Сфума́то () — у живописі техніка пом'якшення контурів фігур і предметів, яке дозволяє зобразити повітря, що огортає їх.
Техніку сфумато розробив Леонардо да Вінчі в теорії і художній практиці.
Виконання Сфумато використовується в олійному живописі, де кольори або тони змішуються таким тонким чином, що вони переливаються один в одного без помітних переходів. Леонардо да Вінчі описав сфумато як змішування кольорів «без ліній і рамок, на манер диму».
Зазвичай для сфумато художники вдаються до використання кількох напівпрозорих глазурей з переходом від темного до світлого кольору. Це робиться за допомогою техніки сухого пензля або обережного розмазування чи змішування фарб пальцем, ганчіркою чи пензлем. Сфумато може поєднуватися з різким краєм об'єкта, який відокремлює його від фону.
У фотографії та кінозйомці приблизним аналогом сфумато є м'який фокус.
Історія Відомими виконавцями техніки сфумато були художники епохи Відродження: Леонардо да Вінчі (картини «Мадонна в скелях» і портрет Мони Лізи), Фра Бартоломео, Джорджоне («Портрет молодого чоловіка»), Корреджо («Поклоніння пастухів»), Рафаель («Портрет Біндо Альтовіті»), Федеріко Бароччі та інші. Техніка використовувалася для зображення рис обличчя та атмосферних ефектів.
Примітки
Література Hall, Marcia (1994). Color and Meaning: Practice and Theory in Renaissance Painting. Cambridge University Press. ISBN 978-0521457330. Earls, Irene (1987). Renaissance Art: A Topical Dictionary. Greenwood Press. pp. 263. ISBN 0313246580.