Рома́н Самоки́шин (Самокиш) (28 березня 1877, Печеніжин, тепер Коломийський район Івано-Франківської області — 26 жовтня 1971, Микитинці, тепер Івано-Франківський район, Івано-Франківська область) — повстанський отаман, селянин. Полковник Армії УНР, організатор Вільного козацтва.

Життєпис

Народився 28 березня 1877 року в Печеніжині (нині Коломийський район), Гуцульщина. Служив підстаршиною в австрійському війську. У 1915—1917 роках перебував в російському полоні. Після проголошення УНР організатор Вільного козацтва на Катеринославщині й Херсонщині, з якого творив повстанські загони.

З березня 1918 року командир Українського Галицького куреня у Полтаві. З листопада 1918 року очолює Катеринославський полк Січових стрільців військ Директорії. Особливо відзначився у боях за Катеринослав з більшовиками та махновцями у січні 1919 року. 2 січня полк Січових стрільців Р. Самокишина та Верхньодніпровський загін отамана М. Сакви вибили з Катеринослава більшовиків і махновців.

У лютому 1919 року начальник 5-ї пішої дивізії Дієвої армії УНР. Наприкінці березня 1919 року з відома отамана Південно-Східної групи Дієвої армії УНР Трифона Яніва залишив Дієву армію УНР та виїхав до Галичини.

Помер 26 жовтня 1971 року та похований у селі Микитинці поблизу Івано-Франківська.

Вшанування пам'яті У рідному селищі односельцями Романові Самокишину у 2009 році встановлена меморіальна таблиця. В краєзнавчому відділі музею Олекси Довбуша зібрані документи і матеріали про його родину, молоді роки в Печеніжині, життя на Тернопіллі, його трьох синів та трьох доньок. Дослідники життя Романа Самокишина стверджують, що він є прообразом Самокиша з роману радянського письменника Олексія Толстого «Ходіння по муках».

У місті Дніпро вулицю Качалова перейменували на вулицю Романа Самокиша.

У місті Кривий Ріг вулицю Двінську перейменували на вулицю Романа Самокиша.

Примітки

Джерела Вінтоняк І. Український Галицький курінь у Полтаві, 1918 р. // Український Скиталець. — Йозефів. — 1922. — Ч. 13. — С. 1—3; Ч. 14. — С. 9—11; Ч. 15. — С. 9—11; Ч. 16. — С. 2—4.

Література

Посилання