому Кубку націй ОФК 1973 році господарі дійшли до фіналу, в якому з рахунком 2:0 переграли Таїті. Виступали новозеландці й у кваліфікаційному раунді до чемпіонату світу з футболу 1974 року. Нова Зеландія потрапила до відбірної групи D разом з Австралією, Індонезією та Іраком. У цій групі новозеландці посіли останнє місце, оскільки зіграли лише три матчі в нічию та тричі зазнали поразки.
Наступного року новозеландська збірна вирушила в турне до Китаю, а пізніше виступала на товариському турнірі Кубок Президента Пак Чон Хі в Південній Кореї. У 1977 році, в рамках кваліфікаційного етапу до чемпіонату світу 1978 року, новозеландці переграють збірну Тайваню з рахунком 6:0, але вже в наступному матчі поступилися австралійцям. В 1979 році головним тренером збірної Нової Зеландії було призначено англійця Джона Едшида. Під його керівництвом збірна вдруге взяла участь в розіграші Кубку націй ОФК 1980 року, але припинила боротьбу вже на груповій стадії після поразок від Таїті та Фіджі. У серпні, під час товариського матчу проти збірної Мексики, Джон Едшид випустив дебютантів Рікі Герберта, Кейта Маккея, Грента Тарнера, Стіва Вуддіна та Джона Хілла, в якому команда здобуває одну з найбільших перемог в своїй історії, 4:0.
Збірна Нової Зеландії розпочала свої виступи у кваліфікації до чемпіонату світу 1982 року на День Ветеранів проти фаворита групи, збірної Австралії. Той матч завершився з нічийним рахунком 3:3. В наступних поєдинках Нова Зеландія зіграла внічию з Тайванем, а також перемогла Індонезію та Фіджі. На початку другого кола новозеландці створили справжню сенсацію, перегравши на виїзді збірну Австралії з рахунком 2:0, ця поразка для австралійців стала першою після 35 перемог поспіль, які вони здобули на своєму полі. Після цієї звитяги новозеландці здобувають ще 3 перемоги поспіль, в тому числі й обіграли збірну Фіджі з рахунком 13:0, в тому матчі шістьма голами відзначився капітан новозеландців, Стів Самнер. Ця перемога стала найбільшою не лише в історії новозеландської збірної, але й у офіційних матчах кваліфікацій чемпіонатів світу. До цього найбільшою перемогою завершився матч між Західною Німеччиною та Кіпром 1969 року (12:0 на користь західних німців). Збірна Нової Зеландії завершила той відбір з 31 забитим м'ячем, а пропустила лише 3. В наступному кваліфікаційному раунді збірна потрапила до другої кваліфікаційної групи. У першому матчі новозеландці вдома розписали нульову нічию з Китаєм. Цей матч став дев'ятим «сухим» для воротаря збірної Нової Зеландії Річарда Вілсона, таким чином він встановив рекорд для кваліфікацій до Чемпіонату світу. Після втрати очок у матчах зі збірними Кувейту та Саудівської Аравії напередодні останнього туру новозеландці відстали на два очки від збірної Китаю, до того ж мали різницю забитих та пропущених м'ячів -5. Але в останньому турі другого групового етапу збірна Нової Зеланді на виїзді розгромила Саудівську Аравію з рахунком 5:0, при чому два голи на свій рахунок записав єдиний професійний новозеландський футболіст Вінтон Руфер. Завдяки цій перемозі новозеландці отримали право позмагатися за право виходу з групи з китайцями на нейтральному полі. У Сінгапурі в присутності 60 000 глядачів новозеландці домінували протягом усього поєдинку, виграли його з рахунком 2:1 та здобули право вийти до фінальної частини чемпіонату світу з футболу.
У своїй першій фінальній частині чемпіонату світу новозеландці потрапили до дуже складної групи. Вже у дебютному матчі на цій стадії турніру з Шотландією новозеландці чинили гідний опір, й на початку другого тайму програвали з рахунком 2:3, точними пострілами відзначилися Стів Самнер та Стів Вудддін, але у підсумку все ж програли з рахунком 2:5. У наступному матчі збірна Нової Зеландії з рахунком 0:3 поступилася збірній СРСР. І, нарешті, в своєму останньому матчі на турнірі новозеландці поступилися з рахунком 0:4 Бразилії.
Успіхи та невдачі збірної, континентальний успіх (1983—2008)
Але результати, які продемонструвала збірна під час свого дебютного виступу в кваліфікації фінальної частини чемпіонату світу 1982 року надалі не були підтверджені такою ж вдалою грою. У кваліфікації до чемпіонату світу 1986 року Нова Зеландія посіла лише третє місце, дозволивши випередити себе Австралії та Ізраїлю, аналогічний результат новозеландці продемонстрували й в 1990 році. А в кваліфікації до чемпіонату світу 1994 року новозеландці поступилися австралійцям за сумою двох поєдинків з рахунком 0:4, пізніше новозеландці знову поступалися збірній Австралії в Кубку націй ОФК 1996 року та кваліфікації до чемпіонату світу 1998 року.
Наступного року збірна Нової Зеландії під керівництвом англійця Кена Дагдейла виграла свій другий титул переможця Кубку націй ОФК. Спочатку новозеландці посіли перше місце в групі А, потім у півфіналі перемогли Фіджі з рахунком 1:0, і, нарешті, в фіналі турніру перемогли свого принципового суперника, збірну Австралії, також з рахунком 1:0, переможним голом у ворота австралійців відзначився Марк Бартон. Завдяки цьому успіху збірна Нової Зеландії отримала право зіграти в Кубку конфедерацій 1999, але у своїй відбірній групі, разом зі збірними США, Німеччини та Бразилії, посіла останнє 4-те місце. Не маючи досвіду виступів на таких змаганнях новозеландці відзначилися лише одним голом у шести матчах, цей єдиний м'яч забив Кріс Зоричич. Збірна Нової Зеландії у Кубку націй ОФК 2000 знову дійшла до фіналу, при цьому в півфіналі з рахунком 2:0, завдяки дублю Саймона Елліота вони здолали збірну Соломонових островів. У фіналі турніру проти австралійців новозеландці не змогли захистити своє торішнє чемпіонство та програли з рахунком 0:2. Збірна Нової Зеландії потрапила до групи 2 в кваліфікації до чемпіонату світу 2002 року. У груповому раунді новозеландці з рахунком 6:1 переграли Вануату, а в фіналі переграли австралійців.